Купріянов Геннадій Миколайович

радянський політик

Геннадій Миколайович Купріянов (21 листопада 1905(19051121), село Рило Солигалицького повіту Костромської губернії, тепер Костромської області, Російська Федерація — 28 лютого 1979, місто Пушкін, тепер у складі Санкт-Петербургу, Російська Федерація) — радянський партійний діяч, 1-й секретар ЦК КП(б) Карело-Фінської РСР, генерал-майор. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у лютому 1941 — березні 1950 р. Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань (з 1940 року).

Купріянов Геннадій Миколайович
Народився21 листопада 1905(1905-11-21)
Костромська губернія, Російська імперія
Помер28 лютого 1979(1979-02-28) (73 роки)
Пушкін, Ленінград, РРФСР, СРСР
ПохованняКазанське кладовищеd
Країна СРСР
Діяльністьполітик
Науковий ступінькандидат історичних наук
Посададепутат Верховної ради СРСР[d] і Q119808413?
Військове званнягенерал-майор
ПартіяКПРС
Конфесіяатеїзм
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора

Біографія

ред.

Народився у родині селянина. У лютому 1918 — вересні 1925 р. — робітник-тесля на різних будовах Солигалицького і Чухломського повітів Костромської губернії. У 1920 році вступив до комсомолу. Служив у частинах особливого призначення (ЧОП).

У вересні 1925 — серпні 1927 р. — курсант Костромської губернської радянської партійної школи.

Член ВКП(б) з грудня 1926 року.

У серпні 1927 — квітні 1930 р. — викладач суспільствознавства у школі 2-го ступеня, інспектор і завідувач Солигалицького районного відділу освіти Костромської губернії. У квітні 1930 — квітні 1932 р. — завідувач відділу пропаганди і агітації Солигалицького районного комітету ВКП(б) Івановської промислової області.

У квітні 1932 — лютому 1935 р. — студент Всесоюзного комуністичного інституту в Ленінграді.

У лютому 1935 — листопаді 1937 р. — інструктор і завідувач відділу шкіл Дзержинського районного комітету ВКП(б) міста Ленінграда. У листопаді 1937 — червні 1938 р. — 2-й секретар, 1-й секретар Куйбишевського районного комітету ВКП(б) міста Ленінграда.

У червні 1938 — квітні 1940 р. — 1-й секретар Карельського обласного комітету ВКП(б).

27 квітня 1940 — 25 січня 1950 р. — 1-й секретар ЦК КП(б) Карело-Фінської РСР.

Учасник німецько-радянської війни з 1941. У червні — липні 1941 р. — член Військової ради 7-ї армії. У серпні — листопаді 1942 р. — член Військової ради Карельського фронту.

У січні — березні 1950 р. — у розпорядженні ЦК ВКП(б).

17 березня 1950 року був заарештований органами НКВС через «Ленінградську справу» і етапований в Москву, поміщений в Лефортовську в'язницю, де піддавався допитам, побиттю і тортурам. У жовтні 1950 року слідство завершилося, Купріянов був засуджений до вищої міри покарання, але отримав відтермінування, після чого був поміщений в камеру смертників. 17 січня 1952 року Військова колегія Верховного суду СРСР, керуючись статтями 58-1-а, 58-7, 58-10 ч.2 і 58-11 Карного кодексу РРФСР, засудила Геннадія Купріянова до 25 років виправно-трудових робіт з конфіскацією усього майна. Купріянов був відправлений до окремого табірного пункту № 5 в Інті (Комі АРСР), проте вже в липні 1952 року вирок був змінений на ув'язнення, а 18 серпня 1952 року, за відсутністю складу злочину по раніше висунених статтях і перекваліфікації звинувачення по ч.2 статті 58-10 на статтю 58-10 ч.1 Карного кодексу РРФСР, пом'якшений до 10 років ув'язнення без конфіскації майна. Перебував у Особливому таборі № 1 станції Інта Комі АРСР.

Звільнений із ув'язнення 23 березня 1956 року. З березня 1956 по лютий 1957 року лікувався у лікарні імені Свердлова у Ленінграді. Реабілітований 31 липня 1957 року. 9 жовтня 1957 року відновлений у членах КПРС.

У лютому 1957 — травні 1959 р. — директор Пушкінських палаців-музеїв і парків у Ленінградській області. У травні 1959 — лютому 1960 р. — на пенсії. У лютому — червні 1960 р. — директор Смольнинського ломбарду у місті Ленінграді. У червні 1960 — лютому 1966 р. — директор ломбарду у місті Пушкіні Ленінградської області.

З лютого 1966 р. — на пенсії у місті Пушкіні, де й помер. Похований на Казанському кладовищі Ленінграда (Санкт-Петербурга).

Звання

ред.
  • бригадний комісар (1941)
  • дивізійний комісар (.10.1942)
  • генерал-майор (6.12.1942)

Нагороди

ред.

Джерела

ред.