Відкрити головне меню
Купина багатоквіткова
Ілюстрація купини багатоквіткової у книзі Яна Копса «Flora Batava», Volume 2 (1807)
Ілюстрація купини багатоквіткової у книзі Яна Копса «Flora Batava», Volume 2 (1807)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Холодкові (Asparagaceae)
Підродина: Нолінові (Nolinoideae)
Рід: Купина (Polygonatum)
Вид: Купина багатоквіткова
Біноміальна назва
Polygonatum multiflorum
(L.) All. 1785
Синоніми
Convallaria ambigua Schrank
Convallaria bracteata B.Thomas
Convallaria broteroi Guss.
Convallaria govaniana Wall.
Convallaria multiflora L.
Polygonatum ambiguum (Des Moul.) B.D.Jacks.
Polygonatum bracteatum (B.Thomas) G.Don
Polygonatum govanianum Royle
Polygonatum gussonei Parl.
Polygonatum intermedium Dumort.
Polygonatum salamonis Montandon
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Polygonatum multiflorum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Polygonatum multiflorum
EOL logo.svg EOL: 1014907
IPNI: 540189-1
ITIS logo.svg ITIS: 504502
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 45371
The Plant List: kew-284010

Купина́ багатокві́ткова[1][2], купина́ рясноцві́та, купина́ многоцві́тна (Polygonatum multiflorum) — багаторічна трав'яниста рослина родини Холодкових. Народні назви: адамів корінь, бесікір, воняк, гребінь, зілля від задишки, зілля від ряботиння, зубник, колокольчики, кукурічка, кукурудзка, кукурудза дика, куп, купека, купена, купина, ландиш, лупена, масло сорокиче, огіроч(ш)ник, півники лісові, ребро, ребро Боже, серпувник, скупія, спирт, чистотіл.[1]

Зміст

ОписРедагувати

Рослина 30-60 см заввишки. У ґрунті розташовується горизонтальне кореневище, яке нагадує чотки. На кореневищі видно рубці-смужечки від недорозвинених лускоподібних листків і круглі рубці від стебел, що відмерли. Стебло голе, округле, листки довгасті або еліптичні, біля основи трохи звужені, голі, з короткими черешками, зверху зелені, знизу сірувато-зеленуваті, 10-11 см завдовжки, 4-4,5 см завширшки. Квітконіжки у піхвах листя з трьома — п'ятьма квітками, голі, оцвітина біла, звужена над зівом, вгорі трохи розширена, з шістьма зеленуватими, відігнутими на кінцях зубцями, які вгорі з внутрішньої сторони короткоопушені, плід — синьо-чорна ягода близько 1 см завширшки. Цвіте у травні — червні протягом місяця.

Життєвий циклРедагувати

Навесні з верхівкової бруньки розвивається зелене стебло з черговими листками завдовжки 10-12 см, овальної форми, розташованими двома рядами та оберненими в один бік. Після цвітіння утворюється плід — зелена ягода, яка під час дозрівання забарвлюється в синювато-зелений колір.[3]

ПоширенняРедагувати

Близькі видиРедагувати

Близький вид до купини запашної (Polygonatum odora tum) (Mill.) Druce, з якою утворює природний гібрид Polygonatum × hybridum Brügger. Відрізняється великим числом листків, розташованих більш менш горизонтально або трохи піднятих. Квітки (і відповідно, ягоди) розташовані по 3 і більше (у купини запашної в нормі не більше 2-х квіток).

ЕкологіяРедагувати

Мешкає в тінистих мішаних лісах, чагарниках в помірній зоні і нижньому, і середньому гірських поясах Європи, Кавказу, Малої і Передньої Азії, Гімалаїв і Східної Азії.

Запилюється джмелями, бджолами і іноді маленькими метеликами. Можливе самозапилення.

Охорона у природіРедагувати

ВикористанняРедагувати

У культурі як лікарська і декоративна рослина з середини XV століття. В лікарських цілях використовують як і купину лікарську. Має гібридні форми: махрові, з рожевими квітками, смугастими листям і зеленими приквітками.

Polygonatum multiflorum 'variegatum' — штучно виведена форма, по листку якої проходять біло-кремові смуги.

У харчуванніРедагувати

Товсті кореневища багаті на крохмаль і цукор. У Вірменії їх відварюють в солоній воді і їдять. На Кавказі молоді пагони, які напровесні ростуть від кореневища, споживають урівні з пагінням дикої спаржі. [4]

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Polygonatum multiflorum // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка веб-ресурсу: Третяк Платон Романович
  3. Гамуля Ю. Г. Рослини України / за ред. О. М. Утєвської. — X.: Фактор, 2011. — 208 с. — C.92
  4. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.66

ЛітератураРедагувати

  • Комаров В. Л. и др. Флора СССР, Т. 1-30 — М.—Л.: изд-во АН СССР, 1934—1964 (рос.)
  • Черепанов С. К. 1995. Сосудистые растения России и сопредельных государств (в пределах бывшего СССР). / — СПб.: Мир и семья. 990 с. (рос.)
  • Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). (швед.)
  • Cooper, M. R. & A. W. Johnson. 1998. Poisonous plants and fungi in Britain: animal and human poisoning. (англ.)
  • Davis, P. H., ed. 1965—1988. Flora of Turkey and the east Aegean islands. (англ.)
  • Duke, J. A. et al. 2002. CRC Handbook of medicinal herbs. (англ.)
  • Encke, F. et al. 1993. Zander: Handwörterbuch der Pflanzennamen, 14. Auflage. (нім.)
  • Huxley, A., ed. 1992. The new Royal Horticultural Society dictionary of gardening. (англ.)
  • Stace, C. 1995. New flora of the British Isles. (англ.)
  • Tutin, T. G. et al., eds. 1964—1980. Flora europaea. (англ.)
  • Walters, S. M. et al., eds. 1986-. European garden flora. (англ.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати