Кун Киран
Кун Киран (Кункиран) (д/н — 1280) — 2-й хан Білої Орди у 1251—1280 роках. З монгольської мови ім'я перекладається як «Сильний та вправний»
| Кун Киран | |
|---|---|
| Народився | 1251 |
| Помер | 1280 |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Посада | хан |
| Батько | Орда |
| Брати, сестри | Куремса і Sartaqtayd |
Життєпис ред.
Четвертий син хана Орда Іхена. 1251 року спадкував владу. На той час був досить молодим. Зберігав вірність Бату, хану Золотої Орди, та його наступникам. Водночас мав гарні відносини з великими монгольськими каганами, зокрема Мунке. Допоміг останньому знищити ворогів з роду Угедеїдів.
Його ставка розміщувалася в місцині Каялика, а володіння поширилися до Отрару. Мирні відносини з усіма сусідами сприяли наповненню скарбниці, посиленню улуса та збільшенню населення. До кінця панування досяг більшої самостійності від Золотої Орди, яка вела війни з Хулагуїдами на Кавказі. Разом з тим в середині 1260-х років фактично вимушений був розділити владу з небожами Конши і Тимур-Букою, що отримали титули нойонів.
Помер Кун Киран 1280 року. Владу перебрав Конши.
Джерела ред.
- Кляшторный С. Г., Султанов Т. И. Государства и народы Евразийских степей: от древности к Новому времени. — 3-е издание, исправленное и дополненное. — СПб.: Петербургское Востоковедение, 2009. — 432 с.
- Ускенбай К. З. Восточный Дашт-и Кыпчак в XIII — начале XV века. Проблемы этнополитической истории Улуса Джучи. Серия «История и культура Золотой Орды». Вып. 17 / Ред. И. М. Миргалеев. — Казань: Изд-во «Фэн» АН РТ, 2013. — 288 с