Кунігунда фон Орламюнде

Кунігунда Орламюндська (нім. Kunigunde von Orlamünde; Кунегунда Орламюндська; Ірина; 2-а половина 1050-х — після 20 березня 1117 [ком. 1]) — руська княгиня, дочка графа Орламюнде і Веймара Оттона I і Аделі Брабантської, дружина князя волинського та Короля Русі Ярополка Ізяславича.[ком. 2]

Кунігунда фон Орламюнде
Мініатюра з Трірської псалтирі . Ярополк і Кунігунда перед апостолом Петром. Мати Ярополка припадає до ніг апостола
Народилася1055
Померла1140
КраїнаНімеччина
Діяльністьаристократка
Знання мовдавньоруська
Титулмаркграф
Рідvon Weimar-Orlamünded
БатькоOtto I, Margrave of Meissend[1]
МатиAdela of Louvaind[1]
Брати, сестриAdelaide of Weimar-Orlamünded
У шлюбі зKuno, Count of Beichlingend, Ярополк Ізяславович і Віпрехт Ґройчd
ДітиАнастасія Ярополківна[1], Матильда Турівськаd[1], Mathilde von Beichlingend, Kunigunde von Beichlingend, Liutgard of Northeimd і Adele von Beichlingend

Біографія

ред.
 
Христос коронує Ярополка і Кунігунду-Ірину

Походила з династії Асканіїв. Батько, Оттон I Веймар-Орламюнде, помер рано, на початку 1067 року. Мати Кунігунди Адела в 1069 році стала дружиною Деді Веттіна, маркграфа лужицької марки. Він приблизно в 1071—1072 [ком. 3] роках видав свою пасербицю Кунігунду за Ярополка, сина київського князя Ізяслава Ярославича. На Русі Кунігунда отримала друге ім'я Ірина [ком. 4].

У 1073—1076 роках Кунігунда розділяла з чоловіком і тестем вигнання. В 1075 році вона разом з ними опинилася у свого вітчима маркграфа Деді.

Після смерті Ізяслава Ярославича в 1078 році жила разом з чоловіком і його матір'ю Гертрудою на Волині.

На початку 1086 року, під час війни з Всеволодом Ярославичем і Ростиславичами, коли Ярополк поїхав до Польщі за допомогою, залишивши Кунігунду та Гертруду в Луцьку, Володимир Мономах взяв Луцьк, полонив його матір і дружину і відвіз до Києва. Згідно з версією Назаренко Гертруда незабаром померла, залишивши Кунігунді Трірський псалтир. Після повернення з Польщі Ярополк помирився з Володимиром, але в листопаді 1086 року його було вбито.

Після смерті Ярополка Кунігунда, забравши з собою молодшу дочку, повернулася на батьківщину до сестри Оди і її чоловіка Екберту Мейсенському, і незабаром пошлюбила Куно Нортхеймського (пом. 1103), молодшого брата Генріха Товстого, союзника Екберта. За володіннями своєї дружини Куно став іменуватися графом Бейхлінгенським. Дочку вона видала за Гюнтера, графа кефернбургського.

В кінці 1099 — початку 1100 Генріх Товстий отримав фризьку марку і вирішив породичатися з місцевою знаттю. Він видав двох своїх юних племінниць, старших дочок Куно і Кунігунди, за володарів Цютфена і Люксембургу. Однак отримати будь-які переваги від цих шлюбів він не встиг, в 1101 році він загинув. А в 1103 році двома своїми васалами був убитий Куно Бейхлінгенський, в тому ж році загинув і Генріх Старший. Втративши впливових родичів, Кунігунда була змушена шукати третього шлюбу. У 1110 році вона стала дружиною Віпрехта Гройчського (пом. +1124), Згодом маркграфа лужицької та Мейсенської марок. Її молодша дочка Кунігунда в тому ж році вийшла за сина свого вітчима, теж на ім'я Віпрехт. Таке подвійне весілля дозволило закріпити спадкові володіння Кунігунди за нащадками Віпрехта.

У 1112 році без спадкоємців по чоловічій лінії помер далекий родич Кунігунди Ульріх Веймарський, на його землі претендували і імператор Генріх V і племінник Кунігунди Зігфрід фон Балленштедт як родич по материнській лінії. Віпрехт Гройчський втрутився в боротьбу на боці родичів дружини. У тому ж році або на початку наступного Віпрехт уклав з тюрінзьким графом Людвігом Скакуном, тестем померлого Ульріха Веймарського, і Зігфрідом фон Балленштедт союз проти імператора. Події розвивалися невдало для союзників. Зігфрід був поранений і помер 9 березня 1113 року. Віпрехт потрапив в полон і був засуджений до смертної кари, заміненої на конфіскацію всіх його володінь. До 1117 року він сидів в ув'язненні у в'язниці замку Тріфельс. Віпрехт-молодший помер в 1117 році. На цей час припадає і остання згадка про Кунігунду (20 березня 1117), ймовірно, вона померла незабаром після цієї дати (в усякому разі раніше свого чоловіка).[3][5]

Шлюб і діти

ред.

Приблизно в 1071—1072[6] роках Кунігунда стала дружиною Ярополка Ізяславича (пом. 22 листопада 1086). У шлюбі народила дітей:

В кінці 1087 — початку 1088 року Кунігунда вийшла вдруге за Куно Нортхеймського (пом. 1103), сина Оттона Нортхеймского. діти:

У 1110 році Кунігунда вийшла за Віпрехта ІІ Гройчського (пом. +1124). Дітей у них не було.

Родинні зв'язки

ред.

Предки

ред.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вільгельм I (граф Веймара)
 
 
 
 
 
 
 
Вільгельм II (граф Веймара)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вільгельм III (граф Веймара)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Оттон I (граф Веймара)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ода
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кунігунда Орламюндська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Реньє III (граф Ено)
 
 
 
 
 
 
 
Ламберт I (граф Лувена)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Адель
 
 
 
 
 
 
 
Ламберт II (граф Лувена)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл I (герцог Нижньої Лотарингії)
 
 
 
 
 
 
 
Герберга Лотарингська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Адела Брабантська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Готфрід I (граф Вердена)
 
 
 
 
 
 
 
Гозело I (герцог Лотарингії)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Матильда Саксонська
 
 
 
 
 
 
 
Ода Лотарингская
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Коментарі

ред.
  1. Традиційною датою смерті вважається 1140 рік, але він швидше за все відноситься до молодшої дочки Кунігунди - Кунігунді фон Бейхлінген [2][3][4][5].
  2. Історики довго не могли визначитися, хто саме з князів Русі був чоловіком Кунігунди. Називалися кандидатури Ігоря Ярославовича, Ізяслава Ярославича. З початку XX століття вважається встановленим, що чоловіком Кунігунди був Ярополк
  3. В історіографії також відносять весілля Кунігунди і Ярополка до часу перебування того в Німеччині, тобто до приблизно 1075 року. Але в 1074 у Ярополка вже народилася дочка, що означає що весілля було на рік-два раніше, щонайменше. Вузьке датування 1071-1072 роками належить Назаренко [6]
  4. Неправильно було б сказати, що вона при цьому перехрестилася в православ'я. [7]
  5. Її ім'я невідоме. На різних онлайн-ресурсах генеалогічного плану їй приписують ім'я Мехтільд, але в серйозній літературі її ім'я не зустрічається.
  6. Орієнтовна дата народження і дата весілля з Гюнтером ґрунтуються на приблизній даті народження Зіццо - біля 1090 року . Вона в свою чергу базується на тому, що вже в 1103 році Зіццо згадується як самостійна людина.
  7. Саксонський анналіст, який повідомляє про це шлюбі, не уточнює за якого саме Тюрінгського графа Гюнтера вийшла дочка Кунігунди, але імена «Гюнтер» і «Зіццо» є фамільними іменами Шварцбургського дому
  8. У генеалогічних довідниках вказана як Матильда. Але Саксонський анналіст, з якого взято дані про шлюби Кунігунди і її дочок, не знає її імені.
  9. Виходячи з дати весілля Кунігунди і Куно, а також дати весілля дочки Кунігунди і Генріха.
  10. У генеалогічних довідниках вказана як Ліутгарда. Саксонський анналіст її імені не знає.
  11. Виходячи з дати весілля Кунігунди і Куно, а також дати весілля дочки Кунігунди і Вільгельма.
  12. Дітріх був сином Гертруди Брауншвейгської від першого шлюбу з Дітріхом II Катлебурзьким. Третім чоловіком Гертруди був брат Кунігунди Генріх Старший
  13. Згідно з версією Назаренко через цей шлюб в будинок Діпольдінгів потрапив Трірський псалтир.

Примітки

ред.
  1. а б в г Pas L. v. Genealogics — 2003.
  2. Brandenburg Erich. {{{Заголовок}}}. — Leipzig, 1935. Neudruck mit Korrekturen один 1998.
  3. а б Hildebrand Ruth: Herzog Lothar von Sachsen. Verlag August Lax Hildesheim 1986 S. 19
  4. Friedheim, Rainer: Wiprecht von Groitzsch. Sturz in die Tiefe. Schütze-Verlag München-Solln 1 958 S. 590
  5. а б Давня Русь у світлі зарубіжних джерел. — С. 470.
  6. а б Див. Назаренко А. В .: Давня Русь на міжнародних шляхах стор. 526-527
  7. Назаренко А.В. Архівована копія // Вісник історії, літератури, мистецтва: альманах. — М : Збори, 2005. — С. 269-279. Архівовано з джерела 13 липня 2015. Процитовано 4 квітня 2016.
  8. а б в г Cawley H. Grafen von Beichlingen (Northeim) (англ.). Foundation for Medieval Genealogy. Процитовано 3 серпня 2014. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  9. а б {{{Заголовок}}}. — С. 234.

Література

ред.
  • Annalista Saxo // MGH, SS. VI. — Hannover, 1844.
  • Древняя Русь в свете зарубежных источников / Т. Н. Джаксон, І. Г. Коновалова. — М. : Университет Дмитрия Пожарского, 2010. — Т. IV : Западноевропейские источники / А. В. Назаренко.
  • Морозова Л. Е. Великие и неизвестные женщины Древней Руси. — М. : АСТ, 2009.
  • Назаренко А. В. Древняя Русь на международных путях : Междисциплинарные очерки, культурных, торговых, политических отношений IX—XII веков. — М. : Языки Русской Культуры, 2001. — 784 с. — (Studia Historica). — ISBN 5-7859-0085-8.

Посилання

ред.