Кумані Михайло Миколайович (контрадмірал)

Михайло Миколайович Кумані (рос. Михаил Николаевич Кумани; нар. 15 (27) серпня 1831(18310827), Севастополь — пом. 19 (31) грудня 1889, Севастополь) — російський морський офіцер, контрадмірал, командир Севастопольського порту і севастопольський градоначальник, учасник першої оборони Севастополя.

Михайло Кумані
рос. Михаил Кумани
Ім'я при народженні	Михайло Миколайович Кумані
Народився	15 (27) серпня 1831(1831-08-27) Севастополь
Помер	19 (31) грудня 1889(1889-12-31) (58 років) Севастополь
Поховання	Братське кладовище
Підданство	Російська імперія
Національність	грек
Діяльність	моряк, офіцер
Учасник	Кримська війна
Посада	Севастопольський градоначальник
Військове звання	контрадмірал
Термін	27 липня (8 серпня) 1885 — 1 (13 січня) 1889
Попередник	Руднєв Іван Григорович
Наступник	Лавров Іван Михайлович
Батько	Микола Михайлович Кумані
Нагороди	Орден Святого Володимира 3 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святої Анни 1 ступеня Орден Святої Анни 2 ступеня Орден Святої Анни 3 ступеня Орден Святого Станіслава 1 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня

Життєпис

Народився 15 (27 серпня) 1831 року в Севастополі у грецькій родині потомствених моряків, дворян Таврійської губернії. Багато з них були командувачами флотами, адміралами і генералами Військово-морського флоту Росії. Його батько, Микола Петрович Кумані, контрадмірал, був учасником архіпелажних експедицій під командуванням Ф. Ф. Ушакова.

Розпочав службу на флоті в 1847 році з 16 років. У 1850 році проведений з юнкерів Чорноморського флоту в мічмани Балтійського флоту. З 1853 року на Чорноморському флоті. У 1854 році в чині лейтенанта, командуючи канонерським човном № 2 у складі гребний флотилії, брав участь у бою з чотирма англо-французькими пароплавами близько Очакова. За відзнаки, виявлені в цій битві, був нагороджений орденом Святої Анни III ступеня з мечами.

З початку квітня 1855 року був у складі Севастопольського гарнізону, на 3-му бастіоні. 25 травня 1855 року, перебуваючи на батареї № 3, поранений в ногу осколком гранати і контужений. Після одужання повернувся до обложеного Севастополя і взяв під своє командування батарею № 16 на Північній стороні.

Після закінчення Кримської війни переведений на Балтійський флот, але вже в 1858 році повернувся на Чорне море, здійснивши перехід на гвинтовому корветі «Удаві» навколо Європи. З 1863 року в чині капітан-лейтенанта командував декількома суднами: шхуною «Суук-Су», пароплавом «Інкерманом», шхуною «Туапсе». У 1864 році відряджений на Каспійське море для вивчення техніки проміру глибин, займався питаннями опису Бакинського архіпелагу і островів в південно-західній частині Каспійського моря.

З 1867 року знову на Балтиці, в 1867—1872 роках здійснює плавання в Тихий океан. Командуючи в 1871—1872 роках гвинтовим кліпером «Ізумрудом», вивіз з Нової Гвінеї М. М. Миклухо-Маклая. У 1872 році отримав чин капітана 2 рангу. Після повернення на Чорноморський флот в 1873 році (за іншими даними — в 1874 році) йому було присвоєне звання капітана 1 рангу. У 1874—1880 роках служив на броненосних фрегатах, в тому числі в 1877—1879 роках на фрегаті «Адміралі Лазарєві». З 1880 року був призначений начальником штабу головного командира Кронштадтського порту. 30 серпня 1882 року проведений в контрадмірали.

Севастопольський градоначальник

У липні 1885 року Михайло Кумані переведений на Чорноморський флот і призначений севастопольським градоначальником, а через рік він став і командиром Севастопольського порту. На цій посаді з 1 липня 1885 по 19 грудня 1889 року. За час його діяльності:

• Закінчена розбивка Приморського бульвару і у вересні 1885 року відбулося його урочисте відкриття;
• За указом Його Імператорської Величності Олександра III у місті був заснований яхт-клуб;
• В 1886 році достроково спущений на воду головний корабель Чорноморського флоту — трибаштовий ескадрений броненосець «Чесма», а також корабель «Синоп»; В Мікрюковій балці побудована водонапірна башта, яка забезпечувала однойменний водопровід в Корабельну слобідку;
• В 1887 році побудовано нову будівлю Морського зібрання на місці колишнього, зруйнованого в останні дні оборони Севастополя;
• В 1888 році відновлений собор Святих Петра і Павла, зруйнований у роки Кримської війни; Завершено будівництво Володимирського собору на міському пагорбі; Вийшов перший номер міської газети «Кримський вісник»; Севастополь став одним з центрів археологічної науки. У Херсонесі почалися систематичні науково-дослідні розкопки під керівництвом К. К. Косцюшко-Валюжинича;

Михайло Миколайович Кумані підтримував міське громадське самоврядування, сприяв відродженню каботажного плавання і торгівлі, був головою Севастопольського відділення товариства Червоного Хреста та інше.

Помер 19 (31 січня) 1889 року в Севастополі. За заповітом похований в Севастополі на Братському кладовищі.

Нагороди

За заслуги перед Вітчизною Михайло Миколайович був нагороджений: орденом Святої Анни III ступеня з мечами (1854); орденом Святого Станіслава II ступеня (1858), орденом Святої Анни з мечами (1864), орденом Святого Володимира IV ступеня з бантом (1874), орденом Святого Володимира III ступеня (1877), орденом Святого Станіслава I ступеня (1885), орденом Святої Анни I ступеня (1887).

Могила Михайла Кумані

Надгробний пам'ятник

На кошти родини в 1891 році споруджено надгробок за проектом архітектора Б. А. Рожнова. Виконано в Одесі, в майстерні Л. Тузіні, в стилі неокласицизму. Пам'ятник являє собою двоколонний античний портик з білого мармуру, встановлений на високому гранітному п'єдесталі. Колони модернізованого іонічного ордера підтримують масивний антаблемент з двома фронтонами. В архітектурному декорі пам'ятника використаний давньогрецький орнамент — тригліфи і метони на фризі, подвійний меандр. Усередині портика було мозаїчне зображення архангела Михаїла і, мабуть, бюст адмірала, а над входом у склеп — медальйон з його портретом. Все це втрачено. У жовтні 1975 року склеп варварськи розграбували і, розкривши цинкову домовину, поглумилися над останками.

Джерела та література

• П. Г. Усенко. Кумані Михайло Миколайович [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 493. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• http://www.sevastopol.ws/News/?op=article&sid=10844&mode=print [Архівовано 10 жовтня 2011 у Wayback Machine.]