Відкрити головне меню

Володи́мир Микола́йович Куліче́нко (7 березня 1972(19720307) — 29 серпня 2014) — солдат Збройних сил України.

Куліченко Володимир Миколайович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Куліченко Володимир Миколайович.jpg
Загальна інформація
Народження 7 березня 1972(1972-03-07)
Вознесенськ
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (42 роки)
Новокатеринівка
поховання: Кривий Ріг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Псевдо «Лютий»
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
40-й БТрО ЗСУ «Кривбас».png
 «Кривбас»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За жертовність і любов до України»
Знак «За заслуги перед містом» (Кривий Ріг)

Короткий життєписРедагувати

Проживав у місті Кривий Ріг, де працював на підприємствах.

Призваний за мобілізацією 17 квітня 2014-го. Солдат, гранатометник, 40-й батальйон територіальної оборони «Кривбас», псевдо «Лютий».

Загинув при виході колони з Іловайська «гуманітарним коридором», який був обстріляний російськими військами біля села Новокатеринівка.

2-го вересня тіло Володимира Куліченка разом з тілами 87 інших загиблих в Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу. Тимчасово похований на цвинтарі міста Запоріжжя, як невпізнаний герой.

Перебував у списку зниклих безвісти. У березні 2015 року упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв. 10 серпня 2015 року Миколу Куліченка перепоховали у Кривому Розі, Алея Слави.

Залишилися дружина та син.

Нагороди та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 22 вересня 2015 року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

ДжерелаРедагувати