Відкрити головне меню
Мапа поширення Культури карпатських курганів (бірюзовий колір)
Поширення Культури карпатських курганів на території України

Культу́ра карпа́тських курга́нів — археологічна культура кінця 2-го — початку 5 століть н. е.

Пам'ятки культури поширені в передгірських областях Східних Карпат по верхніх течіях Дністра, Сірета і Прута. Перші з них були відкриті наприкінці XIX століття, в окрему археологічну культуру виділені М. Смішком в 1960 році. Назва пов'язана з курганним поховальним обрядом.

Дослідження провадили Т. Сулімірський, Я. Пастернак, М. Смішко, Л. Вакуленко. Розкопки велися на 10 поселеннях та 30 могильниках.

Зміст

ПоселенняРедагувати

Поселення розташовані на мисах, утворених течіями річок. Житла — напівземлянки прямокутної форми площею 9—12 м², глибиною 0,5—0,9 м. Наявні також господарські споруди, господарські ями та вогнища поза спорудами.

На поселеннях біля смт Печеніжин та села Голинь (Калуського району) відкриті гончарські горна, в с. Пилипи (Коломийського району, всі Івано-Франківської області) — комплекс зерносховищ.

МогильникиРедагувати

Могильники розташовані на вершинах узгір'їв та високих берегах річок. Вони налічують від 5—20 до 60—100 насипів.

Кургани куполоподібної форми мали висоту 1—1,5 м і діаметр 10—12 м. Тут виявлені залишки земляних, кам'яних та дерев'яних підкурганних конструкцій.

Обряд поховання — тілоспалення на місці поховання.

ГосподарствоРедагувати

Поховальний інвентар складався з керамічних посудин-приставок, предметів убрання покійного (фібули, пряжки, намиста та інші прикраси) та особистих речей (ножі, знаряддя праці, кістяні гребінці, монети).

Про заняття населення землеробством свідчать знайдені в курганах та на поселеннях наральник, серпи, жорна, посудини для зберігання зерна та широкий асортимент виявлених зерен обгорілих злаків.

У керамічному комплексі виробів переважає посуд, виготовлений на гончарному крузі.

На широкі торговельні зв'язки, здебільшого зі східними римськими провінціями, вказують численні знахідки античних амфор, римських монет, а також імпортного скляного посуду.

Джерела та літератураРедагувати