Кузьмін Євген Михайлович

Євген Михайлович Кузьмін (* 19 січня[1] 1871, Люцерн, Швейцарія — † 9 липня 1942, Казалінськ, Казахстан) — український мистецтвознавець, публіцист, педагог, теософ, представник «Розстріляного Відродження» — його ім'я викарбувано на пам'ятнику «Художники-жертви репресій», встановленого біля Художнього інституту у Києві

Кузьмін Євген Михайлович
Кузьмін Євген Михайлович.jpg
Євген Михайлович Кузьмін (1936)
Народився 19 січня 1871(1871-01-19)
Люцерн, Швейцарія
Помер 9 липня 1942(1942-07-09) (71 рік)
Казалінськ, Казалінський район, Кизилординська область, Казахська РСР, СРСР
Громадянство Російська імперія, СРСР
Національність українець
Місце проживання м. Київ
Діяльність мистецтвознавець, публіцист, педагог, theosophist
Відомий завдяки як мистецтвознавець
Alma mater Київське реальне училище[d], Перше київське військове училище і Малювальна школа Мурашка
Військове звання штабс-капітан
репресований радянською владою

БіографіяРедагувати

У 19-річному віці Є. Кузьмін вступив до армії вільнонайманим.

У 1889 році закінчив Київське реальне училище.

У 1891 році — Київське піхотне юнкерське училище, перебував на службі у царській армії у чині штабс-капітана. У 1902-1906 рр. викладав у Київському військовому училищі. Вийшов у відставку в 1906 р.

У 1893 році закінчив Рисувальну школу М. Мурашка, де пізніше, вірогідно з 1913 року, викладав курс історії образотворчого мистецтва.

З 1914 по 1925 рік — професор історії мистецтва Музичного драматичного інституту ім. Миколи Лисенка.

Брав активну участь у культурному і громадському житті Києва. Тісно співпрацював з Київським міським музеєм (з 1904 р. - Київський художньо-промисловий і науковий музей), був одним з керівників Київського літературно-артистичного товариства.

Активно займався публістичною діяльністю, науковими дослідженнями українського мистецтва. В колі його спілкування і співпраці були такі знакові для українця особи, як М. П. Василенко, В. В. Водовозов, М. О. Бердяєв, О. І. Глінка, М. В. Лисенко, Є. О. Могилянський, О. М. Косач, Наталя Полонська-Василенко, Ю. С. Михайлів та інші.

Автор однієї з перших розвідок про українське мистецтво.

З 1908 р. був членом Київського відділення Російського філософського (теософського) товариства, яке очолював з 1920 по 1923 рік — тобто до того часу, коли радянська влада зробила спробу зареєструвати товариство як секту, проте члени товариства передбачливо прийняли рішення про саморозпуск. Двічі представляв товариство на міжнародних конгресах теософів (1908 р. у Будапешті, 1912 - у Стокгольмі).

У 1913 р. в Києві видавав щомісячний журнал для молоді "Рыцарь", в якому К. Паустовський опублікував одне з перших своїх оповідань.

Під час Першої світової війни перебував у діючій армії, демобілізувався у 1916 р. в чині підполковника.

Вперше Євген Михайлович Кузьмін був заарештований ЧК[2] у 1919 році за звинуваченням у співпраці з білими офіцерами Денікінської армії[3], які займались вербуванням молоді з «вищих кіл» у Білу армію і в тому, що його син Лев став волонтером у тій самій армії.

У 1926 році органи ГПУ[4] арештували Євгена Кузьміна за теософську діяльність, але протримавши 10 діб, звільнили.

Останній, третій раз, справу за обвинуваченням Кузьміна Євгена Михайловича «в тому, що він є активним учасником контрреволюційної організації серед теософів і проводив шпигунську роботу на користь фашистських держав»[5] було розпочато 21 грудня 1937 року[6].

За вироком окремої наради при НКВД СРСР від 22 вересня 1938 року: «как социально опасный элемент сослать в Казахстан сроком на пять лет»[7].

Йому було близько 70 років[8], коли його вислали. Винним себе він так і не визнав.

Помер Євген Михайлович Кузьмін 9 липня 1942 року у Казалінську (Казахстан), на передостанньому році заслання.

Реабілітований у січні 1989 р.

Наукова діяльністьРедагувати

Як мистецтвознавець Є. Кузьмін поєднував критичну діяльність з дослідженням пам'яток української художньої старовини. Він автор статей про творчість київських живописців С. Костенка, О. Мурашка, А. Петрицького, про Київську рисувальну школу М. Мурашка, тогочасні художні виставки, творчі конкурси і т. ін., а також монографічних нарисів про творчість Г. Нарбута (1927), О. Мурашка (1928), Ю. Михайліва (залишився неопублікованим).

Кузьмін був відомим фахівцем з історії українського мистецтва ХVII - XVIII ст., опублікував одну з перших робіт про українське мистецтво ("Несколько слов о южнорусском искусстве и задачах его исследования", 1900). Студіював українську скульптуру, іконопис, портретний живопис, витвори народного декоративно-ужиткового мистецтва (ткацтво, гончарство, художній метал, фаянс Межигірської фабрики). Багато уваги приділяв монументальним пам'яткам Києва XVI-XVIII cт.

Автор розділу про український живопис XVII-XVIII ст. у багатотомній праці "История русского искусства", підготовленій під керівництвом акад. І.Грабаря (М., 1914).

Кузьмін був одним з перших дослідників і популяризаторів творчості Т. Шевченка-художника (розвідки 1900, 1911 рр.).

Публіцистична діяльністьРедагувати

Євген Кузьмін друкувався в київських («Киевская Старина», "Археологическая летопись Южной России", "Життя і революція") й петербурзьких часописах ( «Старые годы», «Искусство и художественная промышленность», «Искусство»), харківському журналі "Червоний шлях" та ін., газеті "Киевская мысль".

Друковані праціРедагувати

  • XI археологический съезд в Киеве // Искусство и художественная промышленность. - 1899. - Ноябрь.
  • Из Киева: О литературно-артистическом обществе // Искусство и художественная промышленность. — 1900. — № 21. — С. 480.
  • Т.Г. Шевченко как живописец и гравер // Искусство и художественная  промышленность. –  Санкт-Петербург, 1900. - №3. – С.61-75.
  • Несколько слов о южнорусском искусстве и задачах его исследования // Киевская старина. - 1900. - № 11.
  • Из Киева: 25-летие рисовальной школы Мурашко // Искусство и художественная промышленность. - 1901. - № 4.
  • О значении виноградного орнамента в украинском орнаменте (о ковре) // Старые годы. — 1908.
  • Украинский ковер //Старые годы. - 1908. - Май.
  • От XVII к XVIII: О некоторых памятниках южнорусского прикладного искусства // Старые годы. — СПб, 1909. — Июнь-Сентябрь.
  • Несколько соображений по поводу уничтоженных и уцелевших памятников старины в Киево-Печерской Лавре // Искусство и художественная промышленность. — 1910. — Февраль. — С. 223–246.
  • Тарас Григорьевич Шевченко // Искусство. — К., 1911. — № 2/3. — С. 54-69.
  • Межигорский фаянс // Искусство. — К., 1911. — № 6/7. — С. 255–265.
  • Исторический путь в Киеве // Старые годы. — К., 1911. — Март. — С. 45-46.
  • Киевский позор // Старые годы. — К., 1911. — Июнь. — С. 47-48.
  • Когда же? // Искусство. — К., 1911. — № 8/9. — С. 387.
  • Украинская живопись XVII века // Грабарь И. История русского искусства. - М., 1914. - Т. VI.
  • Майстерність гончаря на Україні // Життя й революція. — 1928. — Кн. Х.
  • Юхим Михайлів // Життя й революція. — 1928. — Кн. ХІІ.
  • Київські надгробки // Київський збірник з історії й археології, побуту, мистецтва. — К., 1931.— Зб. 1. — С. 151–158.
  • Скульптура на Украине. Публ.: Ременяка О. Євген Кузьмін - "Работа - искусствовед, архитектор" // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Зб. наук. праць / Ін-т проблем сучасн. мист-ва НАМ України. - К., 2010. - Вип. 7. - С. 355-379.
  • Евгений Кузьмин. Киев, которого не знают / Составление, статьи и комментарии В. Ульяновского. - К.: Лыбедь, 2014. - 368 с.

ПриміткиРедагувати

  1. За іншими даними 22 січня, 19 (22) жовтня, а також — 26 грудня 1862 р. чи 28 грудня 1868 р., як свідчить напис на звороті єдиного фото, датованого 1936 роком, яке зберігається в державному архіві.
  2. Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем при РНК РРФСР, скорочено ВЧК
  3. Біла армія під керівництвом Денікіна Антона Івановича.
  4. Народний комісаріат внутрішніх справ.
  5. З протоколу допиту Кузьміна від 19. 04.1938. ЦДАГО України. Ф. 263, 1. № 58358ФП/ кор. 1467. Арк. 21.
  6. У 20-х числах грудня 1937 року, на вулицю Стрітенську 17, де у комуналь ній квартирі № 10 Євген Кузьмін займав прохідну кімнату, прийшли з обшуком, внаслідок якого було вилучено три різьблених шпаги, картини та «дуже цінну бібліотеку з історії мистецтва, книг на 200–250», як зазначено у заяві слідчого, було передано на збереження сусідці, а колекція фаянсу і порцеляни, що складалась переважно зі зразків Межигірської фабрики, дослідженням діяльності якої займався Кузьмін, зникла в проміжку між заявою слідчого і описом речей, переданих на зберігання (ЦДАГО України, ф. 263, 1. № 58358ФП/кор. 1467, арк. 3, 11).
  7. ЦДАГО України. Ф. 263. Оп. 1. № 58358 ФП / кор. 1467. Арк. 3, 4, 60.8].
  8. Враховуючи неоднозначність у встановленні дня народження.

ДжерелаРедагувати

  • Школа живописи А. А. Мурашко // Искусство в Южной Россиии. Живопись, графика, художественная печать. — 1913.- № 7/8.- С. 377—378.
  • Білокінь С. Кузьмін Євген Михайлович // Українська радянська енциклопедія. — Вид. 2. — Т. 5. — К., 1980. — С. 560.
  • Лобановський Б. Б., Говдя П. І. Українське мистецтво другої половини ХІХ — початку ХХ ст. — К.: Мистецтво, 1989. — (Нариси з історії українського мистецтва). — С. 8-9.
  • Персональний сайт історика Сергія І. Білоконя
  • Лексика
  • Савицька Л. Художня критика в Україні. Друга половина ХІХ — початок ХХ ст.: Хрестоматія. — К., 2001. — С.75-76.
  • Ковпаненко Н. Г. Є. Кузьмін як дослідник памяток українського образотворчого мистецтва // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Збірник статей. — Київ; Донецьк, 2001. — Вип. 17. — С. 91-95.
  • Ковпаненко Н. Г. Кузьмін Євген Михайлович // Видатні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі України: Біографічний довідник. — К.: Інститут історії України НАН України, 2005. — Ч. 1. — С. 300—304.
  • Ковпаненко Н. Г. Архітектурно-мистецька спадщина Наддніпрянської України у вітчизняних історичних дослідженнях (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — С. 9, 10, 12, 52, 54, 64, 127, 132—136, 144, 148, 155, 178.
  • Білокінь С. В обороні Української спадщини: Історик мистецтва Федір Ернст. — К., 2006. — С. 144.
  • Ременяка О. Євген Кузьмін — «Работа — искусствовед, архитектор» // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: Зб. наук. праць з мистецтвознавства, архітектурознавства і культурології / Ін-т проблем сучасн. мист-ва НАМ України. — К., 2010. — Вип. 7. — С. 350—379.
  • Евгений Кузьмин. Киев, которого не знают / Составление, статьи и комментарии В. Ульяновского. — К.: Лыбедь, 2014. — 368 с.