Відкрити головне меню

Кузьми́на (пол. Kuźmina) — село в Польщі, в гміні Бірча Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 400 осіб (2011[1]).

Село
Кузьмина
пол. Kuźmina
Kuźmina, cerkiew św. Dymitra (HB1).jpg

Координати 49°36′00″ пн. ш. 22°25′00″ сх. д. / 49.600000000027776536626334° пн. ш. 22.41667000002777854206° сх. д. / 49.600000000027776536626334; 22.41667000002777854206Координати: 49°36′00″ пн. ш. 22°25′00″ сх. д. / 49.600000000027776536626334° пн. ш. 22.41667000002777854206° сх. д. / 49.600000000027776536626334; 22.41667000002777854206

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Бірча
Перша згадка 1497
Населення 400 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-740
Автомобільний код RPR
SIMC 0599310
GeoNames 766931
Кузьмина. Карта розташування: Польща
Кузьмина
Кузьмина
Кузьмина (Польща)
Кузьмина. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Кузьмина
Кузьмина
Кузьмина (Підкарпатське воєводство)
Кузьмина у Вікісховищі?
На задньому плані стародавня церква святого Дмитра в Кузьмині. На передньому плані кладовище польських солдатів
Цвинтарна римо-католицька каплиця в Кузьмині

До 1954 року існувала гміна Кузьмина.

В Кузьмині знаходиться найглибша в Польщі бурова свердловина Кузьмина-1 глибиною 7541 метр. Була то дослідницька свердловина, що мала на меті дослідити геологічну будову Карпат. До кристалічного щита дійшли на глибині понад 7300 метрів.

Географічне положенняРедагувати

Село розташоване на відстані 12 кілометрів на південний захід від центру гміни села Бірчі, 33 кілометри на південний захід від центру повіту міста Перемишля і 57 кілометрів на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва.[2]

ІсторіяРедагувати

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

Після захоплення цих земель Польщею територія в 13401772 роках входила до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.

Перша письмова згадка про село Кузьмина відносяться до 1497 року, наступна до 1500 року.

Першу церкву збудовано в 1526 році.

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село Крайна відійшло до імперії Габсбургів.

В 19 столітті село було власністю Песьоровських (пол. Pieciorowskich). На схід від села знаходяться фрагменти двірської фортифікації.

Під кінець 19 століття село поділялося на чотири частини: Кузьмина гірська, Маргел, Кічера і Кам'янка, яку також звали Вапнисько (пол. Kuźminę górną, Margel, Kiczerę i Kamionkę zwaną również Wapienisko).

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це частково населене українцями село Надсяння окупувала Польща, що було закріплено в Ризькому мирному договорі 1921 року.

1 серпня 1934 року село стало центром гміни Кузьмина в складі добромильського повіту львівського воєводства. До складу гміни, крім власне Кузьмини, входили також населені пункти Лещава-Горішня, Лещавка, Розтока (тепер вони входять в склад гміни Бірча), Креців, Ляхава, Розпуття (тепер входять в склад гміни Тирява Волоська).

В 1938 році село стало місцем кількаденних протистоянь українського населення з Кузьмини та околиць, що боролося за відібрану в них римо-католиками церкву святого Дмитра, з поляками. Після декількох днів зіткнень в село прибули відділи жандармерії, стягнені з Добромиля, Сянока і Перемишля. Кількадесят осіб, серед них жінки і діти, внаслідок побиття отримали тілесні ушкодження, а декілька осіб закатовано на смерть. Церква святого Дмитра була польською владою зачинена, а повернула та відкрила доступ до неї вірним УГКЦ щойно окупаційна німецька влада в 1941 році.

У 1939 році в селі проживало 1 080 мешканців, з них 220 українців-грекокатоликів (частина українців переписались на поляків), 845 поляків і 15 євреїв[3]

Після нападу 1 вересня 1939 року Третього Рейху на Польщу й початку Другої світової війни та вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня 1939 року Кузьмина, що знаходиться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшла до СРСР і ввійшла до складу Бірчанського району[4] (районний центр — Бірча) утвореної 4 грудня 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).

З початком німецько-радянської війни село вже в перший тиждень було зайняте військами вермахту.

В кінці липня 1944 року село було зайняте Червоною Армією.[5]

13 серпня розпочато насильну мобілізацію українського населення Дрогобицької області до Червоної Армії (облвоєнком — підполковник Карличев)[6].

В березні 1945 року Кузьмина, як і весь Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передано Польщі[7] і село опинилося по польському боці розмежування лінії Керзона, у так званому Закерзонні.

Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, незважаючи на бажання українців залишитись на рідній землі,[8] про передбачене «добровільне» виселення приблизно одного мільйона українців з «Закерзоння», тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.[9],[10]

Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, незважаючи на текст угоди, в якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.»[11], виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.[12]

Українська Повстанська Армія намагалась захистити мирне українське населення від примусової депортації польською армією та не дати польській владі заселювати звільнені господарства поляками. Вночі з 21 на 22 жовтня 1945 року сотня Громенка в кількості понад 200 вояків та дві чоти сотні сотенного Барона виконали акцію на село Кузьмина, де перебували майже 600 вояків ВП та 40 МО. В цьому бою впав чотовий Барон — поручник 1 УД УНА, а з сотні Громенка було 4 вбитих і 9 ранених. Скільки втрат мали поляки не вдалось ствердити, бо вони вбитих відвезли до Перемишля. 2 листопада 1945 року село Кузьмина було заатаковане сотнею УПА «Громенки». В результаті атаки 11 поляків загинуло і 4 особи було поранено.

Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[13].

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

НаселенняРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][14]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 208 41 142 25
Жінки 192 36 109 47
Разом 400 77 251 72
  • 1785 — 103 греко-католики, 265 римо-католиків та 5 юдеїв
  • 1840 — 250 греко-католиків
  • 1859 — 250 греко-католиків
  • 1880 — 90 греко-католиків, 560 римо-католиків
  • 1899 — 144 греко-католики
  • 1900 — 234 греко-католики і 644 римо-католиків
  • 1926 — 320 греко-католиків
  • 1929 — 924 мешканці
  • 1938 — 246 греко-католиків
    • (відсутні дані про мешканців інших конфесій)
  • 2006 — 480 мешканців

ВіровизнанняРедагувати

Католики східного обряду (УГКЦ)Редагувати

В Кузьмині знаходиться стародавня церква святого Дмитра, збудована в 1804 році коштом Возняків (пол. Woźniaków). В 1880 році церковна громада налічувала 90 вірних, літургії відбувалися нерегулярно. До 1926 року церква підлягала греко-католицькій парафії в Лещаві-Горішній Бірчанського деканату Перемишльської єпархії, потім — греко-католицькій парафії в Крецові, після Другої світової війни влада Польщі передала церкву у власність римо-католикам.

Католики латинського обряду (РКЦ)Редагувати

В 1880 році римо-католицька парафія в Тиряві Волоській налічувала 560 вірних з Кузьмини.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кузьмина

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish). 2008-06-01. Архів оригіналу за 2013-10-25. Процитовано 2018-11-07. 
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 18, 118.
  4. Хроніка за 10 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
  5. Оперативная сводка за 31 июля. Архів оригіналу за 11 січень 2012. Процитовано 7 грудень 2012. 
  6. Інформація Дрогобицького облвійськкомату начальнику штабу Львівського обласного округу, секретарю Дрогобицького обкому КП(б)У, голові Дрогобицького облвиконкому, начальнику облуправління НКДБ по Дрогобицькій області про відмову української молоді служити в лавах червоної армії
  7. Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, видавництво «Коло», 2009 рік;— ISBN 978-966-7996-46-8
  8. Лист жителів с. Долгобичів Грубешівського повіту Холмщини секретарю ЦК КП(б)У М. Хрущову на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 4 лютий 2014. Процитовано 15 жовтень 2012. 
  9. Петро Мірчук. Українська повстанська армія 1942–1952 Частина ІІ: Друга большевицька окупація На Закерзонні Мюнхен 1953 (репр. Львів 1991). Архів оригіналу за 20 серпень 2011. Процитовано 15 жовтень 2012. 
  10. Переселення українців з Польщі до УРСР у 1944–1946 рр. на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 25 грудень 2012. Процитовано 15 жовтень 2012. 
  11. Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 15 жовтня 2012. 
  12. Документальні відеокадри: Депортація українців Закерзоння, 2 половина 1940-х рр на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 23 травень 2013. Процитовано 15 жовтень 2012. 
  13. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ
  14. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

Джерела, посилання та літератураРедагувати