Кузьма Василь Степанович
о. Василь Степанович Кузьма (1 лютого 1891, Романівка, нині Тернопільський район — 7/12 листопада 1963, Вінніпег, Канада) — український релігійний, громадський діяч у Галичині, під час Визвольних змагань — в Україні, також на Лемківщині, в Польщі, Словаччині, Австрії, Канаді.
| отець Василь Кузьма | |
|---|---|
| Псевдо | Кузьма Василь Степанович |
| Народився |
1 лютого 1891 с. Романівка, нині Тернопільського району |
| Помер |
7 листопада 1963 (72 роки) м. Вінніпег |
| Країна |
 ЗУНР.svg){kind=small} Канада |
| Діяльність |
капелан  Армії УНР |
| Alma mater | богословський факультет Львівського університетуd |
| Військове звання | майор |
| Конфесія | УГКЦ |
| Батько | Степан |
| Мати | Марія |
Життєпис ред.
Народився 1 лютого 1891 року в с. Романівка (нині Тернопільський район) в сім'ї заможних селян Степана та Марії Кузьмів.
Закінчив гімназію в Тернополі (1910), навчався на богословському факультеті Львівського університету (мав високі оцінки[1]).
Рукоположений на священника 1914 р. Служив у Тернополі в церкві Різдва Христового.[2] Був духівником армії Австро-Угорщини (майор). Арештований російською окупаційною владою, висланий до Росії. Повернувся додому після падіння царату Російської імперії[1].
31 жовтня 1918 австрійський комендант Тернопільського ґарнізону заявив, що, згідно з наказом зі Львова, передає українцям військову і цивільну владу. В ґарнізоні не було жодного українського старшини, тому комендант попросив підписати протокол про передачу влади капелана майора о. Василя Кузьму.[3] Із постанням ЗУНР у 1918 р. командант (комісар) військового гарнізону м. Тернополя, згодом духівник УГА[2].
Під час перебування в січні 1919 р. Симона Петлюри в м. Тернополі отримав пропозицію стати духівником греко-католиків Дієвої Армії УНР, капеланом. Через військові дії часто змінював місцеперебування. У Жмеринці провадив просвітницьку роботу.
В листопаді 1919 р. захворів на тиф, лікувався в Проскурові, де 1 січня 1920 р. арештований поляками. До кінця квітня 1920 р. просидів у Тернопільській в'язниці (повторно перехворів тифом[1])[1].
Від 1920 р. у Львові (служив у церкві Преображення, Соборі Святого Юра[1]), у 1923—1938 рр. в м. Краків (був військовим капеланом для українських вояків польського війська). У вересні 1930 р. врятував жителів Романівки від пацифікації. Від 1938 р. душпастир у м. Новий Сонч (Лемківщина). У 1944—1948 р. у Словаччині та Австрії.
У 1948 р. емігрував до Канади. Співпрацював із журналом «Нива». Переклав українською «Берестейську Унію», видав «Альманах Українських Богословів». Автор споминів (рукопис)[2]. Проживав у селі Ґрімзбі, помер 7/12 листопада 1963 року в парафіяльному будинку, яким опікувались українські монахині. Похований на «Цвинтарі Всіх Святих» у Вінніпеґу.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Василь Кузьма — перший голова українського Тернополя, 1918 рік [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.].
- ↑ а б в Весна Х., Пиндус Б. Кузьма Василь Степанович… — С. 269.
- ↑ 31 жовтня. Цей день в історії Тернопілля. Архів оригіналу за 24 листопада 2015. Процитовано 23 листопада 2015.
Джерела ред.
- Весна Х., Пиндус Б. Кузьма Василь Степанович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 269. — ISBN 966-528-199-2.
- о. Лебедович І. Полеві духовники УГА: у 45 річчя участи у Визвольних Змаганнях [Архівовано 27 січня 2016 у Wayback Machine.]. — Вінніпег, 1963. — 327 с.