Відкрити головне меню

Миха́йло Васи́льович Кузнецо́в (рос. Михаил Васильевич Кузнецов; 7 листопада 1913(19131107) — 15 грудня 1989) — радянський військовий льотчик-винищувач, учасник Другої світової війни, генерал-майор авіації (1959). Двічі Герой Радянського Союзу (1943, 1945).

Михайло Васильович Кузнецов
рос. Михаил Васильевич Кузнецов
Народження 7 листопада 1913(1913-11-07)
Агаріно
Смерть 15 грудня 1989(1989-12-15) (76 років)
Москва
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ винищувальна авіація
Освіта Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна і Q4174242? (1934)
Роки служби 1933–1974
Партія КПРС
Звання CCCP air-force Rank general-major infobox.svg Генерал-майор авіації
Командування 814-й винищувальний авіаційний полк
106-й гвардійський винищувальний авіаційний полк
Війни / битви Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Богдана Хмельницького II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки

БіографіяРедагувати

Народився 7 листопада 1913 року в селі Агаріно Каширського повіту Тульської губернії Російської імперії (нині — Серпуховський район Московської області Росії). Росіянин.

З 1921 мешкав у Москві. У 1930 закінчив 7 класів, працював електромонтером на шкірзаводі. У 1932–1933 роках — на комсомольській роботі: заступник голови бюро юних піонерів Кіровського району Москви, секретар комітету комсомолу ФЗУ та заводу ім. С. Орджонікідзе.

У Червоній армії з липня 1933 року. У 1934 році закінчив Єйську військову авіаційну школу морських льотчиків. Проходив військову службу у стройових частинах ВПС Білоруського ВО.

У вересні 1939 ад'ютант командира ескадрильї 15-го винищувального авіаційного полку Михайло Кузнецов брав участь у приєднанні Західної Білорусі до СРСР.

Учасник радянсько-фінської війни у лютому-березні 1940 року як помічник командира ескадрильї того ж полку. Здійснив кілька бойових вильотів на винищувачеві І-153. По закінченні бойових дій проходив службу у частинах ВПС Прибалтійського ОВО. У 1941 році пройшов курси удосконалення командирів авіаескадрилей у Липецьку.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941: до грудня 1941 — командир ескадрильї і штурман 15-го винищувального авіаполку Північно-Західного фронту. У березні-травні 1942 року — заступник командира 1-го запасного винищувального авіаполку (Арзамас), у травні-червні — командир ескадрильї 14-го запасного винищувального авіаполку (Рибінськ).

З липня 1942 й до кінця війни — командир 814-го (з серпня 1943 — 106-го гвардійського) винищувального авіаційного полку. Воював на Калінінському, Західному, Південно-Західному, 3-му і 1-му Українських фронтах. Брав участь у проведенні Ворошиловградської, Курської, Ізюм-Барвінківської, Запорізькій, Дніпропетровській, Львівсько-Сандомирській, Сандомирсько-Сілезькій, Берлінській і Празькій операціях.

Всього за роки війни здійснив 344 бойових вильоти на винищувачах І-153, МіГ-3, Як-1, Як-3, Як-7, Як-9, Харрікейн. У 73 повітряних боях збив особисто 19 та у складі групи — 8 літаків супротивника.

По закінченні війни до березня 1946 року був заступником командира винищувальної авіаційної дивізії в Центральній групі військ (Австрія).

У 1951 році закінчив Військово-повітряну академію. З 1951 по 1955 роки — начальник Чернігівського військового аіаційного училища льотчиків. У 1955–1959 роках — начальник 10-го військового авіаційного училища початкового навчання льотчиків (Кременчук).

З 1959 по 1961 роки — заступник командувача по тилу 69-ї повітряної армії (Київ). З 1961 по 1969 роки — заступник командувача по тилу 37-ї повітряної армії (Північна група військ). У 1969–1974 роках — заступник командувача ВПС Московського ВО по тилу.

У лютому 1974 року генерал-майор авіації М. В. Кузнецов вийшов у запас. Працював старшим інженером, начальником сектора, провідним інженером у Науково-експериментальному центрі автоматизації управління повітряним рухом Міністерства цивільної авіації СРСР.

Мешкав у Москві, де й помер 15 грудня 1989 року. Похований на Троєкурівському цвинтарі.

НагородиРедагувати

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 серпня 1943 року за мужність і героїзм, виявлені в боях, майорові Кузнецову Михайлу Васильовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1714).

Указом Президії Верховної ради СРСР від 27 червня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії полковник Кузнецов Михайло Васильович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 82/II).

Також нагороджений чотирма орденами Червоного Прапора (26.02.1942, 28.02.1943, 24.04.1945, 03.11.1953), орденами Трудового Червоного Прапора (22.02.1968), Богдана Хмельницького 2-го ступеня (23.09.1944), Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), двома орденами Червоної Зірки (03.12.1941, 20.06.1949) і медалями.

Пам'ятьРедагувати

У місті Пущино Московської області встановлено бронзове погруддя М. В. Кузнецова й названо вулицю.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати