Куденьчук Іван Миколайович
Іва́н Микола́йович Куденьчу́к (16 вересня 1983 — 29 серпня 2014) — сержант 502-го окремого батальйону радіоелектронної боротьби Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Куденьчук Іван Миколайович | ||
|---|---|---|
 Сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
16 вересня 1983 Перещепине | |
| Смерть |
29 серпня 2014 (30 років) Новокатеринівка | |
| Поховання | Новомосковський район | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Війська РЕБ | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Короткий життєпис ред.
В часі війни — командир відділення 502-го окремого батальйону радіоелектронної боротьби (Черкаське, Дніпропетровська область).
Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район) «зеленим коридором» на дорозі в районі села Новокатеринівка.
2 вересня 2014-го тіло Івана Куденьчука разом з тілами 87 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до запорізького моргу. Тимчасово похований на цвинтарі міста Запоріжжя, як невпізнаний Герой.
Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям, в лютому 2015 року перепохований у селі Панасівка Новомосковського району.
Без Івана залишилась дружина та син.
Нагороди та вшанування ред.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 10 жовтня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України від 10 жовтня 2015 року № 573/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела ред.
- Куденьчук Іван Миколайович [Архівовано 25 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |