Крістофер Толкін

Крі́стофер Ру́ел То́лкін (англ. Christopher Reuel Tolkien; 21 листопада 1924, Лідс — 16 січня 2020, Драгіньян) — письменник, літературознавець, лінгвіст, син письменника Джона Р. Р. Толкіна. Відомий доопрацюванням і систематизацією незавершених творів та чернеток батька, зокрема укладенням книги «Сильмариліон», а також перекладами на англійську мову давньоанглійської та давньоісландської літератури.

Крістофер Руел Толкін
Christopher Reuel Tolkien
Крістофер Руел Толкін у 2016.jpg
Крістофер Толкін у 2016 році
Ім'я при народженні англ. Christopher John Reuel Tolkien[1]
Народився 21 листопада 1924(1924-11-21)[2][3]
Лідс, Західний Йоркшир, Велика Британія[2][4][…]
Помер 16 січня 2020(2020-01-16)[6][7] (95 років)
Драгіньян[8][7]
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Flag of France.svg Франція[9]
Діяльність письменник, літературознавець, лінгвіст
Alma mater Оксфордський університет
Мова творів англійська
Жанр фентезі
Magnum opus Сильмариліон
Батько Джон Рональд Руел Толкін[10][11]
Мати Едіт Мері Толкінd[10][11]
Брати, сестри Джон Френсіс Руел Толкінd і Присцилла Мері Енн Руел Толкінd
У шлюбі з Faith Tully Lilly Faulconbridged і Baillie Klassd
Діти Адам Толкінd[1], Саймон Толкінd[11] і Рейчел Клер Руел Толкінd[11]
Нагороди

БіографіяРедагувати

Крістофер Толкін народився в англійському місті Лідс, був третім сином Джона Р. Р. Толкіна та Едіт Толкін. Був названий на честь Джонового друга — Крістофера Вайсмена (англ. Christopher Wiseman). В дитинстві захоплювався локомотивами, батько облаштував для сина цілу кімнату під іграшкові залізниці. Закінчив школу в Беркширі, але мав перерву в навчанні через діагностовані проблеми з серцем. Після цього пішов вчитися до Триніті-коледжу Оксфордського університету. Джон Толкін давав читати Крістоферу ранні версії своїх творів, зокрема «Гобіта» і «Володаря Перснів».

Під час Другої світової війни був пілотом в Королівських військово-повітряних силах Великої Британії, служив у Південній Африці. На початку 1944 року перебував у Кронштадті, потім — у Стандертоні в Трансваалі. У 1945 році повернувся в Англію, служив у Шропширі.

Після закінчення війни вступив до літературної спілки Інклінгів при Оксфорді, де представив загалу текст «Володаря Перснів». Пізніше працювавав репетитором, викладав англо-саксонську, середньоанглійську та давньоскандинавську мови у Нью Колледж (Оксфорд) з 1964 по 1975.

У 1951 році одружився з Фейт Фолконбрідж, у шлюбі з якою мав сина Саймона (народився в 1959), котрий також став письменником. Пізніше він розлучився з Фейт і одружився у 1967 на канадці Бейлі Напфейс. Вони мали двох дітей, Адама (народився в 1969 році) і Рейчел (1971 року народження).

Після смерті батька у 1973 році Крістофер виявив тисячі аркушів рукописів Джона Толкіна, від поем до текстів лекцій. Про існування деяких прозових і поетичних творів доти було відомо лише з листів Джона. За участю фантаста Ґая Ґавріела Кея він доопрацював і опублікував його незакінчену книгу «Сильмариліон». У 1983—1996 він опублікував дванадцятитомну книжкову серію «Історія Середзем'я», що складається з чернеток Джона і коментарів Крістофера. На основі таких чернеток в 2007 році він розширив до обсягу повісті твір «Діти Гуріна». 5 травня 2009 була опублікована книга «Легенда про Сіґурда і Ґудрун», що не відноситься до циклу творів про вигаданий світ Середзем'я. Останньою виданою книгою Крістофера Толкіна є «Падіння Гондоліна», заснована на батькових матеріалах, котру Крістофер завершив у віці 93-х років[12][13].

Зі зростанням слави Джона Толкіна і власної Крістофер Толкін перевіз свою сім'ю на південь Франції. Крістофер очолював організацію Tolkien Estate (укр. «Спадщина Толкіна»), що володіє правами на всі твори Джона Толкіна — крім «Гобіта» і «Володаря Перснів», права на які належать Tolkien Enterprises. Крістофер Толкін виступав проти езотеричних тлумачень творчості його батька та не схвалював екранізацій «Володаря Перснів» і «Гобіта», попри їх комерційний успіх[12][13]. У 2016 році також здобув медаль Бодлі, котрою нагороджуються особи, що здійснили видатний внесок до світової літератури, культури, науки чи комунікацій[14]. Наступного року, в 2017, покинув посаду голови Tolkien Estate[15].

На початку січня 2020 року був госпіталізований та помер 16 січня в Драгіньяні у Франції. Згідно з заповітом, похований у Франції[16].

БібліографіяРедагувати

Творами у співавторстві з Джоном Толкіном вважаються ті, що були більшою мірою завершені до смерті письменника, та лише доповнені чи структуровані Крістофером Толкіном.

Твори за «Володарем Перснів» і пов'язаніРедагувати

Інші твори на основі праць Дж. Р. Р. ТолкінаРедагувати

ПерекладиРедагувати

  • «Сага про Гервер і конунга Гайдрека» (англ. Hervarar Saga ok Heidreks Konungs) (1954) — переклад давньоісландської саги XIII століття
  • «Битва готів і гунів» (англ. The Battle of the Goths and the Huns) (1955—1956) — переклад давньоісландської саги XIII століття
  • «Оповідка черниці» (англ. The Nun's Priest's Tale) (1958) — переклад віршованої новели Джеффрі Чосера XIV століття, у співавторстві з Невіллом Коґгіллом
  • «Оповідка про прощення» (англ. The Pardoner's Tale) (1959) — переклад віршованої новели Джеффрі Чосера XIV століття, у співавторстві з Невіллом Коґгіллом
  • «Оповідка про законника» (англ. The Man of Law's Tale) (1960) — переклад віршованої новели Джеффрі Чосера XIV століття, у співавторстві з Невіллом Коґгіллом
  • «Сага про короля Гайдрека Мудрого» (англ. The Saga of King Heidrek the Wise) (1960) — переклад давньоісландської саги XIII століття[18]

Також Крістофер Толкін був автором довідкової літератури за творами батька, численних передмов, післямов і приміток до видань його творів; статей і есе з літератури та лінгвістики.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Christopher Tolkien: Academic, author and editor who was guardian of JRR's legacy and took a dim view of the Lord of the Rings and Hobbit films / J. WitherowLondon: Times Newspapers, 2020. — P. 48. — ed. size: 440581 — ISSN 0140-0460; 0956-1382; 1363-7746
  2. а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #130457671 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. http://www.debate.org/reference/christopher-tolkien
  5. http://books.google.com/books/about/The_Fall_of_Arthur.html?id=PjoADALqtaAC
  6. https://www.theguardian.com/books/2020/jan/20/christopher-tolkien-obituary
  7. а б Fichier des personnes décédées
  8. Muere Christopher Tolkien, responsable del legado editorial de su padreCadena COPE, 2020.
  9. https://www.varmatin.com/culture/christopher-le-fils-de-jrr-tolkien-sest-eteint-dans-le-var-a-lage-de-95-ans-448318
  10. а б Tolkiens Reise nach Mittelerde: Ein neuer Blick in die Welten J.R.R. Tolkiens — 1 — Kow: Heel Verlag, 2013. — S. 23. — 338 с. — ISBN 978-3-86852-826-8
  11. а б в г Lundy D. R. The Peerage
  12. а б Christopher Reuel Tolkien. Council of Elrond. Процитовано 2015-12-21. 
  13. а б John Ronald Reuel Tolkien - John Ronald Reuel Tolkien Biography - Poem Hunter. www.poemhunter.com. Процитовано 2015-12-21. 
  14. Christopher Tolkien awarded Bodley Medal. The Tolkien Society (en). 2016-10-31. Процитовано 2020-01-17. 
  15. Christopher Tolkien resigns as Tolkien Estate director. The Tolkien Society (en). 2017-11-15. Процитовано 2020-01-17. 
  16. Blog, Middle-earth & J. R. R. Tolkien (2017-11-15). Christopher Tolkien Resigned from the Tolkien Estate. https://www.xenite.org/ (en-US). Процитовано 2020-01-17. 
  17. а б Books by J.R.R. Tolkien. The Tolkien Society (en). 2016-10-27. Процитовано 2020-01-17. 
  18. TolkienBooks.net - Christopher Tolkien - A Chronological Bibliography. www.tolkienbooks.net. Процитовано 2020-01-17. 

ДжерелаРедагувати