Відкрити головне меню

Гео́ргій Корні́йович Крючко́в (*20 жовтня 1929(19291020), село Гусарка, тепер Більмацького району Запорізької області) — радянський та український політик. Член Компартії з 1956 року. Кандидат в члени ЦК Компартії України у 1971 — 1974 р. Член ЦК Компартії України у 1974 — 1986 р. Депутат Верховної Ради УРСР 9-11-го скликань. Народний депутат Верховної Ради України III і IV скликань. Народний депутат СРСР у 1989 — 1991 р. Дійсний член Академії проблем безпеки, оборони і правопорядку (м. Москва), професор.

Крючков Георгій Корнійович
Крючков Георгій.JPG
Народився 20 жовтня 1929(1929-10-20) (90 років)
Катеринославська губернія, Українська СРР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність політик
Alma mater Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Посада Народний депутат України[1] і Народний депутат України[2]
Партія КПРС і КПУ
Нагороди
орден Дружби (Російська Федерація) орден Жовтневої Революції орден Олександра Невського (СРСР) орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден «Знак Пошани» орден князя Ярослава Мудрого

БіографіяРедагувати

Народився 20 жовтня 1929 року. Закінчив на відмінно Харківський юридичний інститут (1951).

З 1951 — ревізор, старший консультант, заступник начальника управління Міністерства юстиції УРСР при Запорізькому облвиконкомі.

З 1955 року на комсомольській роботі: секретар, 2-й секретар Запорізького обласного комітету ЛКСМУ. 1956 — вступив у КПРС.

З 1960 року на партійній роботі. У 1960 — 1966 р. — керівник лекторської групи, заступник завідувача відділу пропаганди і агітації, завідувач відділу організаційно-партійної роботи Запорізького обласного комітету КПУ.

З 1966 — помічник секретаря ЦК КПУ, перший заступник завідувача відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПУ.

У липні 1972 — листопаді 1985 р. — завідувач відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПУ.

У 1985 — 1988 р. — завідувач відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПРС.

У листопаді 1988 — квітні 1990 р. — 1-й секретар Одеського обласного комітету КПУ. З 1989 — Народний депутат СРСР, член декількох комітетів ВР СРСР, Працював в Комітеті ВР СРСР з питань боротьби із злочинністю, член Конституційної комісії.

У 1990 — 1991 р. — помічник Голови Ради Міністрів Української РСР. 1991 — вийшов на пенсію, потім став радником ЦК КПУ. З 1994 — помічник-консультант народного депутата України від КПУ.

Двічі ставав народним депутатом України (1998, 2002 рр.), обидва рази — за списком КПУ. Керував Комітетом Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (1998—2000, 2002—2006 рр.).

У 2006 році спільно з І. Р. Юхновським очолював ТСК З питань моніторингу виборчого законодавства.

Виконавчий секретар громадської організації «Український форум».

Нагороджений орденами: «Дружба народів», Орденом Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора (двічі), «Знак Пошани», Олександра Невського, Князя Ярослава Мудрого V ступеню, медаллю «За трудову доблесть» (19.07.1958).

Дружина — Леніана Дмитрівна, бібліотекар-бібліограф. Син Павло (1956) — юрист, дочка Ганна (1958), кандидат іноземної філології, викладач англійської мови.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати