Відкрити головне меню

Крупичпо́ле — село в Україні, в Ічнянському районі Чернігівської області. Населення становить 781 особи[1]. Орган місцевого самоврядування — Крупичпільська сільська рада.

село Крупичполе
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Ічнянський
Рада/громада Крупичпільська сільська рада
Код КОАТУУ 7421786001
Облікова картка картка ВР 
Основні дані
Населення 781
Площа 3,026 км²
Густота населення 258,1 осіб/км²
Поштовий індекс 16713
Телефонний код +380 4633
Географічні дані
Географічні координати 50°57′25″ пн. ш. 32°24′05″ сх. д. / 50.95694° пн. ш. 32.40139° сх. д. / 50.95694; 32.40139Координати: 50°57′25″ пн. ш. 32°24′05″ сх. д. / 50.95694° пн. ш. 32.40139° сх. д. / 50.95694; 32.40139
Середня висота
над рівнем моря
135 м
Водойми р. Удай
Місцева влада
Адреса ради 16713, с. Крупичполе, вул. Хмельницького, 12
Карта
Крупичполе. Карта розташування: Україна
Крупичполе
Крупичполе
Крупичполе. Карта розташування: Чернігівська область
Крупичполе
Крупичполе

Географічне положенняРедагувати

Село розташоване на півночі району, переважно на правому березі річки Удай. 3 км вище за течією розташоване село Довбні, нижче за течією на відстані 1 км — село Сваричівка.

Відстань від Чернігова — 182 км[2], від Ічні — 14 км[2]. Найближча залізнична станція — Крути на лінії Бахмач — Ніжин.

Площа села близько 3 км²[1]. Висота над рівнем моря — 135 м[3].

ІсторіяРедагувати

В цій місцевості люди мешкали з давніх-давен. Поблизу села існували поселення доби неоліту (V-IV тисячоліття до н. е.). Свідченням цього є кам'яні сокири, знайдені на Сваричівському полі і в Крупичполі біля річки Удай. За 2 км в північному напрямку від села збереглися два із трьох великих курганів доби бронзи.

Село засноване у першій половині XVII століття[4].

Населений пункт Kropipole позначено на «Спеціальному та докладному плані України…» де Боплана (1650) та на пізніших мапах.[5][6]

Окремі джерела вказують на те, що близько 24 червня 1659 р. через Крупичполе проходило козацьке військо на чолі з гетьманом Іваном Виговським, яке поспішало до Конотопу, де чотиритисячний загін козаків уже кілька місяців захищав місто від російської армії, очолюваної боярином Олексієм Трубецьким. За чотири дні по цьому відбулася знаменита Конотопська битва, яка закінчилася розгромом російських інтервентів.

1666 р. в Крупичполі укладений договір про межі Крупичполя, Дорогинки, Івагорода, Бакаївки з Литвою «граничит с княгистелем вельможным его милостью Вышневецким… при подписе руки моей власной печать мою притиснунем. Писан в Крупичполе сентев1, року 1666 Николай Малаховский рукою власною».

1618 р. — після Деулінського перемир'я Чернігівщина повернулася до складу Речі Посполитої. З 1634 по 1667 рік кордон декілька раз змінювався в межах сіл Крупичполе і Недригайлове. 30 січня 1667 р. за Андрусівським договором територія загарбана Москвою.

За універсалом 1708 р. 27 жовтня «село Крупичполе с присельчанами Вишневскою и Сваричовскою, а также села Максимовка, Рожновка, Безугловка, Липовый Рог, Девица Володькова утверждены за Нежинским полковником Лукьяном Жураковским царскими грамотами». А через десять років «Универсалом 1718 года гетьман Скоропадский подтвердил вдове Нежинского полковника Лукьяна Жураковского, Анне Апостоловне, право на владение селами Крупичполем с приселками Вишневскою и Сваричовкою, Рожновкою, Максимовкою, Безугловкою и Володьковою — Девицею»

Близько 1745 в селі Крупичполе народився Павло Андрійович Таран (Сабадаш) — запорізький козак Канівського куреня, ватажок гайдамацького загону за часів Коліївщини. Навесні 1768 року П. А. Таран вступив до повстанського війська, очолюваного Максимом Залізняком. Невдовзі він став ватажком загону, який визволяв від польської шляхти Тетіїв, Володарку (нині райцентр Київської області) та навколишні села. Захоплений царським каральним загоном у містечку Лукашівці під Уманню Павло Таран був засуджений до побиття батогами і заслання на довічну каторгу в місто Нерчинськ.

За 1786 рік є згадка про кількість водяних млинів в нашій місцевості: на Острі — 7, на Іченьці — 7, на Удаї — 4, на річці Іржавець — 5, на річці Парафіївці — 5. 1860 року Крупичполе входило до Парфіївської мирової дільниці і було волосним. До нього належало 10 сіл. У 18601861 роках у Крупичполі дворянин Ловцов мав пивогорілчаний завод з паровим котлом. У Сваричівці такий завод належав Макарову. Річна продуктивність першого становила 1429,8, другого — 7407,3 відра. 1862 р. «По возделыванию табака заслуживает внимание селение: Красиловка, Припутай, Шиловичи, Крупичполь, Гужовка, Сваричовка… В Крупичполе на торговой дороге из Борзньї в Прилуку имеется переправа через р. Удай»[7]. Відкриття школи в Крупичполі відноситься до 1870 року, в Сваричівці − 1878 року (село Сваричівка входить до Крупичпільської сільської ради). В них в ті роки навчалося 39 і 12 учнів.

11 лютого 1889 року в Крупичполі народився і провів своє дитинство поет, член спілки письменників Олекса Андрійович Кирій.

В дореволюційні роки в Крупичполі мешкав поміщик Дементович, якому належало більше тисячі десятин землі. В центрі села біля річки Удай йому належав двоповерховий будинок. У 1917 році Дементович, маючи юридичну освіту, частину землі за низькою ціною продав заможним селянам. В перші дні революції мешканці села частково розібрали майно його будинку, але у 1918 році сини Дементовича, підкупили загін німців і з кулеметів розстріляли селян вимагаючи з кожного двору по 100 карбованців, і награбувавши велику суму, зникли.

У 1925 році в Крупичполі утворено сільськогосподарське товариство. В ньому було 27 членів, 97,5 десятин землі, жатка, плуг, трієр, молотарка, віялка. В 1928 році із незаможних селян організовано СОЗ, організатором якої був Шут Олександр Кузьмович. В жовтні 1929 року в Крупичполі організовано два колгоспи «1-ше Травня», та імені Войкова. В селі Новий Поділ (входить до Крупичпільської сільської ради) — імені Шевченка, в Сваричівці — імені Дьопяря, який потім перейменовано в «Шлях до комунізму». Перші три колгоспи у 1951 році об'єднані в один колгосп імені Фрунзе, а в 1959 році до нього приєднаний колгосп «Шлях до комунізму».

Під час Німецько-радянської війни, 14 вересня 1941 село було окуповано німецькими військами. Цього ж числа 1943 року Крупичполе визволено радянськими військами.

На фронтах Другої світової війни билися 574 жителів Крупчиполя, 204 з них за мужність і відвагу, проявлені в боях, нагороджені орденами і медалями СРСР, 261 — загинули. У 1957 році в селі встановлено обеліск Слави воїнам-односельцям, полеглим на фронтах війни[4]. Уродженець села Слабеняк Петро Панасович удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Сьогодні біля приміщення сільської ради стоїть гранітний бюст землякові.

18 уродженців Крупичполя брали участь в Афганській війні (1979—1989) в рядах Радянської армії. Два з них — лейтенант Лемішко Сергій та рядовий Бондаренко Микола загинули. Їх іменами названі вулиці села.

ІнфраструктураРедагувати

На сьогодні на території Крупичпільської сільської ради налічується 704 двори, де проживає 1280 чоловік. У селі є Будинок культури, Будинок ветеранів поліклініка, відділення зв'язку з поштою і сільською АТС на 150 номерів. Функціонує середня загальноосвітня школа де навчається 102 учні, працює 16 учителів.

Утворене нове сільгосппідприємство «Крупичполе» де працює 87 його засновників. Між селами Крупичполе та Новий Поділ виявлено великі запаси бішофіту, залежні котрих тягнуться у Срібнянський район.

Відомі особиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Станом на 2012 рік. Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради
  2. а б Маршрут від Чернігова до Крупичполя. Розрахунок Карта Онлайн
  3. Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Крупичполе
  4. а б Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  5. Спеціальна та докладна карта України на сайті vlasenko.net
  6. Мапа Боплана 1670
  7. «Борзенские ведомости». 1865 рік.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати