Відкрити головне меню

Крузенштерн Іван Федорович
Крузенштерн Иван Федорович
Kruzenshtern I F.jpg
Ім'я при народженні Adam Johann von Krusenstern
Народився 19 листопада 1770(1770-11-19)
Хаггуд, біля Раппеля (сучасна Естонія)
Помер 24 серпня 1846(1846-08-24) (75 років)
Гілзенхоф, біля Таллінну
·малярія
Поховання Таллінн
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність німець
Діяльність мандрівник-дослідник, Землекористування, військовослужбовець
Відомий завдяки мореплавець, керівник навколосвітньої подорожі
Alma mater Морський кадетський корпус
Володіє мовами німецька[1] і англійська
Заклад Петербурзька академія наук
Учасник Російсько-шведська війна
Членство Шведська королівська академія наук, Петербурзька академія наук, Лондонське королівське товариство, Російська академія наук і Прусська академія наук
Військове звання віце-адмірал флоту
Діти Paul Theodor Crusius von Krusenstjern[d], Крузенштерн Микола Іванович[d] і Alexander Gotthard Julius von Krusenstiern[d]
Автограф Signature Adam Johann von Krusenstern.png
Нагороди

Іван Федорович Крузенштерн (19 листопада 1770, Хаггуд — 24 серпня 1846, Гілзенхоф) — російський мореплавець та дослідник німецького походження, адмірал (1842). Керівник першої російської навколосвітньої подорожі, почесний член Петербурзької АН (1806).

ЖиттєписРедагувати

Народився у родині судді. Нащадок шляхетного естляндського роду Крузенів. Початкову освіту здобув у ревельській церковній школі.

У 17851788 навчався у Морському кадетському корпусі. 17891790 — учасник російсько-шведської війни та Гогландської битви (1789).

1790 року отримав звання лейтенанта, а у 1793—1799 роках служив волонтером на британських суднах у Атлантичному, Індійському океанах та Південно-Китайському морі. Узяв участь у боях з французьким флотом, вивчав морську справу та відвідав Барбадос та Бермуди, вивчав можливості відкриття нового морського торгового шляху.

По поверненню на батьківщину отримав звання капітан-лейтенанта. 1799 року звернувся до російської влади з проектом торгівлі між Росією та Китаєм. 1802 року Олександр І підтримав його ідею навколосвітньої подорожі з метою дослідження сполучення між російськими портами на Балтиці та на Алясці. Івана Федоровича призначено керівником цієї експедиції.

Навколосвітня експедиціяРедагувати

У серпні 1803 року два вітрильні човни «Надія» (капітан — І. Ф. Крузенштерн) та «Нева» (капітан — Ю. Ф. Лисянський) вийшли з Кронштадта у навколосвітню подорож. Метою експедиції було вивчення гирла річки Амур та прокладення маршрутів постачання для російського тихоокеанського флоту. На борту керівника експедицією знаходилась російська дипломатична місія на чолі із Миколою Резановим, що мала на меті встановлення контакту із Японією.

Після стоянки біля острова Санта-Катаріна на «Неві» замінено дві щогли і експедиція перетнула екватор.

3 березня 1804 року було пройдено мис Горн та через три тижні в Тихому океані судна розійшлись, проте від острова Нуку-Хіва знову з'єднались та дійшли до Гавайських островів, звідки «Нева» пішла до берегів Аляски, а «Надія» — у Петропавловськ-Камчатський, куди прибула у липні 1804 року.

Резанова було доставлено у Нагасакі та назад (встановлення дипломатичних відносин закінчилось невдачею), до російського берега, разом з тим описавши північні та східні береги затоки Терпіння, побут та звичаї місцевих аборигенів. Влітку 1805 року Крузенштерн намагався пройти між островом Сахалін та материком, проте невдало, через що дійшов до помилкового висновку, що Сахалін є півостровом.

Восени 1805 року з Петропавловська дійшов до Кантону, а 1806 року прибув до Кронштадту.

ПосиланняРедагувати