Кров людська — не водиця (роман)

роман українського письменника Михайла Стельмаха

«Кров людська — не водиця» — роман українського письменника Михайла Стельмаха, написаний у 1956—1957 роках. Твір створювався на честь 40-річчя Жовтневої революції та описує події 2-го півріччя 1920-х років в Україні. У 2-му томі зібрання 1982 року роман налічував 256 сторінок та був поділений на 38 розділів.

«Кров людська — не водиця»
Кров людська - не водиця.png
Обкладинка до видання 1978 року
Автор Михайло Стельмах
Країна СРСР
Сторінок 256

Сюжетно передує роману «Велика рідня», що містить 4 частини і був написаний ще в 1949-51 роках.

Твір вивчали в 10-му класі середньої школи.

Видавався українською, російською мовами.

У 1960 році був екранізований у СРСР режисером Миколою Макаренком під однойменною назвою.

Є в варіанті п'єси, були постановки в СРСР і за межами.

КритикаРедагувати

«Тільки зараз ми починаємо розуміти глибокий гуманістичний смисл роману Михайла Стельмаха,…, закладений …десятиліттями вперед, лише тепер ми відчули далекозорість і силу справжнього таланту, ще так і не розкритого до кінця.»[1]

У романі, що виріс з прологу «Великої рідні», відбиваються болючі пошуки селянином свого місця в житті після революції, його хитання і манівці, боязнь нового і засліпленість у роки громадянської війни. За силою гуманізму, щиросердним вболіванням за долю української нації — це один із кращих романів тодішньої літератури.

За жанром це доцентровий роман, тобто він сконденсовує й ущільнює людські дії і долі в короткий відтинок часу, ставлячи їх перед проблемою вибору, коли найповніше відчувається відповідальність за майбутнє.

Цей вибір, немов фокус, вбирає всі суперечності доби й зумовлює всі пружини сюжету.[2][неавторитетне джерело]

Персонажі з реплікамиРедагувати

  • Андрійко — сліпий співак-музикант
  • Антанас
  • Бараболя Денис Іванович — агент отаманської контррозвідки
  • Богданиха — мати Василя Підіпригори
  • Бондар Іван Тимофійович
  • Бондар Марія
  • Варчук Сафрон Андрійович
  • Василенко Клим — син Кузьми
  • Василенко Кузьма
  • Василинка
  • Васют
  • Веремій Стратон Потапович
  • Галя — дружина Данила Підіпригори
  • Герус — крамар, співкамерник Данила Підіпригори
  • Головань Євсей
  • Горицвіт Дмитро Тимофійович
  • Горицвіт Тимофій — голова земельної комісії
  • Гуркало Ярема Іванович
  • Данько Яків
  • Даньчиха
  • Денисенко Настя
  • Донелайтіс
  • Завірюха Уляна — далека родичка Мірошниченка Свирида по молочній матері[що це?]
  • Замриборщ Олекса
  • Заятчук Данило
  • Іванишин Кирило — немолодий коваль
  • Ільїн
  • Карпець Василь Денисович
  • Киринюк Йосип
  • Клименко
  • Круп'як Омелян
  • Кульницький
  • Куца Федора — вдова, запекла самогонщиця
  • Кушнір Степан — фронтовик, друг Василя Підіпригори
  • Левко
  • Марченко Григорій Михайлович — вчитель
  • Мар'яна — знахарка, наймичка Стратона Веремія
  • Мірошниченко Свирид Яковлевич
  • Настечка
  • Нечуйвітер Григорій Петрович
  • Никодим — дід Січкаря Івана
  • Ольга Вікторівна (Василева)
  • Палилюлька
  • Петлюра Симон
  • Петрик — син Данила Підіпригори
  • Пирогов Сергій — начальник особливого відділу
  • Підіпригора Данило Петрович
  • Підіпригора Мирон Петрович
  • Підіпригора Олександр Петрович
  • Підіпригора Юрій Олександрович — син одного з братів
  • Побережний Семен
  • Погиба Кіндрат — підполковник
  • Руденко Іван Панасович
  • Савченко Павло
  • Сергієнко Полікарп
  • Синиця Марко Григорович
  • Січкар Іван
  • Созоненко Митрофан Вакулович — лавушник, крамар
  • Таганець — секретар сільради
  • Троян Павло — наймит Січкаря Ів.
  • Фесюк Гнат — син Супруна
  • Фесюк Супрун
  • Фіалковський
  • Шаповал Юля
  • Югина — дочка Бондарів

ВиданняРедагувати

В т.2 Зібрання творів в 7 томах: с.5-260.

ПриміткиРедагувати