Криштоф Немирич (байкар)

Криштоф Немирич (1650 — бл. 1710) — письменник, байкар, перекладач часів Речі Посполитої.

Криштоф Немирич
Народився 1650
Черняхів, Україна
Помер 1710
Підданство Річ Посполита
Національність українець
Діяльність перекладач
Конфесія антитринітарство
Рід Немиричі
Батько Степан Немирич
Мати Гризельда Віламовна
У шлюбі з Марина Ожаровська
Герб

ЖиттєписРедагувати

Походив з магнатського спольщеного українського роду Немиричів гербу Клямри, Черніхівської гілки. Другий син Степана Немирича, київського підкоморія, та його першої дружини Гризельди Віламовни. Народився у 1650 році. Виховувався в аріанському дусі. Брав участь до 1662 року взасідання Черніхівського збору антитринитаріїв.

1664 року разом з родиною відправився у вигнання. Мешкав в Бранденбурзі. З 1665 року навчався разом з братами у Стефана Любенецького в Гамбурзі, де до 1669 року вивчав політичні науки, фінанси, французьку мову, теологію.

У 1670—1671 роках разом з молодшим братом Юрієм перебував вГолландській республці, де продовжив навчання. 1674 року брав участь в елекційному сеймі в Речі Посполитій. 1677 року оженився на Марині, доньки Кшиштофа Ожаровського, відомого кальвініста, отрмиавши як посаг 16 тис. злотих. В шлюбі дітей не мав.

У 1680 році відмовився з батьком і братом Владиславом повернутися до Речі Посполитої, оскільки це вимагало перехід до католицтва. Залишився вірним аріанству. Подорожував Європою. Відомий дискусією з Даніелем Ернестом Яблонським, лютеранським пастором в Берліні. Помер близько 1710 року.

ТворчістьРедагувати

У 1695 опублікував «La Verite et Religion en visite chez les theologiens en y cherchant leurs filles la charite et la tolerance» — критику нетерпимості і немилосердя у всіх його видах. Він вихваляв толерантність у Пруссії і поміркованість у Голландії. Закликав всіх протестантів — лютеран, кальвіністів та унітаріан до об'єднання в одній церкві. Проте ця робота не привернула до себе уваги ні за його життя, ні після смерті.

Є автором польськомовної праці «Езопові байки, вільним віршем переспіван» (1688 рік). 1699 року здійснив переклад з французької на польську «Езопових байок» Лафонтена. Його новаторський і вільний поетичний стиль цінується за ясність та стислість. Він вважається одним з попередників письменників-просвітителів у Польщі. Присвячував свої праці сину Августа ІІ, короля Речі Посполитої.

ДжерелаРедагувати