Кришталевий палац (фільм)

Кришталевий палац;
Жанр	історичний, драма
Режисер	Григорій Гричер-Черіковер
Сценарист	Лео Мур; Григорій Гричер-Черіковер
У головних ; ролях	Степан Шагайда; Ірина Володко; Павло Киянський; Терентій Юра; Євген Коханенко; Григорій Гричер-Черіковер; Семен Грабин; Гавриїл Терехов; М. Германович; Я. Вурманскій; І. Цахер
Оператор	Юрій Єкельчик
Композитор	Борис Лятошинський; Ігор Белза
Художник	Моріц Уманський
Кінокомпанія	Українфільм
Тривалість	7 ч., 2502 м. / 92 хв. (звук. вар.); 6 ч., 2120 м. (німий варіант)
Мова	українська
Країна	СРСР
Рік	1934
Дата виходу	25 вересня 1934

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кришталевий палац (значення).

Кришталевий палац також відомий як «Домінус вобіскум» — українська радянська пропагандистська чорно-біла історична драма 1934 року режисера Григорія Гричера-Черіковера за сценарієм Лео Мура^[2]. Існує також коротша німа версія фільму.^[1] Фільм вийшов у прокат в УРСР 25 вересня 1934 року.

Синопсис ред.

1920-ті роки, в одному з промислових міст Західної Європи молодий архітектор переходить на бік «робітничого класу» та починає боротьбу з «соціальною несправедливістю».

У ролях ред.

У зйомках брали участь наступні актори:^[3]

Актор	Роль
Степан Шагайда	скульптор Мартін Бруно, головна роль
Ірина Володко	Рита, головна роль иатурииця; Рита, головна роль
Павло Киянський	Стефан Стефан
Терентій Юра	депутат депутат
Євген Коханенко	антиквар антиквар
Григорій Гричер-Черіковер	арештант арештант
Семен Грабин	комсомолець комсомолець
Гавриїл Терехов	Авґуст Авґуст
М. Германович	патер патер
Я. Вурманський	начальник поліції начальник поліції
І. Цахер	комсомолка комсомолка

Творча команда ред.

Творча команда:^[4]^[5]^[6]^[7]

Режисер-постановник — Григорій Гричер-Черіковер
Асистент режисера — Василь Лапокниш
Сценарист — Лео Мур, Григорій Гричер-Черіковер
Композитори — Борис Лятошинський, Ігор Белза
Оператор — Юрій Єкельчик
Художник-постановник — Моріц Уманський
Звукооператор — Олександр Бабій

Примітки ред.

↑ ^а ^б ^в Борис Берест. Історія українського кіна. Нью Йорк: НТШ в США. 1962. 274 стор.: С. 233 (Бібліотека українознавства ч. 7). Архів оригіналу за 18 жовтня 2020.
↑ Юнаковський В. [Про відчування кінематографа]. «Радянське кіно» № 1/2, серп.–верес. 1935. С. 29–31
↑ 120 років Степану Шагайді [Архівовано 8 вересня 2018 у Wayback Machine.] «Національна спілка кінематографістів України»
↑ Лапокниш Василь «Національна спілка кінематографістів України»
↑ Ольга Литвинова. Музика в кінематографі України: Каталог [Архівовано 14 лютого 2019 у Wayback Machine.]
↑ Єкельчик Юрій [Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine.] «Національна спілка кінематографістів України»
↑ Історія українського кіно: у 5 т. / Р. Бучко, О. Волошенюк, А. Дорошенко та ін. Київ: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського, 2016. Т. 2: 1930-1945. 448 с.: іл. Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 12 вересня 2018.

Посилання ред.

Кришталевий палац на сайті KINO-КОЛО
Хрустальный дворец на сайті kino-teatr.ru (рос.)

[IUK-1] а ^б ^в Борис Берест. Історія українського кіна. Нью Йорк: НТШ в США. 1962. 274 стор.: С. 233 (Бібліотека українознавства ч. 7). Архів оригіналу за 18 жовтня 2020.

[2] Юнаковський В. [Про відчування кінематографа]. «Радянське кіно» № 1/2, серп.–верес. 1935. С. 29–31

[3] 120 років Степану Шагайді [Архівовано 8 вересня 2018 у Wayback Machine.] «Національна спілка кінематографістів України»

[4] Лапокниш Василь «Національна спілка кінематографістів України»

[5] Ольга Литвинова. Музика в кінематографі України: Каталог [Архівовано 14 лютого 2019 у Wayback Machine.]

[6] Єкельчик Юрій [Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine.] «Національна спілка кінематографістів України»

[7] Історія українського кіно: у 5 т. / Р. Бучко, О. Волошенюк, А. Дорошенко та ін. Київ: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського, 2016. Т. 2: 1930-1945. 448 с.: іл. Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 12 вересня 2018.

[2]

[1]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]