Крило змінної стрілоподібності
Крило змінної стрілоподібності — тип конструкції літального апарата з нерухомим крилом, що дозволяє змінювати в польоті один з видів геометрії крила — стрілоподібність. На великих швидкостях польоту ефективніша велика стрілоподібність, а на малих (зліт, посадка) — менша.
Принцип роботи ред.
Основною перевагою прямого (або з малою стрілоподібністю) крила є його високий коефіцієнт підіймальної сили. Недоліком, що зумовлює непридатність такого крила при коло-надзвукових швидкостях польоту, є різке збільшення коефіцієнта лобового опору при перевищенні критичного значення числа Маха. Тому пряме крило не може застосовуватися на літаках з високими швидкостями польоту. Водночас крило має ряд недоліків, серед яких знижена тримкість і погіршення стійкості і керованості літального апарата. Крило змінної стрілоподібності застосовувалося, зокрема для досягнення прийнятних параметрів дальності розбігу при зльоті, через низьку тягооснащеність (відношення тяги двигуна до маси літака).
Конструкція ред.
Крило зі змінною стрілоподібністю складається з поворотних консолей (або поворотних частин крила — ПЧК), середньої частини крила (СЧК), центроплану і механізму повороту. Поворотні консолі за допомогою механізму повороту під час зльоту і посадки встановлюються в положення мінімального кута стрілоподібності, при крейсерському дозвуковому польоті вони переміщуються в деяке проміжне положення, а при польотах на надзвуковій швидкості — встановлюються в положення максимального кута стрілоподібності.
Переваги ред.
Літаки з крилом змінної стрілоподібності й досить високою максимальною швидкістю мають хороші злітно-посадкові характеристики. Наприклад, бомбардувальник Су-24 має максимальну швидкість 1700 км/год при стрілоподібності крила по передній кромці 69° і посадкову швидкість 280—290 км/год, при стрілоподібності 16° (проте, при кожній посадці використовуються гальмівні парашути)[1].
Недоліки ред.
Недоліком крила із змінною стрілоподібністю є його значно більша вага і ускладнення конструкції як фюзеляжу, так і крила.
Список літаків зі змінюваною стрілоподібністю крила ред.
Тип | Походження | Клас | Роль | Поява | Статус | Всього | Примітки |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Westland-Hill Pterodactyl[en] IV | Велика Британія | поршневий літак | експериментальний | 1931 | прототип | 1 | |
Messerschmitt P.1101 | Третій Рейх | реактивний літак | винищувач | 1945 | проєкт | 0 | Вибір однієї з трьох позицій крила відбувався на землі |
Vickers Wild Goose[en] | Велика Британія | БПЛА | експериментальний | 1950 | прототип | 1 | |
Bell X-5 | США | реактивний літак | експериментальний | 1951 | прототип | 2 | Розвиток Messerschmitt P.1101, що передбачав зміну положення крила в польоті |
Grumman XF10F Jaguar[en] | США | реактивний літак | винищувач | 1952 | прототип | 1 | |
Vickers Swallow[en] | Велика Британія | реактивний літак | авіалайнер | 1957 | проєкт | 0 | |
General Dynamics F-111 Aardvark | США | реактивний літак | багатоцільовий бойовий літак | 1964 | серійний | 563 | |
Су-17 | СРСР | реактивний літак | винищувач-бомбардувальник | 1966 | серійний | 2867 | |
Dassault Mirage G[en] | Франція | реактивний літак | винищувач | 1967 | прототип | 3 | |
МіГ-23 | СРСР | реактивний літак | винищувач | 1967 | серійний | 5047 | |
Dassault Falcon[en] 75 | Франція | реактивний літак | бізнес-джет | 1968 | проєкт | 0 | |
Ту-22М | СРСР | реактивний літак | стратегічний бомбардувальник | 1969 | серійний | 497 | |
Grumman F-14 Tomcat | США | реактивний літак | винищувач | 1970 | серійний | 712 | |
МіГ-27 | СРСР | реактивний літак | винищувач-бомбардувальник | 1970 | серійний | 1075 | |
Су-24 | СРСР | реактивний літак | тактичний бомбардувальник | 1970 | серійний | ~1400 | |
Panavia Tornado | Велика Британія, Німеччина, Італія | реактивний літак | багатоцільовий бойовий літак | 1974 | серійний | 992 | |
Rockwell B-1 Lancer | США | реактивний літак | стратегічний бомбардувальник | 1974 | серійний | 104 | |
Ту-160 | СРСР | реактивний літак | стратегічний бомбардувальник | 1981 | серійний | 36 |
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ В. Ільїн, М. Левін. Бомбардувальники. — М.: Вікторія, АСТ, 1996. — Том 2. — C. 48