Відкрити головне меню

Крижанівський Антон Степанович (єврейське ім'я Мошко) (? — липень 1772) — представник української козацької старшини, вихрещений єврей, один з найбагатших євреїв Гетьманщини[1], засновник малоросійського дворянського роду Крижанівських.[2] У 1761 р. від імператора Петра ІІІ отримав чин бригадира. Один з тих, хто займався фінансами Гетьманщини.[3]

Крижанівський Антон Степанович
Мошко
Помер 1772(1772)
Гадяч
Підданство
Національність український єврей
Місце проживання Гетьманщина
Діяльність військово-політичний діяч
У шлюбі з Крижанівська Ганна
Звання сотник, полковник
Герб

Кар'єраРедагувати

Життєвий шляхРедагувати

Служив у рабина у Білій Церкві, потім перейшов в Медведівку, де одружився з племінницею місцевого орендаря. Прийняв християнство і пішов в козаки. Зробив запаморочливу кар'єру в Миргородському полку та гетьманській адміністрації. Перейшовши на лівий берег Дніпра, він став найбільшим відкупником військового скарбу. «Військовий скарб» — суспільна скарбниця Гетьманщини. Він складався з різних податків на торговельні та господарські промисли. Але найбільш дохідна частина складалася з митних зборів на ввезення — «індукта» з-за кордону, і на вивезення — «евекта» за кордон. Серед козацької старшини та їх наближених були поширені зловживання скарбом — гроші часто йшли не на суспільні потреби, а присвоювалася гетьманами і тими, хто близько стояв біля керма влади.

Спочатку Антон Крижанівський домігся передачі йому ряду відкупів та оренд у Лубенському та Миргородському полках. Поповнюючі гетьманську казну, Крижановський не забував про себе, дуже швидко ставши одним із найбагатшіх людей Гетьманщини. За послуги гетьманській адміністрації Антон Степанович отримав першу адміністративну посаду — уряд сотника Глинського Лубенського полку[5] (це йому коштувало 260 червонців і дорогоцінностей на 300 карбованців).[6]

Крижанівський вступив в угоду зі старшим військовим канцеляристом Генеральної військової канцелярії Андрієм Безбородьком — батьком Олександра, майбутнього канцлера Російської імперії, і вони дружно займалися фінансовими оборудками.

За часу короткого царювання Петра III, отримавши величезний вплив, Антон Степанович домігся призначення на посаду Гадяцького полковника і був обдарований рангом бригадира Шлезвиг-Гольштинского. Йому протегував М. І. Воронцов на прохання О. Г. Розумовського. Імператору-гольштинцю Крижанівський зобов'язався поставити рекрутів «для нашої Шлезвиг-Гольштинскої легкої кінноти».

НащадкиРедагувати

Син Крижанівського, який також звався Антоном, став прем'єр-майором та одружився на Анастасії, донці Василя Гудовича, — останнього генерального підскарбія Війська Запорізького, родоначальника графської гілки малоросійського дворянського роду Гудовичів.

У Гадяцького полковника був рідний брат, який так само охрестився і мав ім'я Антон. Припускають, що саме від нього йде гілка Смарагда Крижанівського. Інша версія — у Антона, полковника Гадяцького був брат Костянтин і, нібито, можливо, і від нього йшла лінія архієпископа.[7]

Щоправда, Малоросійський гербовник 1914 р. зазначає, що згодом старшинський рід згас.[8]

Церковна благодійність родиниРедагувати

На посаді глинського сотника 1744 р. уфундував одноверху муровану Міколаївську церкву та двоярусну дерев'яну дзвіницю у містечку Глинську на Роменщині у Сумській області.

На посаді гадяцького полковника дав кошти на спорудження величного мурованого Міколаївського храму Півогорського монастиря у м. Городище Миргородського полку (нині — смт Гради́зьк Глобинського району Полтавської області). 1774 р. пожежа знищила храм, дерев'яну церкву, трапезну, братські келії, корпус. Вцілів лишь образ св. Миколая Чудотворця. Монастир відбудували, а у 1786 р. закрили. Миколаївська церква стала парафіяльною, з 1800 р. — Цвинтарною під назвою Покровська.

Дружина Кріжанівського Антона — Крижанівська Ганна (? -?) уфундувала муровану Благовіщенську церкву (1786) у с. Великі Бубни (тепер — Роменського р-ну Сумської обл.). У храмі зберігався чудотворний образ Божої Матері, яку віднайшов сліпий хлопчик в урочищі Олова, за 7 верст від села.[9]

ПриміткиРедагувати

  1. Персональный сайт - Крыжановские. roman-voleyrom.narod.ru. Процитовано 2015-11-20. 
  2. В. К. Лукомский, В. Л. Модзалевский, худ. Г.И. Нарбут. Малороссийский гербовник (1914) / Стр. 84-103. КРАСНИЦКИЕ. - МАЗАРАКИИ.. www.heraldrybooks.ru. Архів оригіналу за 2011-11-16. Процитовано 2015-11-20. 
  3. Кто является настоящим украинцем. Кто является настоящим украинцем. Процитовано 2015-11-20. 
  4. 9-й гусарский Киевский генерал-фельдмаршала князя Николая Репнина полк. regiment.ru. Процитовано 2015-11-20. 
  5. Козаки єврейського походження
  6. Кривошея В.В. "Козацька еліта Гетьманщини". Архів оригіналу за 4 березень 2016. 
  7. Персональный сайт - Происхождение фамилии.Герб рода.География.. shlilia.narod.ru. Процитовано 2015-11-20. 
  8. В. К. Лукомский, В. Л. Модзалевский, худ. Г.И. Нарбут. Малороссийский гербовник (1914) / Стр. 84-103. КРАСНИЦКИЕ. - МАЗАРАКИИ.. www.heraldrybooks.ru. Архів оригіналу за 2011-11-16. Процитовано 2015-11-20. 
  9. Крыжановские. tur.histpol.pl.ua. Архів оригіналу за 2015-11-21. Процитовано 2015-11-20.