Відкрити головне меню

Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окиснених руд

Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окиснених руд (КГЗКОР) — запроектований у 1984 році інститутом «Кривбаспроект». Місце розташування — біля м. Долинська, Кіровоградська область

Активно будувався 19851993 роки.[1]

Щорічні витрати на забезпечення життєдіяльності недобудованого підприємства складають $5 млн.[2]

Готовність будівництва станом на 2018 рік складає 70%, на спорудження було витрачено $1,649 млрд. Загальна вартість будівництва $2,4 млрд.[3]

ІсторіяРедагувати

1984 рік

Наказом Мiнiстерства чорної металургії СРСР № 642 від 19.06.84 року згідно з рішенням Ради Мiнiстрiв СРСР від 24 квітня 1984 року № ПП-7939 організована дирекція  Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, що будується. Наказом Мiнiстерства чорної металургії Української РСР № 202/2-К від 29 червня 1984 року В.М. Єлєзов призначений директором дирекції КГЗКОРу.

1985 рік

Забитий перший кілочок на будiвництвi Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд. Зроблені перші кроки на новобудовах комбінату. За околицею села Маловодяне розгорнулись будiвельнi роботи. Потужні екскаватори, велетнi-скрепери ведуть пiдготовчi земляні роботи на майданчиках, де розмістяться першочергові допомiжнi об’єкти — електропiдстанцiя, автозаправна станція.

1986 рік

Підписана двостороння угода мiж СРСР i ЧССР про будівництво КГЗКОРу. Одними з перших об’єктів, що почали працювати на КГЗКОРi, стала естакада для сипучих матерiалiв, яку спорудили будівельники тресту «Криворiжаглобуд» (сюди одразу стали надходити тисячі тонн піску та щебеню), а також лiнiя електропередач ВЛ-150 кВ «Кварцит» – Моїсеївка-КГЗКОР i пiдстанцiя 35/10 кВ «Будбаза», «Маяк»», «Житселище».

1987 рік

Пiдписана двостороння угода мiж НДР i СРСР про будiвництво КГЗКОРу.

1988 рік

21 червня підписана двостороння угода мiж СРСР i НРБ про будiвництво КГЗКОРу.

1989 рік

Бригада з міста Ерфурта (НДР) здала в експлуатацію перший будинок в новому 6-му мiкрорайонi для працівників КГЗКОРу.

1990 рік

На КГЗКОРі зміна керівництва – від 27 лютого генеральним директором комбінату став Віктор Пантелійович Величко.

1992 рік

У відповідності з рішенням Президії Верховної Ради України «Про правонаступництво України» Фонд Державного майна з 10.01.1992 року ввів КГЗКОР у склад підприємств Держметалургпрому України.

1993 рік

Вийшла постанова Кабінету Міністрів України № 650 «Про заходи щодо завершення будівництва КГЗКОРу».

1994 рік

Вийшла постанова Кабінету Міністрів України № 270 «Про заходи щодо фінансування будівництва КГЗКОРу».

Підписані угоди:

між Україною, як правонаступницею СРСР та Словаччиною, як правонаступницею ЧССР від 16.02.1994 року, між Україною як правонаступницею СРСР та Румунією, як правонаступницею СРР від 05.05.1994 року.

1995 рік

Вийшла постанова Кабінету Міністрів України № 464 «Про заходи щодо фінансування будівництва КГЗКОРу та сировинної бази металургійної, хімічної та деревообробної промисловості».

1996 рік

Підписаний Указ Президента України № 425/96 «Про заходи щодо завершення будівництва КГЗКОРу та реконструкції, пов’язаних з ним об’єктів». На виконання зазначеного Указу Президента Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 955 «Про затвердження положення про Державний цільовий фонд розвитку промисловості та порядок формування обліку і використання його коштів для фінансування КГЗКОРу».

1999 рік

Вийшла постанова Кабінету Міністрів України № 1903 «Про заходи щодо завершення будівництва КГЗКОРу».

2001 рік

Підписане розпорядження Президента України № 301 «Про організацію завершення будівництва КГЗКОРу».

2005 рік

Підписано доручення Президента України № 1-1/1209 від 03.10.2005 року «Про заходи щодо продажу державної частки майна КГЗКОРу, та забезпечення проведення відповідного конкурсу».

ПроектРедагувати

Згідно з проектом продуктивність за рудою І черги повинна складати 26,4 млн т на рік (10,8 млн т концентрату, 9,9 млн т котунів з вмістом заліза 58,7 %).

Будівництво розпочато в 1985 р.

Введення в експлуатацію КГЗКОРу передбачено планами розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2010 р.

Комбінат є міжнародним промисловим об'єктом, у його проекті беруть участь крім України (56,4 %) Румунія (28) та Словаччина (15,6 %). Пуск комбінату дозволить вирішити актуальну проблему залучення до промислової переробки слабкомагнітні окиснені руди, які є відходами діючих гірничо-збагачувальних комбінатів (раніше складувалися у відвали разом з іншими пустими породами, що призводило до втрати бл. 500 млн т залізорудної окисненої сировини до 1980 р.). Технологія переробки окиснених руд базується на новітніх досягненнях науки, зокрема, передбачається вперше у вітчизняній практиці застосування безстічної системи воодообігу, ефективної магнітно-флотаційної технології збагачення руд і сепараторів з сильним магнітним полем 6ЕРМ-35/315, які здатні давати із запланованої сировини концентрат зі вмістом заліза на рівні 66,27 % і діоксиду кремнію менше 3,39 %. Розрахунковий прибуток від реалізації проекту комбінату становить 14,0 млн. дол. США на рік, крім того, очікується суттєве покращення екологічної ситуації в регіоні Кривбасу. Створюється близько 2700 нових робочих місць.

ВартістьРедагувати

За даними Фонду держмайна України, заборгованість країни по КГЗКОРу за станом на 1 січня 2007 роки перед Румунією становила $ 353 млн, Словаччиною - $ 115,1 млн, Болгарією - $ 1,4 млн, Німеччиною - $ 47,34 млн. Загальна заборгованість - $ 517,43 млн.

Загальний обсяг інвестицій, необхідних для завершення будівництва і введення в експлуатацію КГЗКОР, за попередніми даними, тоді оцінювався в $ 800 млн.

На початку лютого 2017 року Верховну Раду був внесений законопроект про добудову КГЗКОР, який передбачає залучення інвестора - "Української металургійної корпорації" (УМК, Київ) - з метою введення в експлуатацію першої черги підприємства протягом п'яти років, а всього комплексу - за 10 років .

Згідно з даними авторів законопроекту, за станом на 1 січня 2017 року за будівництві об'єктів КГЗКОР виконані роботи на суму $ 1,649 млрд, у тому числі вартість української частки незавершеного будівництва становить $ 884,1 млн.

Орієнтовно загальний обсяг капвкладень на завершення будівництва з перепрофілюванням частини потужностей КГЗКОР оцінювався авторами законопроекту в $ 500 млн, а необхідний обсяг інвестицій для будівництва першого пускового комплексу - не більше $ 150 млн.

Після завершення будівництва по пропонованої концепції можна очікувати досягнення КГЗКОР щорічного обсягу виробництва близько $ 700 млн, прибутку до оподаткування - близько $ 160 млн. Зазначена величина прибутку дозволяє гарантувати розрахунки з країнами-учасницями будівництва КГЗКОР протягом 20 років без залучення коштів з держбюджету.[4]

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати