Відкрити головне меню

Морфологічні ознакиРедагувати

 
Позашлюбний наряд

Кулик середнього розміру, приблизно з шпака, з короткими ногами і дзьобом. Маса тіла 110–160 г, розмах крил 44—49 см. У дорослого птаха у шлюбному вбранні голова біла, з темними рисками на тім'ї і рисунком із чорних смуг на боках; горло білувате; шия спереду і по боках, а також воло чорні; частина пер спини і верхніх покривних пер крил чорно-бура, інша — руда; низ спини, поперек, смуги біля основи крил, а також груди, черево, боки тулуба і спід крил білі; зверху вздовж основи темно-бурих махових пер проходить біла смуга; пера біля основи хвоста чорні; білі стернові пера з широкою перед верхівковою чорною смугою; дзьоб сірувато-чорний; ноги жовтогарячі. У самця позашлюбному оперенні чорний і рудий кольори верху замінені бурим, на перах світла облямівка, шия спереду і по боках, а також воло темно-бурі. У дорослої самки в шлюбному оперенні голова бура, з білуватими рисками, білою вуздечкою і рисунком із чорних смуг; рудого кольору в темно-бурому забарвленні верху мало; у позашлюбному оперенні схожа на позашлюбного дорослого самця. Молодий птах подібний до дорослого у позашлюбному оперенні, але пера верху з вохристою облямівкою[1].

ПоширенняРедагувати

 
Зграя птахів на різних стадіях линяння

Ареал циркумполярний — населяє зону тундр і арктичне узбережжя Євразії і Північної Америки. Острови: Гренландія, Ісландія, Шпіцберген, Харлов, Великий Лицький, Колгуєв, Довгий, Вайгач, південний острів Нової Землі, Новосибірські, Врангеля, Де-Лонга, Айон, Святого Лаврентія, Святого Михаїла, Елсмір, Банкс, Бафінова Земля, Вікторія, Принца Уельського, Кінг-Вільям, Сомерсет, Саутгемптон, Аксель-Хейберг. На південь у Гренландії приблизно до 70-ї паралелі, в Скандинавії і Фінляндії до південного узбережжя, до узбережжя Естонії, острова Сааремаа. У більш східних регіонах в Євразії область гніздування збігається зі смугою приморських тундр, лише місцями просуваючись трохи південніше[2].

Зимує на морських узбережжях всього світу, починаючи від помірної зони. В Америці вид зимує від Вашингтону і Масачусетсу на південь до південної межі Південної Америки. В Західній Європі взимку зустрічається в регіонах, розташованих на південь від Ісландії, Норвегії і Данії. Тільки невелика кількість птахів зимує у Середземномор'ї. В Африці взимку звичайний скрізь на узбережжях, до Південної Африки, а також на багатьох островах. В Азії широко поширений на півдні, а на північ до Китаю і Японії. Зустрічається також на Тасманії, Новій Зеландії і багатьох островах Тихого океану. Невелика частина птахів, які не беруть участі у розмноженні, залишаються цілий рік у районах зимівель.

ПідвидиРедагувати

Виділяють 2 підвиди, які відрізняються варіацією забарвлення верхньої частини тіла і верхніх криючих пер крила[2].

  • A. i. interpres
  • A. i. oahuensis

ЧисельністьРедагувати

Чисельність у світі оцінюється приблизно в 460–800 тис. особин (Wetlands International, 2006)[3]. Чисельність в Європі стабільна, оцінена в 34—81 тис. гніздових пар; зимує понад 80 тис. особин[4].

Місця існуванняРедагувати

У гніздовий період і на місцях зимівлі дотримується місць з кам'янистим або твердим піщаним ґрунтом, уникає вологих стацій з густим трав'яним покривом, мулистих обмілин.

РозмноженняРедагувати

 
Дорослий птах на гнізді
 
Яйце

Моногамний птах, пари можуть зберігатися протягом більше ніж одного сезону. Гніздо являє собою невелике заглиблення, часто з висилкою з живого листя. Воно 11 см у діаметрі і 3 см глибиною. Гніздо може бути розміщене серед рослинності, або на голому кам'янистому чи скелястому ґрунті. Декілька пар можуть влаштовувати гнізда разом.

Кладка нараховує від 2 до 5, частіше 4 яйця. Розміри яєць — 41×29 мм, вага — 19,9 г. Інкубація триває 22—24 дні. Насиджує переважно самка, але самець також може брати участь у насиджуванні.

Пташенята виводкові, можуть залишати гніздо невдовзі після вилуплення. Стають на крило у віці 19–21 день.

ЖивленняРедагувати

Влітку зазвичай живиться комахами, хоча в інші сезони до складу раціону також входять інші безхребетні, такі як ракоподібні, молюски і черви. Крем'яшник застосовує різні способи пошуку та здобуття їжі.

ПосиланняРедагувати

  1. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.
  2. а б Степанян Л. С. Конспект орнитологической фауны СССР. — М. : Наука, 1990. — 727 с. — ISBN 5-02-005300-7.
  3. BirdLife International 2012. Arenaria interpres. In: IUCN 2012. IUCN Red List of Threatened Species. Version 2012.2. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 24 January 2013. (англ.). 
  4. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

ЛітератураРедагувати

  • Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.

Ресурси ІнтернетуРедагувати