Крашаниця Анатолій Федорович
| Крашаниця Анатолій Федорович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Псевдонім | А. Крижаний | |||
| Народився |
30 квітня 1904 Люботин | |||
| Помер |
7 листопада 1984 (80 років) Рівне | |||
| Громадянство |
 Російська імперія → .svg){kind=small} УНР →  УРСР | |||
| Діяльність | журналіст, поет | |||
| Мова творів | українська | |||
| Нагороди |
  | |||
|
| ||||
Анато́лій Фе́дорович Крашаниця (псевдонім А. Крижаний) (30 квітня 1904, слобода Люботин Валківського повіту, тепер Харківської області — 7 листопада 1984, Рівне) — український письменник та журналіст.
Життєпис ред.
Закінчив Валківське реальне училище, друкуватися почав у газеті «На засів». З 1921 року друкувався в газетах «Вісті», «Селянська правда», журналах «Шляхи мистецтва», «Зоря».
29 березня 1922 в Харкові засновано літературну організацію «Спілку селянських письменників „Плуг“», у складі бюро спілки — А. Панів, І. Сенченко, Гео Коляда, С. Пилипенко, І. Шевченко, Крашаниця.
У 1922—1923 роках — секретар Валківського повітового комітету комсомолу. У 1923—1924 працював в Харківському губкомі, в 1925—1926 — на журналістській роботі, 1927 переїздить у Херсон, редактор газети «Наддніпрянська правда».
Належав до спілки селянських письменників «Плуг», Всеукраїнської спілки пролетарських письменників «Молодняк». Один із засновників у Харкові першого літературного клубу, серед фундаторів «Асоціації юнацьких пролетарських письменників».
1927 року — співзасновник журналу «Молодняк» — разом з Іваном Шевченком та Савою Божком.
У 1945 році (з липня) працював виконувачем обов'язків відповідального редактора ровенської обласної газети «Червоний прапор». З 1947 року — відповідальний редактор ровенської обласної газети «Червоний прапор».
1964 року на святкування 150-річчя від дня народження Шевченка літературна громадськість Рівненщини під керівництвом Крашаниці, колишнього учасника літоб'єднання «Плуг» та редактора газети «Червоний прапор», впорядковує територію довкола пам'ятника. Добудували стелу, мінібасейн, з Новопетровського укріплення привезли й посадили паросток верби, з іншого боку пам'ятника посадили ще один символ України — калину.
Залишив низку літературно-критичних статей про сучасників-письменників. Більше 60 років віддав журналістській справі.
Останні роки свого життя проживав у м. Рівне по вул. Чорновола (колишн. 17 вересня; Тополева) у будинку, у якому свого часу також жив і працював Олег Ольжич, про що на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку.
Нагороди ред.
Орден Трудового Червоного Прапора
Довідкові видання:
- Українська літературна енциклопедія: в 5 т. Т.3. Київ, 1995. С. 52.
- Каляка, М. М. Крашаниця, Літературна лоція Херсонщини (ХІІ — початок ХХІ ст.) — Херсон, Просвіта, 2009.
Джерела ред.
- Сава Божко [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- З пагорбів «Зорі» [Архівовано 21 березня 2011 у Wayback Machine.]
- Тарасова верба своє відплакала
- Інститут історії України [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]