Краснокутський район (Харківська область)
Красноку́тський райо́н — колишній район у північно-західній частині Харківської області. Створений — 1923 року. Площа — 1040,8 км², водні ресурси — 1085,7 га. Населення — 31,354 тисяч осіб (станом на 1 грудня 2004 року). Адміністративний центр — селище Краснокутськ.
| Краснокутський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
| |||||
| Район на карті Харківська область | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  Україна
| ||||
| Область: | Харківська область | ||||
| Код КОАТУУ: | 6323500000 | ||||
| Утворений: | 1923 | ||||
| Населення: | ▼ 28 163 (на 1.02.2016) | ||||
| Площа: | 1040.8 км² | ||||
| Густота: | 27,1 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-5756 | ||||
| Поштові індекси: | 62000—62053 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | Краснокутськ | ||||
| Селищні ради: | 2 | ||||
| Сільські ради: | 11 | ||||
| Смт: | 2 | ||||
| Селища: | 16 | ||||
| Села: | 48 | ||||
| Районна влада | |||||
| Вебсторінка: | Краснокутська РДА Краснокутська районна рада | ||||
| Адреса: | 62002, Харківська обл., Краснокутський р-н, смт. Краснокутськ, вул. Карла Маркса, 1 | ||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
|
| |||||
На півночі район межував з Охтирським районом Сумської області, на заході — з Чутівським та Котелевським районами Полтавської області. На півдні — з Коломацьким, на сході — з Богодухівським районом Харківської області.
Ліквідований — у 2020 році. Територія району увійшла до Богодухівського району.
Клімат
ред.Клімат Краснокутського району помірно континентальний. Зима починається в середині листопада. І тоді переважає хмарна погода, відносна вологість збільшується до 80-90 %. Сніговий покрив зберігається в середньому 100–110 днів. Взимку випадає близько 20-25 відсотків річної кількості опадів, переважно — сніг. Зима з частими відлигами, інколи настільки інтенсивними, що поверхня землі залишається взагалі без снігу. Найхолодніший місяць — січень. Його абсолютний мінімум — 40 °C.
Весна починається в останніх числах березня. У квітні можливе пониження нічної температури до — 10-15 °С. Бувають снігопади. Весна часто затяжна і супроводжується поверненням холоду.
Літо починається всередині травня. Воно тепле, помірне, інколи — жарке, з невеликими опадами. Найтепліший місяць — липень. Максимальна температура +39 °C.
Історія
ред.У давні часи по території району проходив відомий Муравський шлях, по якому татари переганяли полонених людей на південь, у Кафу.
Центр району — селище Краснокутськ — одне з найстаріших населених пунктів Слобідської України. Перша згадка про тоді ще Красний Кут відноситься до середини XVII століття. Красний Кут означає «мальовничий куток», «прекрасна сторона». Він був заснований, як один з опорних пунктів захисту кордонів Російської імперії від нападів татар.
У 1651 році, після битви під Берестечком, група переселенців з Задніпрянщини й козаки Корсунського полку оселилися під захистом лісів на пагорбах вздовж річки Мерла. Ця дата вважається датою заснування Краснокутська.
Козаки Краснокутської сотні брали участь у походах 1687 і 1689 років проти кримських татар, а в 1695-96 роках — в Азовських походах російського царя Петра І. У 1709 році по річці Мерла проходила бойова лінія шведських і російських військ. Неподалік від Краснокутська (поблизу села Городнє) відбулась битва росіян зі шведами.
Після ліквідації полкового розмежування Слобожанщини Краснокутськ став центром Краснокутського комісарства Ахтирської провінції Слобідсько-Української губернії. У 1773 році в селищі налічувалися 4134 мешканця, в тому числі 3741 військовий обиватель, 170 підданих. Понад 200 осіб належало до привілейованих станів (військові, військові у відставці, колишня козацька старшина та інші)[1].
Після створення у 1780 році Харківського намісництва Краснокутськ був центром повіту. У 1796 році він став позаштатним містом Богодуховського повіту Слобідсько-Української (з 1835 року — Харківської) губернії.
21 вересня 1781 року сенат Російської імперії затвердив герб Краснокутська, на зеленому полі якого зображено ріг достатку з плодами і квітами та Меркуріїв жезл, що символізував торгівлю і процвітання, а на срібному — сім черешень, що означали садівництво, бо основним заняттям жителів Краснокутська було саме садівництво та сільське господарство.
У пореформений період, особливо наприкінці XIX століття, навколо Краснокутська виникло кілька великих економій капіталістичного типу, провідною культурою в яких були цукрові буряки.
Краснокутський район був створений у серпні 1923 року відповідно до адміністративно-територіального поділу із Краснокутської, Козіївської, Пархомівської, Качалівської і Мурафської волостей. У повоєнні роки до його складу увійшли села Колонтаїв, Любівка, Костянтинівка, Котелевка, Слобідка, Каплунівка, Рябоконеве та інші населені пункти.
Друга світова війна
ред.У Другу світову війну майже 9500 мешканців району пішло на фронт. Серед них — старший лейтенант А. Прокопенко, удостоєний 6 урядових нагород; стрілець-автоматник, кавалер ордена Слави II і III ступеня В. Безкоровайний та багато інших. 7400 з них — не повернулися додому.
Краснокутський район першим в області був захоплений німцями. У вересні 1941 року на його території розгорнулися жорстокі бої. Під натиском переважаючих сил ворога радянські війська залишили район і 9 жовтня 1941 року його окупували німці. Воювати з ними продовжили місцеві партизани. Формуванням бойових груп і загонів керував секретар райкому партії О. Корабельщиков і старий партизан С. Соболь[2]. Було розроблено план дій партизанських загонів у Костянтинівці, Мурафі, Краснокутську та Козіївці.
У Краснокутську також діяла підпільна група. Її члени записували і розповсюджували повідомлення Радінформбюро, писали і розклеювали листівки, в яких закликали населення до боротьби[2]. Німці повісили і розстріляли багатьох активістів, підпільників та учасників партизанського руху. Донька Петра Наливайка згадувала:
«Дуже боляче, що батька вистежили і схопили свої, тобто поліцаї. Вони вночі зайшли до хати і накинулись, як звірі, бити батька прикладами, поперелякували нас — малих дітей і маму, а потім батька повели на допит[2]».
Район був в окупації 23 місяці. Від німців його звільнили 10 жовтня 1943 року війська 90-ї гвардійської стрілецької дивізії і 20-го гвардійського корпусу в ході Бєлгородсько-Харківської операції. У визволенні району також брала участь 71-ша стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Никифора Замировського, яку підтримував 680-й протитанковий артилерійський полк. Велику мужність і відвагу проявили бійці 5 батареї цього полку і особливо сержант Олексій Майоров та рядовий Іван Нестеров (обидва героїчно загинули 20 серпня 1943 року в бою під селом Степанівка, посмертно удостоєні звання Героя Радянського Союзу).
Вибори 2014
ред.25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Краснокутського району було створено 30 виборчих дільниць. Явка на виборах склала — 53,32% (проголосували 12 112 із 22 715 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 46,24% (5 601 виборців); Михайло Добкін — 14,56% (1 763 виборців), Юлія Тимошенко — 12,38% (1 500 виборців), Олег Ляшко — 7,85% (951 виборців), Сергій Тігіпко — 4,66% (564 виборців), Анатолій Гриценко — 4,31% (522 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,56%.[3]
Ліквідація району
ред.19 липня 2020 року Краснокутський район увійшов до складу Богодухівського району згідно Постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року в рамках Адміністративно-територіальної реформи в Україні[4].
Адміністративний поділ
ред.Район адміністративно-територіально поділявся на 2 селищні ради та 11 сільських рад, які об'єднували 66 населених пунктів (2 смт та 64 сільські населені пункти) та підпорядковувалися Краснокутській районній раді[5].
Місцеві ради:
| Вид ради | Кількість депутатів |
|---|---|
| Районна | 39
|
| Селищні — 2 | 47
|
| Сільські — 11 | 185
|
Економіка
ред.Краснокутський район відносився до районів аграрного типу, спеціалізувався на виробництві сільськогосподарської продукції.
Площа сільськогосподарських угідь (по всіх товаровиробниках, включаючи підсобні господарства) — 75 158 га. Із них:
- рілля — 62 955 га,
- зрошувальні землі — 1 070 га,
- сади — 1 099 га,
- пасовища — 5 515 га,
- сіножаті природні — 4 518 га,
- листяні та хвойні дерева — 18 000 га.
Сільськогосподарських підприємств в районі було 31, а фермерських господарств — 64.
У структурі сільськогосподарського виробництва на рослинництво припадало 89,9 %, на тваринництво — 10,1 %. Основний напрямок виробництва у рослинництві був вирощування зернових і технічних культур.
Основні напрямки виробництва у тваринництві:
- вирощування великої рогатої худоби м'ясо — молочного напрямку;
- свинарство;
- птахівництво.
Промислових підприємств в районі було 5 (на самостійному балансі, без підприємств малого бізнесу):
- Дублянський спиртзавод;
- ЗАТ «Краснокутський маслозавод»;
- ТОВ «Козіївське»;
- Водоканалізаційна дільниця;
- ТОВ «Мурафський цукровий завод».
Населення
ред.Національний склад
населення району
Станом на 2004 рік
| українці | 31 135 |
| росіяни | 1 532 |
| білоруси | 164 |
| вірмени | 118 |
| азербайджанці | 24 |
| поляки | 24 |
| молдовани | 22 |
| німці | 13 |
| татари | 12 |
| туркмени | 9 |
| грузини | 8 |
| мордва | 7 |
| чуваші | 7 |
| узбеки | 6 |
| угорці | 6 |
| євреї | 5 |
| цигани | 4 |
| лезгини | 4 |
| литовці | 4 |
| болгари | 3 |
| казахи | 3 |
| кумики | 3 |
| латиші | 2 |
| абхази | 2 |
| греки | 2 |
| інгуші | 2 |
| осетини | 2 |
| чеченці | 2 |
| естонці | 1 |
| гагаузи | 1 |
| долгани | 1 |
| караїми | 1 |
| марійці | 1 |
| удмурти | 1 |
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[6]:
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 14 954 | 2954 | 1991 | 4371 | 3692 | 1850 | 96 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 18 161 | 2720 | 1891 | 4314 | 4609 | 4105 | 522 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Населення Краснокутського району станом на 1 грудня 2004 року складало 31,354 тисяч осіб.
У тому числі:
- міського — 9 636 тисяч осіб;
- сільського — 21 718 тисяч осіб.
Чоловіків — 14 605 осіб (або 45,2 % від загальної чисельності). Жінок — 17 706 осіб (або 54,8 % від загальної чисельності).
В районі мешкало 10 375 пенсіонерів (або 33 % наявного населення), з них:
- за віком — 9640 осіб (або 92,9 % від загальної кількості пенсіонерів);
- за інвалідністю — 1312 осіб (включаючи військовослужбовців).
Щільність населення по району була 30,1 осіб на 1 км². Рівень народжуваності (на 1 тис. населення) — 8,9 осіб. Рівень смертності (на 1 тис. населення) — 25 осіб.
Соціальна сфера
ред.Освіта
ред.В районі працювало 23 навчальних заклади, в тому числі:
| Навчальний заклад | Кількість |
|---|---|
| Гімназія | 1
|
| ЗОШ | 20
|
| ПТУ | 1
|
| Музичні школи | 1
|
А також:
- дошкільні заклади — 8,
- будинки творчості — 2,
- спортивні зали — 14.
Медицина
ред.В Краснокутському районі було 33 медичні установи, у тому числі:
| Медичні установи | Кількість |
|---|---|
| Лікарні | 1
|
| Амбулаторії сімейного лікаря | 12
|
| ФАП | 20
|
Культура
ред.В Краснокутському районі було 56 закладів культури.
| Заклад культури | Кількість |
|---|---|
| Будинки культури | 21
|
| Бібліотеки | 26
|
| Сільські клуби | 27
|
| Музеї | 1
|
| Школи естетичного виховання | 1
|
На території району діяло 5 релігійних громад:
| Релігійна громада | Кількість осередків |
|---|---|
| Українська православна церква | 10
|
| Українська автокефальна православна церква | 2
|
| Євангельські християни — баптисти | 8
|
| Християни віри Євангельської (п'ятидесятники) | 2
|
| Свідки Єгови | 1
|
На території району було встановлено 3 пам'ятники Леніну і 40 пам'ятників радянським воїнам, загиблим на фронтах Другої світової війни. В районному центрі — споруджений Меморіал Слави з вічним вогнем та встановлений на постамент літак (у 1981 році) — на 50-ліття першого випуску курсантів колишнього Краснокутського авіаційного технікуму. У 2001 році в центрі Краснокутська було встановлено пам'ятний знак засновнику селища, полковнику козацького Корсунського полку Івану Штепі.
Туризм
ред.- Краснокутський дендропарк — с. Основинці, Краснокутська дослідна станція садівництва, Краснокутський район
- Наталіївський парк — селище Володимирівка, Краснокутський район
- Спаська церква — селище Володимирівка, Краснокутський район
- Слобожанський національний природний парк — природоохоронна територія
- Пархомівський історико-художній музей — с. Пархомівка, Краснокутський район
- Пам'ятний знак на честь воїнів, загиблих в Полтавській битві — біля с. Городнє
Персоналії району
ред.
Народилися
ред.- Гризодубов Степан Васильович (*13 липня 1884 -†11 грудня 1965) — один з перших російських авіаконструкторів і льотчиків.
- Гунько Андрій Степанович (1927—1986) — український самодіяльний художник.
- Дашкієв Микола Олександрович (*16 травня 1921 — †23 лютого 1976) — український письменник-фантаст, поет і перекладач.
- Каразін Василь Назарович (*30 січня (10 лютого) 1773 — † 4 листопада (16 листопада) 1842) — український вчений, винахідник, громадський діяч — засновник Харківського університету.
- Каразін Іван Назарович (*1780 — † 1836) — акліматизатор і біолог, громадський діяч, засновник Краснокутського дендропарку.
- Катрич Олексій Миколайович (25 жовтня 1917 — †25 листопада 2004) — генерал—полковник авіації[7].
- Ковалевський Максим Максимович (*27 серпня (8 вересня) 1851 — † 23 березня (5 квітня) 1916) — український правник, соціолог, історик, суспільний і політичний діяч.
- Кучугура-Кучеренко Іван Іович (*7 липня 1878 — † 24 листопада 1937; за іншими даними: *1869 — † 1942) — видатний український кобзар, удостоєний в 1925 році звання народного артиста республіки.
- Литвиненко Юрій Юрійович — лейтенант юстиції, учасник російсько-української війни. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
- Малиш Іван Васильович (1923—2004) — український самодіяльний поет, самобутній художник та публіцист.
- Нехода Іван Іванович (*24 травня (6 червня) 1910 — †17 жовтня 1963) — український радянський поет і письменник.
- Сербінова Ельза Яківна — головний лікар Колонтаївської лікарні, очолювачка підпільної групи, яка діяла за часів Другої світової війни у Колонтаєві.
Проживали
ред.- У XVIII столітті землі поблизу Краснокутська імператриця Катерина II подарувала герою російсько-турецької війни, полковнику у відставці Назару Каразіну.
- Казимир Малевич (* 23 лютого 1878 (за іншими даними — 1879) — † 15 травня 1935) — жив в с. Пархомівка з 1890 по 1894 рік, за часів свого дитинства. Його батько був спеціалістом з обробки цукрових буряків і працював на пархомівській цукроварні. У Пархомівському художньому музеї є кілька робіт російського авангардиста.
- Тимофій Милюха — один із організаторів і найактивніших учасників партизанського руху на Краснокутщині за часів Другої світової війни.
- Віктор Лісовол — український кобзар.
Селища-побратими
ред.10 липня 2010 року керівництво Краснокутського району і селища Партеніт (Крим) підписали угоду про співпрацю між регіонами[8]. Сторони домовилися про культурні і освітні обміни, працевлаштування жителів Краснокутського району під час туристичного сезону в Криму і спортивні змагання.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Багалей Д. И. Материалы для истории колонизации и быта Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губерний. — Х., 1890, — Т. 2. — С. 345.
- ↑ а б в Чичибаба Олексій. Народні месники[недоступне посилання з липня 2019] // Неофіційний сайт Краснокутська
- ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 13 квітня 2016.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Адміністративно-територіальний устрій Краснокутського району [Архівовано 11 червня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Верховної Ради України
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Харківська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком... 2001]. Архів оригіналу за 20 травня 2022.
- ↑ Катрич Алексей Николаевич. Биография. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 6 березня 2012.
- ↑ Краснокутськ став районом-побратимом Партеніта [Архівовано 24 серпня 2010 у Wayback Machine.]// На сайті газети «Главное»: glavnoe.ua
Посилання
ред.
- Харківська обласна державна адміністрація. Довідка-презентація Краснокутського району [Архівовано 4 травня 2010 у Wayback Machine.]
- Краснокутський портал
- Історія Краснокутська та Слобожанщини [Архівовано 1 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- Краснокутська фотогалерея [Архівовано 19 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Віртуальна прогулянка Краснокутським районом [Архівовано 15 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Історичні карти місцевості [Архівовано 15 лютого 2015 у Wayback Machine.]