Красноголовець сосновий
| Красноголовець сосновий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Leccinum vulpinum Watling, 1961 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Красноголовець сосновий[1] або Червоноголовець лисячий[2] (Leccinum vulpinum) — вид базидіомікотових грибів родини болетові (Boletaceae).
Опис ред.
Капелюшок червоно-бурий, характерного неприродного «темно-малинового» кольору, який особливо відверто проявляється у дорослих грибів. У молодих екземплярів капелюшок надітий на ніжку врівен, з віком, природно, розкривається, набуваючи подушкоподібної форми. Розміри капелюшка можуть бути дуже великі, 8-15 см в діаметрі (в хороший рік можна зустріти капелюх і побільше). Шкірочка оксамитова, суха. Щільна біла м'якоть без особливого запаху і смаку на розрізі швидко синіє, потім чорніє. Характерна риса — як і у дубового різновиду підосичника Leccinum quercinum, м'якоть місцями може темніти, не чекаючи розрізу.
Гіменофор: Трубчастий шар в молодості білий, потім сірувато-кремовий, при натисканні забарвлюється в червоний колір. Споровий порошок жовто-бурий. Ніжка завдовжки до 15 см, діаметром до 5 см, суцільна, циліндрична, потовщена до низу, біла, біля основи іноді зеленувата, глибоко йде в землю, вкрита поздовжніми волокнистими лусочками бурого кольору, що роблять її оксамитовою на дотик.
Поширення ред.
Зустрічається з червня до початку жовтня в хвойних і змішаних лісах, утворюючи мікоризу строго з сосною. Особливо рясно плодоносить (і ефектно виглядає) під мохом.
Синоніми ред.
- Boletus vulpinus (Watling) Hlaváček, Mykologický Sborník 67(4-5): 113 (1990)
- Krombholziella vulpina (Watling) Šutara, Česká Mykol. 36(2): 83 (1982)
- Leccinum aurantiacum var. vulpinum (Watling) Pilát, Z. Pilzk. 31(1/2): 7 (1966) [1965]
- Polyporus vulpinus (Link) Fr., Systema mycologicum (Lundae) 1: 361 (1821)
- Xanthochrous vulpinus (Link) Bourdot & Galzin, Bull. trimest. Soc. mycol. Fr. 41: 202 (1925)
Примітки ред.
- ↑ [[Гелюта Василь Петрович|В. П. Гелюта]], [[Акулов Олександр Юрійович|О. Ю. Акулов]]. Нові та рідкісні для України види роду Leccinum (Boletales, Basidiomycota) // ISSN 0372-4123. [[Український ботанічний журнал|Ukr. Botan. Journ.]], 2012, vol. 69, № 6 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 березня 2022. Процитовано 3 квітня 2022.
- ↑ Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання) / Укладачі: докт. біол. наук, проф. [[Андрієнко Тетяна Леонідівна|Т. Л. Андрієнко]], канд. біол. наук [[Перегрим Микита Миколайович|М. М. Перегрим]]. — Київ: Альтерпрес, 2012. — 148 с. ISBN 978-966-542-512-0. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 23 січня 2016.
Посилання ред.
- Bisby F.A., Roskov Y.R., Orrell T.M., Nicolson D., Paglinawan L.E., Bailly N., Kirk P.M., Bourgoin T., Baillargeon G., Ouvrard D. (red.) (2011). Species 2000 & ITIS Catalogue of Life: 2011 Annual Checklist. Species 2000: Reading, UK. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 24 september 2012.<
- Watling (1961), In: Trans. & Proc. Bot. Soc. Edinb. 39(2):197
- Bourdot & Galzin (1925), In: Bull. trimest. Soc. mycol. Fr. 41:202
- Hlavácek, J. (1990) Prehled našich hub hribotvarých — Boletales (12). Boletus vulpinus (Watling) comb. nova, Kremenác borový, In: Mykologický Sborník 67(4-5):113-116
|
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |