Відкрити головне меню

Красницький Геннадій Олександрович

радянський футболіст

Геннадій Олександрович Красницький (нар. 27 серпня 1940, Ташкент, Узбецька РСР, СРСР — пом. 12 червня 1988, Курган-Тюбе, Таджицька РСР) — радянський футболіст, нападник.

Ф
Геннадій Красницький
Особові дані
Народження 27 серпня 1940(1940-08-27)
  Ташкент
Смерть 12 червня 1988(1988-06-12) (47 років)
  Курган-Тюбе
Зріст 185 см
Громадянство СРСР
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1958–1970  «Пахтакор» (Ташкент) 321 (142)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1961–1966  СРСР 3 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1970  «Трактор» (Ташкент)
1976  «Пахтакор» (Ташкент)
1977  «Янгієр»
1984–1985  «Зірка» (Джизак)
Звання, нагороди
Нагороди
майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Зміст

КлубРедагувати

Народився у Ташкенті. Батько загинув на фронті. Перші кроки у футболі робив на стадіоні «Харчовик». Виступав за юнацьку збірну Узбекистану. З 1956 року — в дублі «Пахтакора».

13 квітня 1958 року провів перший матч за основний склад і відзначився забитим м'ячем у ворота «Металурга» (Нижній Тагіл). Майстер виконання ударів з стандартних положень (штрафні, кутові). За шосте місце в чемпіонаті 1961 року отримав звання «Майстер спорту».

Найрезультативніший гравець «Пахтакора» у вищій лізі радянського футболу — 102 голи в 242 іграх. Всього, за тринадцять сезонів в чемпіонаті СРСР провів 321 матч, 142 забиті м'ячі. Фіналіст кубка 1968 року. Член клубу Григорія Федотова — 106 голів.

ЗбірнаРедагувати

Через небажання переходити до провідних клубів, у збірну майже не залучався — провів лише три матчі.

Дебютував 21 травня 1961 року у Варшаві. Радянська команда поступилася господарям з мінімальним рахунком (з пенальті відзначився Ернест Поль). Геннадій Красницький, в середині другого тайму, замінив Валерія Лобановського і став першим гравцем «Пахтакора» у збірній СРСР.

СРСР: Яшин, Медакін, Нетто (к), Чохелі, Воронін, Маношин, Метревелі, Іванов, Лобановський (Красницький, 60), Бубукін, Месхі. Тренер: Качалін.

16 травня 1965 року провів свій останній матч у збірній її багаторічний капітан Ігор Нетто. У перерві поєдинку з австрійцями, Красницький замінив Логофета. Протягом всієї гри команди більше уваги надавали захисту і, в результаті — жодного забитого м'яча (0:0).

СРСР: Банніков, Дикарьов, Шестерньов, Данилов (Пономарьов, 46), Воронін, Нетто (к) (Логофет, 5; Красницький, 46), Метревелі, Січінава, Іванов, Казаков, Месхі (Хусаїнов, 46). Тренер: Морозов.

У вересні 1966 року вийшов у стартовому складі проти збірної Югославії. На 15-й хвилині відкрив рахунок у матчі, в підсумку перемога з рахунком 2:1. Разом з Василем Даниловим був кращим гравцем своєї команди.

СРСР: Пшеничников, Пономарьов, Шестерньов (к), Данилов (Гетманов, 75), Воронін, Афонін, Матвєєв, Січінава (Малофєєв, 30), Банішевський, Красницький, Казаков. Тренер: Морозов.

Наприкінці 1963, у складі збірної клубів СРСР, брав участь у турне по Південній Америці. У матчі з «Спортінг Кристалом» забив свій найвідоміший гол: після потужного удару зі штрафного, м'яч перетнув лінію воріт, розірвав сітку і вилетів за межі футбольного поля. Наставник перуанців, дворазовий чемпіон світу, Діді вважав, що таке зробити неможливо і сперичався, але арбітр матчу Алмейда відразу зарахував гол.

Вдруге розірвати сітку, Красницькому вдалося у міжнародному товариському матчі в Греції. Після повернення із-за океану написав книгу «Від Ріо-де-Жанейро до Монтевідео».

ТренерРедагувати

Відразу після завершення ігрової кар'єри очолив «Трактор». В наступні роки працював у командах:

З середини 80-х років — інспектор футбольних матчів команд другої ліги. 12 червня 1988 року випав з вікна готелю в Курган-Тюбе. Обставини смерті, до кінця, так і не з'ясували.

ЦитатиРедагувати

« Це був футболіст, на якого ходили вболівальники. Кожен його вдалий фінт ставав предметом обговорення, а про його нищівні удари, взагалі ходили легенди. «Проблема Красницького» завжди стояла перед командою, яка зустрічалася з «Пахтакором»; ташкентський клуб вважався самобутньою командою, ну а Геннадій Красницький був однією найяскравіших і вражаючих фігур тієї футбольної епохи. »

Володимир Перетурін (спортивний телекоментатор)

« Красницький був однією з найяскравіших особистостей в нашому футболі — відмінні фізичні дані, працездатність, удар. Мені подобався цей хлопець. Всі, зазвичай, говорять про індивідуальні якості Красницького як бомбардира, але не слід забувати і про його тактичне мислення — одним точним пасом він умів відрізати відразу кількох гравців оборони і вивести партнерів на завершальний удар. Красницький цілком міг би грати в будь-якому сучасному європейському клубі. »

Костянтин Бєсков (заслужений тренер СРСР)

« Помножте все зроблене Красницьким на два, і ви отримаєте уявлення про його здібності. »

Борис Аркадьєв (заслужений тренер СРСР)

СтатистикаРедагувати

Статистика виступів у клубі:

Сезон Чемпіонат Кубок
Ліга Ігри Голи Ігри Голи
1958 Д-2 25 12 2
1959 Д-2 24 12 0
1960 Д-1 29 19
1961 Д-1 24 20 1
1962 Д-1 17 4 0
1963 Д-1 36 14 1
1964 Д-2 27 16 0
1965 Д-1 29 13 0
1966 Д-1 33 10 1
1967 Д-1 29 10 2
1968 Д-1 16 3 2
1969 Д-1 29 8 0
1970 Д-1 5 1 0
Всього 321 142 9

ПосиланняРедагувати