Відкрити головне меню

Красний Холм — місто (з 1776[2]), адміністративний центр Краснохолмського району, Тверська область, Росія.

Місто
Красний Холм
рос. Красный Холм (січень 1776)
Дом в городе Красный Холм.jpg
Герб
Герб

Координати 58°03′00″ пн. ш. 37°01′00″ сх. д.H G O

Країна Flag of Russia.svg Росія[1]
Регіон Тверська область
Район Краснохолмський район
Дата заснування до 1518
Місто з 1776
Висота центру 150 м
Населення 5320  (2015)
Катойконім краснохолмци, краснохолмец
Часовий пояс UTC+3
Телефонний код 48237
Поштовий індекс 171660
Код ЗКАТУ 28232501
GeoNames 541704
Красний Холм. Карта розташування: Росія
Красний Холм
Красний Холм
Красний Холм (Росія)
Красний Холм. Карта розташування: Тверська область
Красний Холм
Красний Холм
Красний Холм (Тверська область)

Зміст

ГеографіяРедагувати

Місто розташоване на річці Неледіна (притока Могочі, басейн Волги), за 176 км на північний схід від Твері.

Через Красний Холм проходить залізниця Москва — Савелове — Калязін — Сонково — Пестово — Санкт-Петербург. Автомобільні дороги з'єднують місто з Сонково, Весьєгонськом, Бєжецьком, Молоково.

ІсторіяРедагувати

 
Герб (1780)

Місто Красний Холм спочатку виникло як торгове село Спас на Холму. У документальних хроніках село вперше згадується в 1518, коли калузький князь Симеон Іванович подарував Антонієву монастирю. У 1764 імператриця Катерина II видала указ про конфіскацію монастирських земель, і село Спас на Холму перестало бути монастирською вотчиною та відійшло у відомство казенної колегії економії.

У січні 1776 за селом закріплюється нова назва —Красний Холм, з одночасним перетворенням в місто та повітовий центр Тверського намісництва. Існує легенда про походження назви міста. Вона свідчить, що одного разу імператриця, проїжджаючи повз цього містечка, була вражена його красою: місто, розташовано на пагорбі й потопало в зелені та квітах — і повеліла іменувати його відтепер Красним, значить Красивим Холмом[3].

З 1796 року Красний Холм — заштатне місто Тверської губернії, спочатку Бежецького повіту, а потім (з 1803 года) — Весьєгонського повіту (1918 року Краснохолмський повіт був відновлений та проіснував до 1924 року).

Жителі Красного Холму займалися сільським господарством та ремеслами; велася значна торгівля (льон, яйця, шкури, шкіри, взуття). У місті та серед навколишніх селян були розвинені шевський промисел, виробництво шкір[4].

З 1929 року місто — центр Краснохолмського району Московської області, з 1935 року — Калінінської області, з 1990 року — Тверської.

НаселенняРедагувати

Чисельність населенняРедагувати

1825[5] 1833[6] 1840[7] 1847[8] 1856[9] 1863[10] 1867[11] 1870[12] 1885[13] 1897[14] 1910[15]
1557 1000 1666 1461 1827 1823 1908 1932 1791 2514 2680
1917[16] 1920[16] 1923[16] 1926[17] 1939[18] 1959[19] 1970[20] 1979[21] 1989[22] 2002[23] 2010[24]
4989 3842 4000 4680 6770 6948 7296 7498 7875 6396 5905

Пам'яткиРедагувати

 
Монастир до руйнування
  • Найзнаменитіший історичний пам'ятник у Красному Холмі — Миколаївський Антонієв монастир. Початком історії цього монастиря прийнято вважати 1461, коли у злиття річок Неледіни та могоча оселився монах Кирило-Білозерської обителі старець Антоній. Після Жовтневої революції монастир спіткала доля багатьох монастирів Росії. Він був зруйнований, і від будівель кінця XVII століття до нас дійшли залишки стіни, братський корпус, настоятельські келії та північно-східна вежа. Стіни Нікольського собору, споруди XV століття, теж почасти збереглися. Розорення монастиря тривало довгий час, цеглу з напівзруйнованих будівель викрадали. На сьогоднішній день монастир визнано пам'яткою архітектури федерального значення та включений у федеральну програму зі збереження історико-культурної спадщини Тверської області. Останній раз роботи з відновлення проходили в 2003–2004 роках, однак монастир продовжує залишатися в напівзруйнованому стані.
  • У Красному Холмі збереглася дзвіниця Троїцького собору, побудована у 1870 році. Сам Троїцький собор розібраний у 1930 році. Білий камінь, з якого був побудований собор, пустили на будівництво кінотеатру в Красному Холмі.
    Файл:Нікольський Собор Миколаївського Антонієві монастиря.JPG
    Найстаріший у Тверській області собор (1493). Сучасний стан.
  • Церква Зосима та Саватія (1797), торгові ряди (1907) в центрі міста також є цінними пам'ятниками архітектури.

Знамениті краснохолмціРедагувати


ПриміткиРедагувати

  1. а б ОКТМО. 179/2016. Центральний ФО
  2. СССР. Административно-территориальное деление союзных республик на 1 января 1980 года / сост. В. А. Дударев, Н. А. Евсеева. — М. : Изд-во «Известия Советов народных депутатов СССР», 1980. — С. 133.
  3. Высочайше утверждённый доклад Сената — О гербах городов Тверского наместничества. 10 октября 1780 года // Полное собрание законов Российской империи. — 1780. — Том 20. — Закон № 15073.
  4. Красный-Холм // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  5. Статистическое изображение городов и посадов Российской империи по 1825 год. Сост. из офиц. сведений по руководством директора Департамента полиции исполнительной Штера. Спб., 1829.
  6. Обозрение состояния городов российской империи в 1833 году/Изд. при министерстве внутренних дел. — Спб., 1834.
  7. Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи. Сост. в Стат. отд. Совета МВД. — Спб., 1840.
  8. Статистические таблицы о состоянии городов Российской империи [по 1 мая 1847 года]. Сост. в Стат. отд. Совета МВД. Спб., 1852.
  9. Статистические таблицы Российской империи, составленные и изданные по распоряжению министра внутренних дел Стат. отделом Центрального статистического комитета. [Вып. 1]. За 1856-й год. Спб., 1858.
  10. Статистический временник Российской империи. Серия 1. Вып. 1. Спб., 1866.
  11. Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 1. — Спб., 1871, с. 186.
  12. Статистический временник Российской империи. Серия 2. Вып. 10. Спб., 1875, с. 101.
  13. Статистика Российской империи. 1: Сборник сведений по России за 1884–1885 гг. Спб., 1887, с. 19.
  14. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 р.
  15. Города России в 1910 р. — Спб., 1914.
  16. а б в Города Союза ССР/НКВД РСФСР, Стат. отдел. — М., 1927, с. 54 — 55.
  17. Всесоюзная перепись населения 1926 года = Recensement de la population de L'U.R.S.S. 1926/Центральное статистическое управление СССР; Отд. переписи. Т.2. Западный район. Центрально-Промышленный район: народность, родной язык, возраст, грамотность. — М.: Изд. ЦСУ СССР, 1928.
  18. РГАЭ, ф. 1562, оп. 336, д. 1248, лл. 49 — 57.
  19. Перепись населения СССР 1959 года. Архів оригіналу за 23 серпень 2011. Процитовано 19 липень 2014. 
  20. Перепись населения СССР 1970 года. Архів оригіналу за 10 січень 2012. Процитовано 19 липень 2014. 
  21. Перепись населения СССР 1979 года. Архів оригіналу за 10 січень 2012. Процитовано 19 липень 2014. 
  22. Всесоюзная перепись населения 1989 р. Численность городского населения РСФСР, её территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу
  23. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населенных пунктов — райцентров и сельских населенных пунктов с населением 3 тысячи и более человек
  24. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2010 р. Архів оригіналу за 1 лютий 2012. Процитовано 19 липень 2014. 
  25. Биография П. П. Чистякова
  26. Виктор Александрович Цветков

ПосиланняРедагувати