Відкрити головне меню

Краматорськ (десантний корабель)

U422 «Краматорськ»
Soviet Pomornik class.JPEG
МДК-57 в Севастополі під час візиту американських кораблів, 04.08.1989
Служба
Тип/клас десантний корабель на повітряній подушці
Держава прапора СРСР СРСР, Україна Україна
Належність ВМС ЗС України
Корабельня ФСК «Море», Феодосія
Введено в експлуатацію 30.12.1988
Виведений зі складу флоту 11.06.1999
Статус списаний
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж стандартний 500 т
повний 550 т
Довжина 56,2/57,3 м (корпус/подушка)
Ширина 22,3/25,6 м (корпус/подушка)
Осадка 1,6 м
Технічні дані
Рухова установка ГЕУ: 5 газових турбін М71 потужністю 12000 к.с. кожна (на 3 маршеві повітряні гвинти та на 4 нагнітачі);
ЕЕУ: 4 електрогенератори ГТГ-100К по 100 кВт
Швидкість 63 вуз.
Автономність плавання 100 миль (55-вузловим ходом)
автономність по запасам провіанту — 5 діб
Екіпаж 27 чол.
Озброєння
Ракетне озброєння 2х22 140-мм РСЗВ А-22 «Огонь» (132 НУРС ОФ-45, ЗЖ-45)
Зенітне озброєння 2x6 30-мм АУ АК-630М,
1х2 ПУ МТУ-2 ЗРК «Ігла-1М»

Краматорськ  — малий десантний корабель на повітряній подушці Військово-Морських Сил України проекту 1232.2 (тип «Зубр», за класифікацією НАТО — Pomornik). Бортовий номер U422. До 1995 року — МДК-57 Чорноморського флоту.

Особливості проекту, історія корабляРедагувати

«Краматорськ» — перший серійний корабель проекту 1232.2 і перший корабель цього проекту, побудований на феодосійському кораблебудівному заводі «Море»[1].

Малі десантні кораблі проекту 1232.2 (також 12322) «Зубр» на сьогодні є найбільшими у світі десантними кораблями на повітряній подушці[2], що здатні виходити на берег, долати рови і траншеї, рухатися по болотах і висаджувати десант в глибині оборони противника. Один «Зубр» здатен доставити на берег до трьох основних бойових танків і 140 морських піхотинців. Для висадки десантів з МДКПП типу «Зубр» є придатними до 78% загальної довжини берегової смуги морів і океанів світу. На відміну від інших проектів МДКПП, «Зубри» в ході висадки можуть здійснювати вогневу підтримку сил десанту, для чого мають по дві 140-мм реактивні установки залпового вогню А-22 «Огонь».

Проектування десантного корабля на повітряній подушці під шифром «Зубр» розпочалося у 1978 році, на основі досвіду експлуатації серійних ДКПП проекту 1232.1 «Джейран». Перший «Зубр» був спущений на воду у 1986 році і вступив у склад флоту у 1988 році[2]. Кораблі будувалися на суднобудівних заводах в Ленінграді, Хабаровську та на ФСК «Море» в Феодосії.

Основною силовою несучою частиною корпусу корабля проекту 12322 «Зубр», що забезпечує міцність і непотоплюваність, є понтон прямокутної форми розмірами 57,3х21,9 метрів. Надбудова, що встановлена на понтоні, двома поздовжніми перегородками розділена на три функціональних відсіки. У середній частині розміщено відсік десантної техніки з танковими доріжками і апарелями. У бортових відсіках розміщені основні й допоміжні енергоустановки, приміщення для особового складу десанту, житлові приміщення екіпажу, системи забезпечення життєдіяльності та захисту від зброї масового ураження. Для підтримки комфортних умов на бойових постах, у приміщеннях десанту і житлових приміщеннях екіпажу передбачені системи вентиляції, кондиціювання та опалення, теплозвукоізолюючі покриття, конструкції з вібродемпфуючих матеріалів[1].

Для приводу нагнітачів повітряної подушки і повітряних гвинтів на кораблях встановлені високотемпературні газотурбінні двигуни. Повітряну подушку формують чотири нагнітальних агрегати НО-10 з осьовим робочим колесом діаметром 2,5 метри. Створення тяги для руху судна здійснюється трьома 4-лопатевими реверсивними гвинтами зі змінним короком. Гвинти діаметром 5,5 м — в кільцевих насадках з полімерних композитних матеріалів[1].

Корабель здатний перевозити 3 основних бойових танки сумарною масою до 150 тонн, або 10 бронетранспортерів сумарною масою до 131 тонн, або 8 бойових машин піхоти сумарною масою до 115 тонн. Для десанту передбачено 4 приміщення на 140 місць. Замість бойової техніки приміщення може бути обладнане для розміщення додатково ще 366 чоловік (всього близько 500 чоловік).

Корабель із заводським номером С-301 був закладений у Феодосії на кораблебудівному заводі «Море». Спущений на воду 30 грудня 1988 року. Зарахований в списки кораблів ВМФ СРСР як МДК-57 і включений до складу 39-ї дивізії морських десантних сил Чорноморського флоту з базуванням на Кримську військово-морську базу (оз. Донузлав)[3]. 10 січня 1996 року в ході розділу Чорноморського флоту СРСР МДК-93 був включений у склад ВМС України, де отримав найменування «Краматорськ» і бортовий номер U422[3]. Включений до складу 5-ї бригади десантних кораблів ВМС України. Шефство над кораблем взяла Краматорська міськрада. Угода про шефські зв'язки передбачала комплектування корабля призовниками з Краматорська, допомогу екіпажу корабля, обмін делегаціями.

11 червня 1999 року у зв'язку із закінченням встановленого для нього терміну служби, втратою тактико-технічних характеристик і недоцільністю відновлення «Краматорськ» був виведений зі складу флоту і списаний.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Проект 12322 Зубр — Pomornik (рос.). Military Russia. 2013-04-18. Архів оригіналу за 2013-09-29. Процитовано 2013-08-21. 
  2. а б Десантный корабль проекта 12322 «Зубр» (рос.). Каталог мирового вооружения worldweapon.ru. Архів оригіналу за 2013-04-05. Процитовано 2013-08-20. 
  3. а б Малый десантный корабль на воздушной подушке МДК-123 (рос.). Інформаційний ресурс «Черноморский флот». Архів оригіналу за 2013-07-23. Процитовано 2013-08-21. 

ПосиланняРедагувати