Кравченко Ярослава Юріївна
українська ведуча та театральна продюсерка
Ярослава Юріївна Кравченко (7 січня 1987, Умань[1]) — українська телеведуча, радіоведуча, продюсерка, громадська діячка, амбасадорка руху «HeForShe», засновниця та директорка «Дикого Театру»[2][3].
| Ярослава Кравченко | |
|---|---|
 Ярослава Кравченко | |
| Народилася |
7 січня 1987 (37 років) Умань, Черкаська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українка |
| Діяльність | телеведуча, продюсерка театру |
| Alma mater | Київський спортивний ліцей-інтернат і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Знання мов | українська і російська |
| Заклад | Український театр, Дніпро, Дело, Газета по-українськи, Театрально-концертний Київ, День, Київський національний академічний Молодий театр, 1+1, Новий канал, Україна, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, Дикий Театр, Ґрати, песик, дужка, гривня, знак питання, долар, нуль, Radio NV і 39 Жіноча сотня Самооборони Майдану |
| Учасник | Революція Гідності |
| Нагороди | |
| |
Життєпис
Народилася в місті Умань. У віці 13 років переїхала до Києва з метою стати спортсменкою, як її батько. Закінчила Київський спортивний ліцей-інтернат (секція волейболу). У театральну сферу потрапила всупереч бажанню батьків.[4]
Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, за спеціальністю «Театрознавство». З 2004 по 2007 роки займалася культурологічною журналістикою, писала театральні огляди, брала інтерв'ю та збирала аналітичні матеріали для видань «Український театр», «Дніпро», «Дело», «Партер», «Газета по-українськи», «Театрально-концертний Київ», «Контрамарка», «День».
З 2010 по 2011 роки обіймала посаду артдиректорки Київського повітроплавного товариства. У 2007—2012 роках очолювала піар-відділ Київського «Молодого театру». З 2011 по 2012 роки Кравченко була головною редакторкою розділу «Мінкульт» в ІА[уточнити] «Мінпром».
Робота в театрі та ЗМІ
- 2011 — Шоу «Давай одружимося» (телеканал «1+1») — редакторка
- 2012 — 2014 — Шоу «Говорить Україна» (телеканал «Україна») — редакторка, журналістка
- 2014 — Шоу «Сюрприз» (телеканал «Новий канал») — дослідниця та редакторка
- 2014 — 2016 — Служба інформації і PR Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка; — голова
- 2015 — 2016 — Аналітичний портал POLEMIX (закрився у 2016); — головна редакторка
- 2016, 10 лютого — Незалежний «Дикий Театр» (м. Київ); — засновниця, продюсерка[5][6][7][8][9][10]
- 2016 — 2017 — Програма «#@)₴?$0» (Телебачення Торонто) — співведуча Майкла Щура[11][12]
- 2020 — Шоу «Інтим пропонувати» (Радіо НВ) — ведуча[13]
- 2021 — Відверте шоу «ебаут» (youtube) — співведуча[14][15][16][17]
- 2022 — «Говорить Київ[18]» youtube-проєкт — співведуча із Олексієм Ковжуном[19]
Після повномаштабного вторгнення
Після початку повномаштабного вторгнення Росії у 2022 році Ярослава долучилася до організації волонтерських зборів на потреби армії. Організувала фонд «Всі по 10», що закривав потреби у необхідних речах, як військових так і цивільного населення.[20][21][22]
Нагороди та досягнення
- Лауреатка театральної премії «Київська Пектораль».
- Увійшла в «ТОП — 100 людей культури України 2017» за версією журналу «NV».[23]
- За версією журналу «Фокус» входить до списку 100 найвпливовіших жінок України (2021)[24].
Громадська діяльність
Учасниця Революції гідності. Керівниця штабу 39-ї жіночої сотні.[25][26]
У 2019 році ООН-Жінки в Україні повідомив що Ярослава Кравченко стала амбасадоркою міжнародного руху солідарності за ґендерну рівність «HeForShe».[27][28][29]
Виступає за рівність чоловіків та жінок, уникаючи називання себе феміністкою[30][31].
Посилання
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кравченко Ярослава Юріївна |
- Ярослава Кравченко [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Theatre.love
- Ярослава Кравченко, засновниця «Дикого театру» [Архівовано 26 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Укрінформ, 2 лютого 2019 р.
- Ярослава Кравченко: Нашим жінкам соромно говорити про насильство. Вранці прокинулася в синячках, замазала тоналочкою, пішла на роботу. «Галя, що з тобою?» — «Впала»… Я дуже хотіла б це змінити [Архівовано 28 жовтня 2019 у Wayback Machine.] // УНІАН, 25 жовтня 2019 р.
- Реальні історії насильства над жінками у виставі «Дикого театру»: Ярослава Кравченко про «Шрами» [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.] // The Village, 22 листопада 2019 р.
- «ебаут» — youtube канал Ярослави Кравченко, хазяйки «Дикого театру» теле і радіоведучої, Наті Авдєєвої, моделі й продюсерки «The Village Україна», та піарниці Катерини Мотрич
Примітки
- ↑ Кравченко Ярослава Юріївна. Біографічна довідка
- ↑ Альона НИЗОВЕЦЬ (5 травня 2021). Як живе Ярослава Кравченко: засновниця «Дикого театру» та ведуча «Телебачення Торонто» (ua) . «LIGA.Life». Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 2021-5-6.
- ↑ Секс, YouTube, гендерна рівність: "ебаут" про те, як не боятися табу. Рубрика. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.
- ↑ Гринюк, Ирина (8 травня 2017). Основательница «Дикого театра» Ярослава Кравченко: ТВ — это тяжелый наркотик. detector.media (рос.). Процитовано 2 лютого 2024.
- ↑ Ярослава Кравченко, засновниця «Дикого театру». www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ Кива, Ия (19 жовтня 2017). Ярослава Кравченко: «Я ответственна не только за свою мелкую жизнь, но и за будущее тех, кто придет после меня». ARTMISTO (ru-RU) . Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ Двигатели культуры: Ярослава Кравченко, основатель «Дикого театра» — новости Киева на БЖ. БЖ (ru-RU) . 29 січня 2017. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ «Ми використовуємо «зомбоящик» для «роззомбування» людей». Засновниця Дикого театру Ярослава Кравченко. bit.ua. 1 серпня 2018. Архів оригіналу за 17 червня 2021. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ Театр починається з Кравченко: як одна Ярослава і «Диким» керує, і в шоу Щура бешкетує. Platfor.ma (укр.). Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ С ДИКИМ энтузиазмом. nv.ua. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ Ти 10 років займаєшся театром, а гуглять «Ярослава Кравченко грудь» — театральна менеджерка Ярослава Кравченко. hromadske.ua (укр.). 27 березня 2019. Процитовано 2 лютого 2024.
- ↑ Ярослава Кравченко — про «Телебачення Торонто», Дикий театр і діджитал-детокс. Cosmopolitan — модный женский журнал. 4 лютого 2020. Архів оригіналу за 5 квітня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ «Інтим пропонувати» на «Радіо НВ». Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
- ↑ Ми створили відверте YouTube-шоу «Ебаут». Wonderzine. 10 червня 2021. Процитовано 2 лютого 2024.
- ↑ Наталія КИР’ЯНОВА (10 січня 2022). Можеш, коли хочеш: Створити театр — нелегко, але це засмоктує без залишку та дарує справжній драйв (укр.). «НВ». Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 2022-1-13.
- ↑ В Україні запустили україномовне шоу «ебаут» про секс, фемінізм і мастурбацію. Розповідаємо, чому його варто дивитися. bit.ua Медіа про життя і технології в ньому. 15 березня 2021. Процитовано 2 лютого 2024.
- ↑ Лавришин, Юлія (23 листопада 2023). Ведучі шоу «Ебаут»: «Ми не бавимося в істину в останній інстанції, тому не зазнаємо хейту». ms.detector.media (укр.). Процитовано 2 лютого 2024.
- ↑ Говорить Київ. Вікіпедія (укр.). 31 березня 2023. Процитовано 2 січня 2024.
- ↑ Говорить Київ: сам себе примири, 13 квітня, 49 день війни (uk-UA) , архів оригіналу за 14 квітня 2022, процитовано 14 квітня 2022
- ↑ Лаврів, Марія (28 лютого 2023). Десять гривень – дрібниця? Ні, це авто для ЗСУ. Як закривати великі збори малими донатами – Ярослава Кравченко та ініціатива «Всі по 10». ШоТам (укр.). Процитовано 3 червня 2023.
- ↑ ЯРОСЛАВА КРАВЧЕНКО: Про суд з Українським культурним фондом, Маріуполь, Ебаут та Телебачення Торонто (uk-UA) , процитовано 3 червня 2023
- ↑ Лариса, Ракша (8 липня 2022). “Всі по 10”, “Франка — на фронт”, фонд Сергія Притули. Розповідаємо про силу мікродонатів. Bazilik Media (укр.). Процитовано 3 червня 2023.
- ↑ ТОП-100 людей культури України. nv.ua. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ #99 в рейтингу «100 найвпливовіших жінок України за версією журналу „Фокус“ 2021» [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.] // Фокус. — 2021.
- ↑ Ярослава Кравченко: В державі передбачені пільги та компенсація на поховання людей, але люди цього не знають | UACRISIS.ORG. Український кризовий медіа-центр (uk-UA) . 4 вересня 2014. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ Женская сотня уходит с Майдана. podrobnosti. 11 липня 2014. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ Я не експертка з гендерної рівності — просто вірю, що у всіх людей мають бути рівні права — Ярослава Кравченко. Громадське радіо (укр.). Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ Рух HeForShe в Україні оголосив нових адвокатів: ними стали Роман Вінтонів та Ярослава Кравченко. Elle — модный женский журнал. 29 травня 2019. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ Ярослава Кравченко: Нашим жінкам соромно говорити про насильство. Вранці прокинулася в синячках, замазала тоналочкою, пішла на роботу. «Галя, що з тобою?» – «Впала»… Я дуже хотіла б це змінити. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 5 квітня 2020.
- ↑ Карякіна, Ангеліна (27 березня 2019). Ти 10 років займаєшся театром, а гуглять «Ярослава Кравченко грудь» — театральна менеджерка Ярослава Кравченко. hromadske.ua (укр.). Процитовано 10 лютого 2024.
- ↑ Пилипюк, Софія (15 вересня 2020). «Критика – ознака успіху проєкту». Ярослава Кравченко про «неправильний» фемінізм і гумор. Wonderzine. Процитовано 10 лютого 2024.
|
Це незавершена стаття про діячку мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |