Відкрити головне меню

Кошиць Павло Олексійович

Ко́шиць Павло́ Олексі́йович (Порай-Кошиць) (26 (14) січня 1863(18630114), с. Кирилівка на Київщині, тепер с. Шевченкове Звенигородського району Черкаської області) — 15 (2) березня 1904, Москва) — український і російський оперний і камерний співак (ліричний, лірико-драматичний тенор), педагог. Двоюрідний брат Олександра Кошиця. Батько співачки Ніни Кошиць.

Кошиць Павло Олексійович
в ролі Єлеазара
в ролі Єлеазара
Інші імена справжнє прізвище - Порай-Кошиць
Народився 26 (14) січня 1863(1863-01-14)
с. Кирилівка на Київщині, тепер с. Шевченкове Звенигородського району Черкаської області
Помер 15 (2) березня 1904(1904-03-02) (41 рік)
Москва
Поховання Ваганьковське кладовище
Національність українець
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність оперний і камерний співак (ліричний, лірико-драматичний тенор), педагог
Діти донька Ніна, співачка

ЖиттєписРедагувати

Народився 26 (14) січня 1863(18630114) у селі Кирилівка на Київщині (тепер с. Шевченкове Звенигородського району Черкаської області).

Із давнього священицького роду, що належав до гербу Порай. Освіту отримав у Богуславській і Київській духовних семінаріях.

У 1880-х співав у Нижегородській капелі купця В. Рукавишникова.

1886 навчався співу в Московській консерваторії (клас Ф. Комісаржевського), три роки удосконалювався в Мілані (у маестро Поцці), дебютував на сцені театру м. Верчеллі (Італія, 1887), мав успіх в оперних театрах Італії (1887—1889), Греції, Гватемали.

З 1890 — соліст Тифліської опери. Також працював в Баку. [1]

18911892 виступав у Київській опері, блискуче дебютував у ролі Отелло (однойменна опера Дж. Верді), мав великий успіх у партіях Ленського, Рауля та Іоанна Лейденського («Євгеній Онєгін» П. Чайковського, «Гугеноти», «Пророк» Дж. Мейєрбера).

Високо оцінений П. Чайковським за партію Германа у «Піковій дамі».

Витримавши конкурс, став солістом Большого театру в Москві (1893—1903).

Мав красивий, сильний голос широкого діапазону з багатою тембровою палітрою, як актор був артистичним й імпозантним.

Брав участь у прем'єрних виставах, не відмовлявся від ризикованого розширення свого амплуа — «Паяци» Р. Леонкавалло (Каніо), «Зігфрід» Р. Вагнера (1894, Зігфрід), «Троянці в Карфагені» Г. Берліоза (Еней). Став улюбленцем публіки. У камерних концертах виконував романси П. Чайковського і М. Лисенка («Огні горять»).

Зірвав голос. 1904 був звільнений з театру з призначенням мізерної пенсії. Деякий час приватно викладав спів. 15 (2) березня 1904 покінчив життя самогубством у Москві.[2]

ПартіїРедагувати

  • Герман («Пікова дама» П. Чайковського)
  • Отелло (однойменна опера Дж. Верді)
  • Ленський («Євгеній Онєгін» П. Чайковського)
  • Рауль («Гугеноти» Дж. Мейєрбера)
  • Іоанн Лейденський («Пророк» Дж. Мейєрбера)
  • Каніо («Паяци» Р. Леонкавалло)
  • Зігфрід («Зігфрід» Р. Вагнера, 1894)
  • Еней («Троянці в Карфагені» Г. Берліоза)
  • Фінн («Руслан і Людмила» М. Глінки)
  • Князь («Русалка» О. Даргомижського)
  • Вакула («Черевички» П. Чайковського)
  • Берендей («Снігуронька» М. Римського-Корсакова)
  • Макс («Вільний стрілець» К.-М. Вебера)
  • Едґар («Лючія ді Ламмермур» Ґ. Доніцетті)
  • Герцог («Ріґолетто» Дж. Верді)
  • Альфред («Травіата» Дж. Верді)
  • Роберт-диявол (однойм. опера Дж. Мейєрбера)
  • Єлеазар («Жидівка» Ф. Галеві)
  • Хозе («Кармен» Ж. Бізе)
  • Лоенґрін («Лоенґрін» Р. Ваґнера)
  • Зиґмунд («Валькірія» Р. Ваґнера)
  • Тангейзер («Тангейзер» Р. Вагнера)
  • Васко да Гама («Африканка» Мейєрбера)
  • Андрій («Опричник» П. Чайковського)

ПриміткиРедагувати

  1. Кошиц Павел Алексеевич — певец / Наш Баку
  2. Тисяча й одна смерть: український рахунок / Сергій Іванович Авдєєнко. — «Дике Поле», 2006. — с. 301

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Павел Алексеевич Кошиц: Некролог. «Ежегодник императорских театров». Сезон 1903—1904, вып. 14, приложение(рос.)
  • Homo novus. Судьба тенора. «Театр и искусство», 1904, № 11(рос.)
  • Кошиць О. Спогади, ч. 1-2. Вінніпег, 1947—48; К., 1995
  • Леонид Витальевич Собинов: Письма, т. 1. Москва, 1970(рос.)
  • Гозенпуд А. Русский оперный театр между двух революций. 1905—1917. Ленинград, 1975(рос.)
  • Лисенко І. Трагедія співака. «Музика», 1995, № 6
  • Нарбут А., Порай-Кошиц Г. Порай-Кошицы. Родословные росписи, вып. 15. Москва, 2001(рос.)
  • Станішевський Ю. Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка: Історія і сучасність. К., 2002
  • Кошиць О. Спогад про Павла Кошиця // Українські співаки у спогадах сучасників. К., 2003
  • Кротевич Є. Трагедія співака. Там же.