Кочубей Василь Васильович (таємний радник)
Василь Кочубей (13 серпня 1784, село Ярославець Глухівський повіт — 9 вересня 1844) — український державний і військовий діяч, таємний радник (1835) з роду Кочубеїв[1], полковник. Великий землевласник Глухівського повіту Чернігівської губернії.
| Василь Кочубей | |
|---|---|
 | |
| Народження |
13 серпня 1784 Ярославець |
| Смерть | 9 вересня 1844 (60 років) |
| Звання | полковник |
| Війни / битви | Французько-російська війна 1812 |
| Рід | Кочубеї |
| Діти | Кочубей Єлизавета Василівна |
| Нагороди |
   |
Життєпис ред.
Василь Кочубей був старшим сином генерал-майора Василя Кочубея (1756—1800) і Олени Туманської (1762-1836), доньки останнього генерального писаря В. Г. Туманського. Подружжя мало ще доньку Олену (1793–1863) і трьох синів: Дем'яна (1786–1859), Олександра (1788—1866) і Аркадія (1790—1878)[2].
Початкову освіту здобув удома, пізніше за бажанням дядька Віктора Кочубея разом з братом Дем'яном був відправлений до приватного пансіону абата Ніколя Домініка. Пізніше до них приєдналися два молодших брати[3].
На службу був зарахований у віці чотирьох років у 1788 підпрапорщиком лейб-гвардії Семенівського полку, в 1794 році — каптенармусом.
З 7 лютого 1799 — юнкер в Державній колегії Закордонних справ.
З 21 жовтня 1803 — прапорщик Кексгольмського гренадерського полку[3].
4 жовтня 1804 — в Лейб-гвардії Преображенському полку.
Підпоручик (16 жовтня 1806), поручик (25 квітня 1809).
4 лютого 1811 призначений ад'ютантом генерала від інфантерії Милорадовича.
5 серпня 1811 — штабс-капітан. Кочубей брав участь в російсько-прусько-французькій війні 1806-1807, Російсько-французькій війні 1812 і закордонному поході. Брав участь в Бородінській битві, боях під Вязьмою і Дорогобужем, Дрезденом і Лейпцигом. За відзнаку у битві під Кульмом був нагороджений золотою шпагою з написом «За хоробрість»[1].
20 січня 1813 — капітан, 23 вересня 1813 — полковник.
Після виходу у відставку в 1823–1830 — колезький радник і чиновник особливих доручень при московському військовому генерал-губернаторі.
3 квітня 1825 — статський радник, 11 січня 1828 — дійсний статський радник, внесений до списку кандидатів у цивільні губернатори.
З 22 квітня 1830 зарахований до герольдії[4].
З 6 квітня 1835 — таємний радник.
Молодший брат Аркадій так відгукувався про нього:
Старший брат мій Василь мав надзвичайно щасливий характер: веселий, добрий, він любив гостей, був душею товариства, всі сусіди його любили, бо як бувало тільки зберуться, він негайно і музику, і танці влаштує. Добрий був товариш, хоча вина не пив; одна його слабкість була — жінки— «Семейная хроника»
У 1829 під час перебування в Москві познайомився з Пушкіним[4].
Шлюб і діти ред.
Перша дружина (з 1815) — Авдотья Лизогуб (23 серпня 1793 — 7 березня 1815), онука далекої родички Кочубеїв Настасії Маркевич. Померла незабаром після весілля від туберкульозу[3]. Похована на Аскольдовій могилі в Києві.
Друга дружина (з 1820) — Варвара Рахманова (пом. 07.12.1846), донька Н. М. Рахманова. Вінчання було в маєтку її матері у Великому Бобрику (Харківська губернія).
Подружжя мало 4 дітей[2]:
- Єлизавета (1821—1897) — дружина князя Лева Вікторовича Кочубея (1810—1890);
- Олена (1824—1899) — дружина Костянтина Григоровича Ребиндера (1824-1886);
- Катерина (1826—1896) — дружина Григорія Павловича Галагана (1819-1888);
- Василь (1829—1878) — колезький секретар, одружений у першому шлюбі з донькою штабс-ротмістра Надією Маркович (1837—1852); у другому з 1867 — з Марією Драгневич (1848—?). Їхній син Леонтій — земський діяч, член III Державної думи від Чернігівської губернії.
Нагороди ред.
- Орден Святого Володимира 4 ступеня з бантом (19 грудня 1812);
- Золота шпага з написом «За хоробрість» (3 червня 1813);
- Орден Святої Анни 2 ступеня (15 червня 1813); алмазні знаки (17 серпня 1813);
- Пруський орден Pour le Mérite (6 вересня 1813);
- пруський Кульмський хрест (17 серпня 1813);
- діамантові знаки Ордена Святої Анни (2 вересня 1826).
Примітки ред.
- ↑ а б Кочубеи // Большая российская энциклопедия / С. Л. Кравец. — М : Большая Российская энциклопедия, 2010. — Т. 15. — С. 534—535. — 60 000 прим. — ISBN 978-5-85270-346-0. (рос.)
- ↑ а б Петров П. Н. История родов русского дворянства. Князья и дворяне Кочубеи // История российской геральдики. — М : Эксмо, 2010. — С. 549. — (Российская императорская библиотека) — 3000 прим. — ISBN 978-5-699-33485-8. (рос.)
- ↑ а б в Семейная хроника. Записки Аркадия Васильевича Кочубея. 1790—1873. — С.-Петербург. — Типография брат. Пантелеевых. Казанская № 33. — 1890. (рос.)
- ↑ а б Черейский. Пушкин и его окружение [Архівовано 2 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)