Відкрити головне меню
Василь Кочубей (кр. справа) з Павлом Скоропадським

Кочубей Василь Васильович (*10 березня 1892 — †14 березня 1971, Нейфен, Німеччина) — особистий ад'ютант гетьмана Української Держави Павла Скоропадського, полковник ЗС УД, Генеральний писар Вільного козацтва (1917—1918).

Зміст

БіографіяРедагувати

 
Олександр Палтов (ліворуч), Василь Кочубей (у центрі), Федір Лизогуб (праворуч)

Народився на Полтавщині[1] у сім'ї камергера В. П. Кочубея. Із родиною П. Скоропадського його сім'я жила по сусідству у Глухівському повіті Чернігівської та Прилуцькому Полтавської губернії. Дід В. Кочубея та батько П. Скоропадського були добрими друзями.

Освіту отримав у Відні та Санкт-Петербурзі. Закінчив реальне училище у Царському Селі.

На військовій службі від 1911 року. Спочатку як охотник до 3-го ескадрону Кавалергардського полку. Успішно здав іспити при Миколаївському кавалерійському училищі, отримав звання корнета (1912).

На фронтах Першої світової війни у 1914—1917 роках. Поручник від 8 травня 1916 року, штабс-ротмістр від 28 серпня 1916. По закінченні 26 січня 1917 року підготовчих курсів Миколаївської військової академії (1-ї черги) був призначений старшим ад'ютантом до штабу 34-го армійського корпусу генерала П. Скоропадського. Звільнений із військової служби у грудні 1917 року.

16 жовтня 1917 року, на I з'їзді Вільного козацтва, П. Скоропадський був обраний Генеральним отаманом Вільного козацтва, а Василь Кочубей, його ад'ютант, — Генеральним писарем, хоча їх і не було на з'їзді[2].

У серпні 1918 року, за дорученням П. Скоропадського, виїжджав до Берліна як секретар прем'єр министра Федора Лизогуба та замісника міністра закордонних справ Олександра Палтова із дипломатичною місією з питань Криму і флоту[3].

Розмовляв українською мовою, добре володів також німецькою, французькою, російською.

Автор спогадів про П. Скоропадського, надрукованих у часописі «Військова бувальщина»[4] № 95 та 96 (1969), та про генерала Якова Гандзюка, там само, № 79 (1966).

ПриміткиРедагувати

  1. Загальний список старшин Генштабу Української Держави. Складений 21 листопада 1918 року.— У кн.: Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора. 2007.— С. 535.
  2. Савченко Виктор. Павел Скоропадский
  3. Павло Скоропадський. Спогади. Кінець 1917—грудень 1918 / Наукове видання. Гол. ред. Ярослав Пеленський.— Київ-Філапдельфія, 1995.— 494 с. (Національна Академія Наук України, Інститут Української Археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Інститут східноєвропейських досліджень, Східноєвропейський дослідний інститут ім. В. К. Липинського) ISBN 5-7702-0845-7
  4. Військово-історичний часопис «Военная быль» виходив російською мовою у Парижі від квітня 1952 до вересня 1974 року. Статті стосувалися Першої світової та Громадянської воєн у Росії, та історії російської армії.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати