Кочетков-Сукач Володимир Вячеславович
Володи́мир Вячесла́вович Кочетко́в-Сука́ч (позивний «Чубака», нар. 9 жовтня 1971, Київ — пом. 15 березня 2015, Красногорівка) — ідейний засновник вальдорфської педагогіки в Україні[1], менеджер у сфері нерухомості, засновник і керівник волонтерського проєкту «Аеророзвідка» під час війни на сході України.
| Володимир Кочетков-Сукач | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
9 жовтня 1971 Київ |
| Смерть |
15 березня 2015 (43 роки) Красногорівка, Донецька область (підрив на вибуховому пристої) |
| Поховання | Лісове кладовище |
| Громадянство |
 Україна |
| Alma Mater | КПІ ім. Сікорського |
| Псевдо | Чубака |
| Військова служба | |
| Приналежність |
Україна |
| Формування | |
| Війни / битви | Війна на сході України |
 | |
 Кочетков-Сукач Володимир Вячеславович у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Володимир Кочетков-Сукач народився 9 жовтня 1971 року в Києві[2]. У 1978—1988 роках навчався в київській школі № 165, протягом 1988—1994 — у Київському політехнічному інституті[3]. У 1996 році став одним із засновників педагогічного видавництва «Перше вересня». У 1999 році виступив одним із засновників київської вальдорфської школи «Софія»[4][5].
У 2000—2002 роках був директором з експорту та партнером Stone Agency. У 2002 — керівник відділу маркетингу і продажів компанії «Квін-Свіг». У 2002—2004 — директор з експорту та партнер компанії «Древо». У 2004—2005 — керівник департаменту брокериджу КНК. У 2005 — директор S&K Company Ltd. У 2005—2006 — заступник директора «Української Торгової Гільдії». У 2006—2007 — директор In Gardarika Development. У 2006—2007 — директор департаменту заміської нерухомості Concorde Capital[6].
У 2007 — представник Concorde Capital у раді директорів та директор департаменту розвитку Innovative City Development Investments. У 2007—2008 — директор з інвестицій в ринок нерухомості Concorde Capital. У 2008 — перший заступник генерального директора ПІК-Україна (PIK Group). У 2008 році увійшов до складу Координаційного бюро з підготовки до Євро-2012 при Кабінеті Міністрів України[6]. У 2009 був радником віцепрем'єр-міністра України. У 2011 очолював компанію En.Green.
З перших днів брав активну участь у Революції гідності та Автомайдані[2]. Після Майдану працював в апараті урядового уповноваженого з антикорупційної політики Тетяни Чорновол[7]. Був серед перших добровольців «Автоботів», які протистояли сепаратистам у Маріуполі 9 травня 2014 року[2]. Близько двох місяців воював у батальйоні «Азов»[4]. Згодом почав конструювати й випробовувати безпілотники, зайнявся розшифровкою фотографій повітряної розвідки. Залучив до цієї справи друзів і об'єднав їх у групу «Аеророзвідка»[8].
15 березня 2015 року об 11:15 підірвався на міні з «розтяжкою» поблизу Красногорівки (Донецька область)[9][2]. Натан Хазін: «Разом з волонтерами мав їхати за межу передової встановлювати спецобладнання. Тільки взялися за роботу, як почав працювати снайпер. Володя наказав усім відійти у пролісок, сховатися за деревами. На стежці побачив міну. Думав, обійде ту розтяжку. Але вона виявилася пасткою»[4].
Прощання відбулося 18 березня на Майдані Незалежності та у Михайлівському монастирі[8][4]. Похований на Лісовому кладовищі.
Залишилася дружина Тетяна та четверо дітей[4].
Нагороди ред.
Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня — «за особисту мужність та високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові»[10].
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
 Повітряні кіборги на YouTube // Громадське, 21 лютого 2015
|
|
|
Небесний координатор на YouTube // канал «Небесний координатор», 29 серпня 2021
|
У 2022 році Православна церква України нагородила Володимира Кочеткова-Сукача медаллю «За жертовність і любов до України».[11]
У мистецтві ред.
У 2021 році вийшов фільм про Володимира Кочеткова-Сукача «Небесний координатор», режисер Євген Трегубов.[12][13][14]
Примітки ред.
- ↑ Як стати вчителем у вальдорфській школі? [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Слово Волині (10 червня 2015)
- ↑ а б в г Втрати патріотичних сил внаслідок російського вторгнення в Україну (березень-червень 2015 року). Частина 10 [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.], Літопис запорізької міліції (5 червня 2015)
- ↑ Volodymyr Kochetkov-Sukach, LinkedIn
- ↑ а б в г д «Думав ту розтяжку обійти, але вона виявилася пасткою» [Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.], Gazeta.ua (20 березня 2015)
- ↑ У Києві попрощалися з загиблим волонтером, який очолював «Авіарозвідку» [Архівовано 14 липня 2015 у Wayback Machine.], 5 канал (18 березня 2015)
- ↑ а б Hospitality Industry Forum 2009 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], MeetingPoint Ukraine (17 лютого 2009)
- ↑ Владимир Кочетков-Сукач [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Dyvys!in (17 квітня 2014)
- ↑ а б «Чубакку називали очами та вухами української армії. А ще — невразливим» [Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.](рос.), Факти (20 березня 2015)
- ↑ На Донбасі загинув волонтер — Лисенко [Архівовано 20 листопада 2017 у Wayback Machine.], ВВС Україна (16 березня 2015)
- ↑ Указ Президента України № 147/2015 Про нагородження В.Кочеткова-Сукача орденом Богдана Хмельницького [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], Офіційне інтернет-представництво Президента України (18 березня 2015)
- ↑ [1]. Аеророзвідка. 24.07.2022
- ↑ «Небесний координатор»: у Києві відбулася прем'єра стрічки про загиблого на Донбасі волонтера. 5 канал. 27.08.2021
- ↑ «Небесний координатор». ГУР МО України. 17.06.2021
- ↑ Небесний координатор. УКФ
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кочетков-Сукач Володимир Вячеславович |
Volodymyr Kochetkov-Sukach у соцмережі «Facebook»- Повітряні кіборги, Громадське (21 лютого 2015)
- Страшна, жахлива звістка. Загинув Володя Кочетков, facebook Taras Shamayda (15 березня 2015)
- Сьогодні загинув «Чубака», в мирному житті Кочетков-Сукач Володимир, facebook Аеророзвідка (15 березня 2015)
