Відкрити головне меню

Павло Миколайович Коцур, рос. Павло Коцур (нар. 3 січня 1974, Цілиноград) – казахський шахіст, тренер (старший тренер ФІДЕ від 2014 року) і шаховий суддя (міжнародний арбітр від 2014 року), гросмейстер від 1996 року.

Коцур Павло Михайлович
Kozur pawel 20081120 olympiade dresden.jpg
Країна Казахстан Казахстан
Народження 3 січня 1974(1974-01-03) (45 років)
Нур-Султан, Казахська РСР, СРСР
Титул Міжнародний майстер (1993)
Гросмейстер (1996)
Рейтинг ФІДЕ 2539 (травень 2018)
Піковий
рейтинг
2607 (липень 2004)

Зміст

Шахова кар'єраРедагувати

Відтоді, як 1991 року Казахстан став незалежним, був одним з основних гравців збірної країни. У 1994-2008 роках шість разів взяв участь у шахових олімпіадах (зокрема двічі на 1-й шахівниці) і тричі в командному чемпіонаті Азії, завоювавши дві медалі: срібну в командному заліку 1999 року в Шеньяні й бронзову в особистому заліку на 2-й шахівниці 2003 року. Крім того, 1997 року зіграв на 1-й шахівниці на командному чемпіонаті світу, який відбувся в Люцерні[1]. Тричі брав участь у проведених чемпіонатах світу ФІДЕ, які проходили за олімпійською системою, програвши свої матчі в 1-му раунді: 1999 року - Сергієві Долматову[2], 2001 року - Леньєрові Домінгесу[3], а 2004 року - Дарменові Садвакасову[4]. Також взяв участь у Кубку світу 2005, але в 1-му раунді посупився Аркадієві Нійдічу[5].

1992 року представляв свою країну на чемпіонаті світу серед юніорів до 18 років, який відбувся в Дуйсбурзі, посівши місце наприкінці другої десятки. 1993 року поділив 1-ше місце yf турнірі First Saturday (FS12 ЇМ-B) в Будапештs. У 1995 році виграв у Кургані та Алматах (разом з Олександром Фоміних). 1997 року поділив 1-ше місце (разом зі Станіславом Войцеховським, Володимиром Маланюком і Олександром Вауліним) на турнірі за швейцарською системою з циклу Кубок Росії в Смоленську. 1999 року повторив це досягнення (разом із, зокрема, Русланом Щербаковим, Олександром Ластіним і Євгеном Наєром) у Тулі. Того ж року переміг на опені в Новгороді й досягнув значного успіху, посівши 1-ше місце у фінальному турнірі на Кубок Росії, який відбувся в Єкатеринбурзі. У 2001 році поділив 1-ше місце в Дубаї (разом із, зокрема, Кареном Асряном, Яаном Ельвестом, Олександром Мотильовим, Євгеном Владіміровим і Олексієм Александровим) та Гамбурзі (разом із, зокрема, Клаусом Бішоффом і Васіліосом Котроніасом). 2002 року виграв у Павлодарі титул чемпіона Казахстану[6], а також переміг (разом з Петром Костенком) в Уральську. У 2003 році поділив 1-ше місце (разом з Євгеном Владіміровим на зональному турнірі в Павлодарі. 2004 року досягнув одного з найбільших успіхів у кар'єрі, поділивши 1-ше місце (разом із, зокрема, Олексієм Дрєєвим, Люком ван Велі і Шахріяром Мамед'яровим на турнірі Аерофлот опен у Москві, а також поділив 1-ше місце в Нью-Делі. У 2006 році був серед п'яти переможців регулярного опену, який відбувся в Гайдарабаді і здобув срібну медаль на чемпіонаті країни.

Примітка: список успіхів неповний (доповнити від 2007 року).

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 липня 2004 року, досягнувши 2607 очок займав тоді 3-тє місце (позаду Євгена Владімірова і Дармена Садвакасова) серед казахських шахістів[7].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати