Котурські млини — втрачені водяні млини, що існували на річці Котурка з кінця XVII століття. Належали до групи млинів у приміській смузі Києва.

ІсторіяРедагувати

Водяні млини на річці Котурка існували вже у XVII столітті. Одна із перших згадок міститься у "Записці про Київський домініканський монастир" (1634-1664) Петра Развидовського: "Мельниц на том Котыре: во первых Николаевка на низу, вторая выше Жаркова, третья Яцкова (Іакинфова), в коей камней два и одна пила, четвертая Федорова, пятая Луциковка, а на стороне новый пруд запрудили мы. Была и там мельница". Тобто, на річці тоді існувало 6 водяних млинів.

На карті 1746 року, що фіксувала земельні володіння Братського монастиря, спірні із володіннями київського магістрату, також фіксує 6 млинів - 5 власне на Котурці, а один - на ставку на річці Горенка неподалік впадіння останньої у Котурку. В межах сучасного Києва існувало 3 водяні млини, які належали Братському монастирю - верхній, на греблі теперішнього ставка Карачун, середній - на греблі теперішнього ставка Двірець, нижній - на греблі теперішнього ставка Горащиха.

На топографічній мапі 1897/1918 років зафіксовано 2 водяні млини - у хуторі Березовському (колишньому Григоренка) та хуторі Свішникова. Топографічна зйомка, проведена в середині 1920-х, вже не фіксує на річці Котурка жодного водяного млина.

Локалізація млинів на сучасній місцевостіРедагувати

На місці колишнього млина у хуторі Березовському із 1950-х років - дерев’яний пішохідний місток через озеро Горащиха. На місці колишнього млина на хутора Свішникова - гребля у північній частині озера Двірець.


ЛітератураРедагувати

  • Карта сочіненая спорным Кіево-Брацкого училишного манастыря з магістратомъ кіевскимъ грунтамъ, 1746
  • Топографічна карта 1897/1918 років
  • Топографічна карта 1932 року
  • Широчин С., Михайлик О. Невідомі периферії Києва. Північне Правобережжя. - К.: Самміт-Книга, 2021.

ПриміткиРедагувати