Костел Успіння Діви Марії (Острог)
Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, Острозька фара[1] — пам'ятка християнського сакрального будівництва в Острозі на Волині (нині Рівненська область, Україна). Перебудована у 1442 році з православної церкви під костел ордену отців Домініканців. З 1887 року костел набув готичних рис, а з 1897 року класицистичних.
| Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії | |
|---|---|
 Костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії | |
| 50°19′45″ пн. ш. 26°31′11″ сх. д. / 50.32917° пн. ш. 26.51972° сх. д.Координати: 50°19′45″ пн. ш. 26°31′11″ сх. д. / 50.32917° пн. ш. 26.51972° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування | Україна, Острог |
| Зруйновано | 1960 |
| Відбудовано | від 1989 |
| Належність | РКЦ |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Адреса | вул. Князів Острозьких 4-А, 35800 м. Острог, Рівненська область |
| Вебсайт | wolaniecom.parafia.info.pl |
  Костел Успіння Діви Марії (Острог) (Україна) | |
 | |
 Костел Успіння Діви Марії у Вікісховищі | |
Історія
ред.У 1440 році дорогою з Італії додому в товаристві двох монахів-домініканів до Острога завітав Митрополит Київський і всієї Русі Ісидор і папський легат, щоб оголосити про прийняття унії. Похилого віку князь Федір Острозький тоді ж надав домініканцям фундуш на будівництво у місті костелу і монастиря, а сам між 1440—1441 роками прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі.
Первісна споруда костелу не проіснувала довго і була спалена під час татарського нападу в 1443 році. Близько 1452 року домініканці залишили Острог, татарські напади на який не припиняються — будівля перетворюється на цілковиту руїну.
1582 року князь Василь Костянтин Острозький відбудовує костел у статусі парафіяльного. 1702 року реконструйовано будинок священика, перекрито костел і збудовано нову дзвіницю. Восени 1703 року до святині добудовано притвор з бабинцем. 1779 року збудовано новий дах з сиґнатуркою.
Перебудований у 1880-х роках в псевдоготичному стилі. Після пожежі 1889 року й до 1896 року костел не відновлювався через заборону це робити. Відбудований в неокласицистичному стилі за проектом Віктора Петровського.
Після Другої світової війни комуністи перетворили святиню на склад зерна. У 1948 році повернено парафіянам. У 1959 храм вчергове відібрано і перетворено на спортивну школу. Богослужіння поновлені у 1989 році.
Архітектура
ред.
Храм розплановано на латинському хрестi. Над середохрестям підноситься купол на циліндричному барабані. Західне, південне і північне прясла мають однакову довжину. Найбільш видовжена апсида, заовалена від сходу. Її стіни підперті трьома контрфорсами. До вівтарної частини в 1625 і 1750 роках добудовано два низькі об'єми.
Фасади святині помережані горизонтальним рустуванням. Арочні віконні прорізи отримали архівольтне обрамлення з замковими каменями.
Головний вхід наголошений портиком на чотири тосканські колони. Усі прясла, окрім західного, перекриті півциліндричними склепіннями. Західне — хрестовим. В інтер'єрі пам'ятки домінує висотне розкриття баневого простору.
-
-
Дзвіниця костелу -
склеп у подвір'ї костелу
.jpg)
Усипальниця
ред.- За даними о. Каспера Несецького ТІ, 1723 року в підземеллях костелу були перепоховані після закінчення Північної війни Анна Алоїза з Острозьких та її чоловік Ян Кароль Ходкевич.[2]
- Валентин Косаковський[3]
Примітки
ред.- ↑ Поширена в радянських, пострадянських і сучвсних джерелах назва храму як Костел Успіння Діви Марії є помилковою з точки зору догматики Католицької церкви.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. III. — S. 523. (пол.)
- ↑ Кулаковський П. Острозькі храми як місця поховання князів… — С. 128.
Література
ред.- Кулаковський П. Острозькі храми як місця поховання князів і шляхти у першій половині XVII с. // Наукові записки. Серія «Історичне релігієзнавство». — Випуск 5. — С. 122—133.
- Kowalów W. J. Zmartwychwstały Kościół. Diecezja łucka 1989—1998: Odrodzenie Kościoła Rzymskokatolickiego w obecnym dekanacie rówieńskim. — Biały Dunajec, 1998. — Cz. 1. (пол.)
- Kowalów W. J. Szkice z dziejów kościelnych Ostroga i okolicy. — Biały Dunajec — Ostróg 2001. (пол.)
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — К., 1985. — Т. 3. — С. 322. (рос.)
Посилання
ред.- Тарас Вихованець. Акти (хроніка) Острозького фарного костелу // Острозька академія: енциклопедичне видання. Острог 2008 [Архівовано 25 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Вітольд Ковалів. Костел фарний в Острозі // Острозька академія: енциклопедичне видання. Острог 2008 [Архівовано 25 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Тарас Вихованець. Школа латинська // Острозька академія: енциклопедичне видання. Острог 2008 [Архівовано 3 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Офіційна сторінка Острозької парафії [Архівовано 15 липня 2011 у Wayback Machine.]