Відкрити головне меню

Костел Святого Флоріана Шарого — діючий католицький костел Кам'янець-Подільської дієцезії Римо-католицької церкви в Україні в м. Шаргороді на Вінниччині. Пам'ятка архітектури і містобудування національного значення.[1]

Костел Святого Флоріана (Шаргород)
Vinnytska Shargorod Kostel Floriana-1.jpg

48°44′11″ пн. ш. 28°05′04″ сх. д. / 48.7365389° пн. ш. 28.0845833° сх. д. / 48.7365389; 28.0845833Координати: 48°44′11″ пн. ш. 28°05′04″ сх. д. / 48.7365389° пн. ш. 28.0845833° сх. д. / 48.7365389; 28.0845833
Статус діючий
Країна

Україна Україна

Розташування Шаргород, Шаргородський район, Вінницька область
Засновано 1595
Стан діючий
Адреса вулиця Леніна, 216
Сайт sharhorod.ofm.org.ua
Костел святого Флоріана (Шаргород). Карта розташування: Україна
Костел святого Флоріана (Шаргород)
Костел святого Флоріана (Шаргород) (Україна)

Костел святого Флоріана у Вікісховищі?

ІсторіяРедагувати

 
Костел Святого Флоріана. Літографія Наполеона Орди

Базиліка зведена у 1595 р. коштом польського магната Яна Замойського, великого канцлера коронного й освячена на честь Святого Флоріана — покровителя його роду. На честь Флоріана Шарого названо Шаргород. В один рік з костелом у місті зводилася фортеця. Костел зазнав серйозних ушкоджень під час Хмельниччини в 1648 р., був відбудований у 1717 р. з незначними архітектурними переробками, потім ще раз у 1899 р.
Храм закривався лише на нетривалий час у 30-ті роки ХХ ст. на апогеї гонінь більшовиків проти релігії. У 1937 р. під час репресій було розстріляно 300 парафіян із ксьондзом Максиміліаном Туровським. Про цю подію нагадує меморіальна дошка, встановлена у приміщенні костелу.[2]

АрхітектураРедагувати

Будівлю зведено з мурованого пісковику та каменю в стилі бароко. У плані це тринавна чотиристопна базиліка. Головний фасад увінчаний барочним фронтоном. Головний вхід вирішений у вигляді трьохпролітної арки, також прикрашеної барочним фронтоном. На подвір'ї є фонтан зі скульптурами у народному стилі. Храм оточує огорожа з надбрамною аркою з витонченої роботи скульптурою Святого Флоріана в ніші.

 
Внутрішній інтер'єр Костелу

Інтер'єрРедагувати

У сакристії (різниці) є старовинний портрет фундатора Яна Замойського з вказаними датами життя і надписом: «Ян Сіріуш Замойський, вищий воєначальник і канцлер Коронний, общини Шаргородської року 1585 засновник».
На пілонах та у бічних навах у 1905 р. встановлено 14 привезених з Польщі горельєфних композицій ХІХ ст., виконаних з тонованого алебастру, які зображують хресну дорогу Спасителя; розп'яття роботи італійських майстрів в головному вівтарі, дві дерев'яні поліхромні скульптури і різьблений амвон XVIII ст. На склепіннях і стінах східної частини залишився орнаментальний живопис, виконаний у 1895–1899 рр. художником А. Тенчинським в стилі «гротеск» і розчищений у 1963 р.
На хорах залишився фрагменту органу — віндлада, на якій збереглись декілька регістрів труб, дещо здатних імітувати справжній орган.[3]

Туристичний аспектРедагувати

У 2007 р. Шаргородський історико-культурний центр духовності та злагоди (Костел Святого Флоріана XVI cт., Свято-Миколаївський чоловічий монастир XVIII–XIX ст., синагога XVI ст.,) був визначений серед переможців обласного конкурсу «Сім чудес Вінниччини».[4]

ГалереяРедагувати

Брама 
Костел. Ракурс з північної сторони 
Костел. Ракурс 
Костел. Ракурс з південної сторони 
План костелу 

Джерела і літератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Пам'ятки історії та культури Вінницької області: словникова частина / Упоряд. Ю. А. Зінько, М. Р. Мудрак та ін. — Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2011. — С. 381.
  2. Вінниччина туристична: краєзн. довід. / упоряд. О. Кізян; ред. М. Спиця; дизайн Н. Спиця; відп. за вип. Н. Морозова; управління культури і туризму Вінниц. облдержадм.; Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. — Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2009. — С. 255–256.
  3. Шаргород. Костел святого Флоріана Шарого на сайті «КолоКрай»
  4. Рішення Вінницької обласної ради № 449 від 18 грудня 2007 р. //Цит. по: Сім чудес Вінниччини: Альбом / Вінницький обласний краєзнавчий музей; відп. за випуск К. Висоцька. — 2-ге вид. — Вінниця, 2011. — С. 3.

Див. такожРедагувати