Відкрити головне меню

Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів (Городище)

Костел Пресвятої Діви Марії та монастир ордену отців кармелітівбароковий монастирський комплекс у Городищі на Волині. Розташований на високому березі над ставом.

Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів
Наполеон Орда. Городище (Волинська губернія).jpg
Наполеон Орда. Монастир кармелітів у Городищі на Волині. Літографія кінця XIX сторіччя
50°07′27″ пн. ш. 27°04′08″ сх. д. / 50.12435000002777485° пн. ш. 27.069014000027777911° сх. д. / 50.12435000002777485; 27.069014000027777911Координати: 50°07′27″ пн. ш. 27°04′08″ сх. д. / 50.12435000002777485° пн. ш. 27.069014000027777911° сх. д. / 50.12435000002777485; 27.069014000027777911
Тип споруди церква
Розташування УкраїнаГородище
Архітектор Павло Гижицький[1]
Поч. будівництва 1746
Стиль бароко
Належність РКЦ
Епонім Діва Марія
Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів (Городище). Карта розташування: Україна
Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів (Городище)
Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів (Городище) (Україна)
CMNS: Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів на Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Монастир кармелітів взутих фундований у Городищі 1662 року шляхтичем Яном Погрошевським. 1670 року братія вже прибули до Городища. На власність кармелітам передавалися села Городище, Пашуки і Решнівка. Обитель також отримала значний капітал від матері Яна Погрошевського й Софії Погрошевської, Аполонії з Городиських Погрошевської. Монастир слугував резиденцією провінціала Руської провінції ордену[2][3].

Власне бароковий комплекс монастиря закладений 1746 року на фундацію князів Станіслава та Юзефа Любомирських.[4]

12 травня 1782 року монастир освячений луцьким вікарієм Яном Хризостомом Качковським.

У старі часи монастир оточував фруктовий сад. Кармеліти володіли двома селами, Городищем і Пашуками.

Розписи костелу і коридорів монастиря виконав місцевий чернець Антоній.[5]

У костелі знаходився чудотворний образ Городищенської Матері Божої Шкаплерної — один з найбільш відомих у Речі Посполитій[6].

 
Залишки органу на хорах в костелі святої Дороти в Славуті
 
о. Марек Яндолович

1832 року костел та монастир були зачинені російською владою за участь населення Заславщини в національно-визвольному повстанні. Костел пристосували під православну церкву, а монастирські корпуси заселили російські монашки з Полонного.

Архів монастиря був перенесений до Вільна.

Рококовий орган роботи Матвія Зєлінського з 1766 року, 1841 року придбаний Євстахієм Потоцьким і встановлений у костелі святої Дороти в Славуті[7].

ПохованняРедагувати

1799 року в підземеллях монастиря поховано отця Марека Яндоловича, духівника Барської конфедерації. Після скасування монастиря, вхід до підземелля росіяни замурували, щоб обмежити доступ прочан до мощей Марека Яндоловича[8].

1822 року в монастирі було поховано Станіслава Євстахія Закжевського - дідича Старої Синяви на Поділлі.

ІконографіяРедагувати

 
Костел Пресвятої Діви Марії від головного фасаду. 2005 рік

Кармелітський монастир в Городищі малював у червні 1843 року Юзеф Ігнацій Крашевський[9]

Також з-перед кінця XIX сторіччя вигляд монастиря уміщений до альбому Наполеона Орди «Album widoków historycznych Polski».

ПриміткиРедагувати

  1. Jerzy Kowalczyk. Świątynie późnobarokowe na Kresach. - Warszawa: 2006. - S. 119. (пол.); Andzej Betlej. Paweł Giżycki SJ, architekt polski XVIII wieku. - Kraków: 2003. - S. 83. (пол.)
  2. Antoni Małecki. Klasztory i zakony w Polsce w obrębie wieków średnich // Przewodnik naukowy i literacki. Dodatek do «Gazety Lwowskiej». 1875 R.3 nr 9. — S. 799. (пол.)
  3. O cudownych obrazach w Polsce Przenajświętszej Matki Bożej wiadomości historyczne, bibliograficzne i ikonograficzne przez X. Wacława z Sulgostowa. — Kraków: 1902. — S. 204. (пол.)
  4. У літературі поряд з Любомирськими згадується також шляхтич Яків Погрошевський. Ймовірно, помилково від першої фундації. У гербовнику Каспера Нєсєцького віднотований лиш Ян Погрошевський, житель Городища станом на 1648 рік.
  5. Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в XVI—XVIII ст. — К.: 1983. — C. 113.
  6. Folia historica Cracoviensia. — Т. 25. — Kraków: 1994. — S. 34. (пол.)
  7. Józef Skrabski. Fundacje artystyczne Sanguszków ze Sławuty // Sztuka kresów wschodnich. — Kraków: 2006. — T. 6. — S. 168. (пол.)
  8. Feliks Koneczny. Święci w dziejach narodu polskiego. - Warszawa: 1985. - S. 203. (пол.)
  9. Józef Ignacy Kraszewski. Wspomnienia Odessy, Jedyssanu i Budżaku: dziennik przejaźdzki w roku 1843, od 22 czerwca do 11 września. - Wilno: 1845. - S. 41. (пол.)

ПосиланняРедагувати