Відкрити головне меню

Костандін IV (іноді Костандін III; вірм. Կոստանդին Դ; 17 квітня 1313 — 21 грудня 1362) — король Кілікійської Вірменії (1344–1362) з династії Лузіньянів. Мав родинні зв'язки з родом Хетумянів та був далеким родичем Костандіна III.

Костандін IV
вірм. Կոստանդին Դ
Костандін IV
Костандін в оточенні госпітальєрів (автор Анрі Делаборд, 1844)
Прапор
14-й Король Кілікійської Вірменії
1344 — 1362
Попередник: Костандін III
Спадкоємець: Костандін V
 
Народження: 17 квітня 1313(1313-04-17)
Смерть: 21 грудня 1362(1362-12-21) (49 років)
Династія: Лузіньяни
Батько: Baldwin of Neghir[d]
Мати: Q45296805?
Дружина: Марія Корікоська
Діти: Ошин , Левон

Медіафайли у Вікісховищі?

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Був сином Балдуїна, лорда Негіра, племінника царя Хетума II, та був далеким родичем свого попередника, Костандіна III. Після убивства останнього 1344 року спробував знищити всіх суперників-претендентів на престол. Він наказав убити племінників Костандіна III, Бемона й Левона, однак їм удалось врятуватись, утікши на Кіпр. Після ліквідації суперників Костандін прийняв царство як Костандін IV.

ЦарюванняРедагувати

Період володарювання Костандіна IV припав на важкі для Вірменії часи. Безпеці країни загрожували сусідні мусульманські держави.

1346 року Костандін, об'єднавши сили вірменських князів, вигнав з країни війська мамлюків і туркменів та звільнив стратегічно-важливу фортецю Капан. Влітку 1347 року він розгромив війська Єгипетського султанату, що напали на Кілікію, а восени того ж року за підтримки Кіпрського флоту звільнив портове місто Айас. Користуючись своїми успіхами на фронті, Костандін намагався установити мир з єгиптянами. Однак султан Єгипту відкинув пропозицію Костандіна та, заручившись підтримкою Алепського еміра й Конійського султанату, відновив війну. Під час тієї війни мамлюки захопили порт Айас, конійські туркмени — фортецю Паперон, а Алепський емір — східні регіони Кілікії.

У 13481349 роках, користуючись суперечками за трон у Єгипті, Костандін у союзі з лицарями ордена госпітальєрів, здобувши перемогу над військами Алеппо, дістався берегів Александреттської затоки.

Розчарувавшись у брехливих обіцянках допомоги від папства й інших західних країн, 1361 року за дорученням Костандіна IV й Католикоса Месропа I Артазеці було скликано VIII Сіський собор. Католикос відкинув унію з римською церквою та наказав прибрати з обрядів Вірменської церкви всі нововведення, що були результатом пролатинської політики кілікійських царів[1].

Костандін IV помер своєю смертю 1362 року, його наступником на вірменському престолі став його двоюрідний брат Костандін V.

РодинаРедагувати

Костандін був одружений з Марією, дочкою князя Корікосу Ошина й Жанни Анжуйської. Від шлюбу з Марією у нього було двоє синів: Ошин (помер 1356) і Левон (13381357), обидва померли в молодості[2].

ПриміткиРедагувати

  1. «Հայ Եկեղեցու պատմություն» (Եզնիկ Ծ. Վարդապետ Պետրոսյան) / «Історія Вірменської Церкви» (арх. Єзнік Петросян)
  2. Armenia, Medieval Lands

ДжерелаРедагувати