Космічний політ у фантастиці

науково-фантастична тема

Космічний політ (космічна подорож) — одна з класичних тем наукової фантастики.

Космічні подорожі у дофантастичній літературі ред.

Так подорож на Місяць стає темою таких творів — попередників наукової фантастики, як «Інший світ[en]» Сірано де Бержерака та «Людина на Місяці» Френсіса Годвіна. У цих творах ще не розрізняються ідеї космічного польоту та польоту в атмосфері[1].

Свого роду підсумком ранньої «місячної» літератури є новела Едгара По «Дивовижна пригода Ганса Пфааля» в якій оповідь про подорож на Місяць на повітряній кулі супроводжується коментарем, який пояснює, чому така оповідь може бути лише містифікацією[1].

У сучасній фантастиці ідею міжпланетного перельоту на повітряній кулі обіграв Боб Шоу в дилогії «Астронавти в лахмітті». Щоб зробити таку подорож правдоподібною, він описав подвійну планету, яка має спільну атмосферу[1].

У ранній науковій фантастиці ред.

Вже засобами наукової фантастики ідею польоту на Місяць продовжили Жуль ВернІз Землі на Місяць», 1865) і Герберт ВеллсПерші люди на Місяці», 1901)[1].

У радянській фантастиці першовідкривачем теми став Ціолковський, чию повість «Поза Землею» вперше частково опубліковано 1918 року. Вершина радянської космічної фантастики 1920 років — опублікований у 1922—1923 роках роман «Аеліта» Олексія Толстого, хоча подібні сюжети зустрічаються і в інших авторів того часу, таких, як Віктор Гончаров (дилогія 1924 року «Психомашина»), Олександр Ярославський («Аргонавти всесвіту» (рос. Аргонавты вселенной), 1926), Валерій Язвицький («Подорож на Місяць і Марс» (рос. Путешествие на Луну и Марс), 1928) тощо. До теми міжпланетних подорожей у оповіданні «Місячна бомба» (рос. Лунная бомба) звернувся й Андрій Платонов[2]. 1935 року видано науково-фантастичний роман українського радянського письменника Володимира Владка, де описано пригоди космонавтів під час їхньої подорожі на Венеру.

На заході в 1930-ті роки виник жанр космічної опери, який експлуатує ідею настання в майбутньому, після того, як міжзоряні польоти стануть доступними, космічної ери. У творах, які належать до космічної опери раннього періоду, космос, як правило, служив лише незвичайним антуражем, у який зазвичай переносили реалії, характерні для морських пригод[3].

На цьому тлі виділяються такі твори, що належать до жорсткої наукової фантастики, як «Ракетний корабель «Галілео»» Гайнлайна (1947) та «Прелюдія до космосу» Артура Кларка (1951). У 1960-х роках, коли польоти в космос стали реальністю, відбувається масове звернення фантастів до більш реалістичного опису космічних кораблів та польотів у космос[4].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г Space Flight — стаття на «The Encyclopedia of Science Fiction» (англ.)
  2. Невский, Борис. . Советская космическая фантастика // Мир фантастики. — 2007. — № 10 (50) (10). Архівовано з джерела 1 грудня 2017.
  3. Stableford, 2006, с. 494.
  4. Mann, 2001.

Література ред.

Посилання ред.

  • Кирилл Размыслович (21 жовтня 2014). Заблуждения: Космос в кино. Мир фантастики. Процитовано 7 березня 2016.
  • Space Flight — стаття на «The Encyclopedia of Science Fiction» (англ.)