Вікіпедія

Космос-1408

радянський розвідувальний супутник

Космос-1408 — радянський супутник радіоелектронної розвідки, який був знищений Росією в ході випробувань її протисупутникової зброї і створив хмару уламків, небезпечних для інших космічних апаратів[1][2].

Космос-1408
Телескопічне зображення уламків Космосу 1408 (обведені колами), зроблене 15 листопада 2021 року
Основні параметри
COSPAR ID 1982-092A
NORAD ID 13552
Організація МО СРСР
Виготівник КБ Південне
Оператор СРСР СРСР
Штучний супутник Землі
Дата запуску 16 вересня 1982
Ракета-носій Циклон-3
Космодром Плесецьк
Схід з орбіти 15 листопада 2021
Технічні параметри
Маса 1750 кг
Пов'язані місії
Попередня місія Наступна місія
Космос-1407 Космос-1409[en]

Супутник був запущений 16 вересня 1982 року і вийшов на низьку навколоземну орбіту, замінивши «Космос-1378» у системі військових супутників радіоелектронної розвідки «Цілина-Д». Він працював близько двох років, потім ста неактивним, але залишився на орбіті.

Під час випробування російської протисупутникової зброї 15 листопада 2021 року супутник було знищено, що призвело до утворення космічного сміття на орбітах висотою від 300 до 1100 км над поверхнею Землі, яке тепер становить ризик зіткнення з МКС та іншими космічними апаратами. Загроза зіткнення з уламками змусила екіпаж МКС ховатися в евакуаційних капсулах під час перших кількох проходів хмари уламків.

Призначення ред.

З 1965 по 1967 роки радянське КБ «Південне» розробило дві супутникові системи радіоелектронної розвідки — «Цілина-О» для широких спостережень і «Цілина-Д» для детальних спостережень. Супутники для «Цілини» вперше були випробувані під позначенням «Космос» у 1962–65 роках. Радянське міністерство оборони не змогло переконати різні частини радянської армії зробити вибір між двома системами, тому на озброєння були прийняті і «Цілина-О», і «Цілина-Д». Перший супутник «Цілини-О» був запущений в 1970 році. Через затримки з розробкою супутників та проблеми з бюджетом «Цілині-Д» знадобилося більше часу для введення в експлуатацію. Повністю система «Цілина» запрацювала в 1976 році. Постійне вдосконалення супутникових систем призвело до того, що в 1984 році «Цілина-О» була вимкнута, а всі можливості двох супутникових систем були об'єднані в «Цілині-Д»[3].

Запуск і використання ред.

 
Розпад орбіти Космосу-1408 з 1980 року у порівнянні з орбітою МКС

Космос-1408 входив до складу системи «Цілина-Д»[4][5]. Він мав масу близько 1750 кг[6][7] і радіус близько 2,5 м[8]. Вважається, що він замінив «Космос-1378» у системі «Цілина», оскільки був запущений на подібну орбітальну площину[3][9].

Космос-1408 був запущений ракетою-носієм «Циклон-3» 16 вересня 1982 року[10] з майданчика 32/2[11] на космодромі Плесецьк[3]. Він був виведений на низьку навколоземну орбіту з перигеєм 645 км, апогеєм 679 км і нахилом 82,5°. Його орбітальний період становив 97,8 хвилин[12].

Очікуваний строк служби супутника становив близько шести місяців[10], але він пропрацював близько двох років[13]. Супутник не міг зійти з орбіти після завершення роботи, оскільки він не мав силової установки. Згодом його орбіта повільно знижувалася через опір термосфери[13][14].

Руйнування ред.

 
Періоди небезпеки, коли орбіти МКС і «Космос-1408» перетиналися

15 листопада 2021 року близько 02:50 UTC супутник було знищено в рамках випробування Росією протисупутникової зброї[13]. Близько 02:45 UTC[13] з космодрому Плесецьк[15] було запущено протисупутникову ракету прямого підйому[16] А-235 «Нудоль»[11]. Система проходила випробування з 2014 року, але це був перший супутник, який вона вразила[11]. Договір про космос, який ратифікувала Росія, забороняє деякі види військової діяльності в космосі, але не протисупутникові ракети з використанням звичайних боєголовок[17].

Знищення супутника та ракети породило хмару космічного сміття, яка загрожувала Міжнародній космічній станції[18][4]. Семи членам екіпажу на борту МКС (чотирьом американцям, двом росіянам та одному німцю)[18] було наказано одягнути скафандри[16] і сховатися в рятувальних капсулах[19], щоб вони могли швидко повернутися на Землю в разі зіткнення МКС з уламками[15]. Орбіта супутника була приблизно на 50 кілометрів вища, ніж орбіта МКС[5], причому уламки перетинали орбіту МКС кожні 93 хвилини[20].

Виходячи з оцінки ризику зіткнення з уламками, екіпаж укрився лише під час другого та третього проходів через поле уламків[21]. Зіткнень уламків зі станцією зареєстровано не було[13], але вважалося, що ризик потенційного зіткнення зріс у п'ять разів протягом наступних тижнів і місяців[22], а довгостроковий ризик подвоївся[23]. У червні 2022 року МКС довелося маневрувати, щоб уникнути уламка супутника[24]. Уламки також можуть становити загрозу для інших супутників на низькій навколоземній орбіті[15][8]. Кілька супутників Starlink виконували орбітальні маневри, щоб зменшити ризик зіткнення з уламками[25]. 18 січня 2022 року один уламок пройшов на відстані всього 14,5 м від наукового супутника «Tsinghua»[26].

15 листопада 2021 року Державний департамент США повідомив, що виявив близько 1500 уламків[20][27], які можна відстежити наземним радаром, і сотні тисяч інших, які важче відстежити[15]. Того ж дня розпад супутника незалежно підтвердили Numerica Corporation і Slingshot Aerospace[28][22]. Станом на 16 листопада уламки оберталися на висоті від 440 до 520 км[15]. До 17 листопада 2021 року діапазон висот вже становив від 300 до 1100 км[29].

18 листопада 2021 року комерційна трекінгова компанія LeoLabs виявила близько 300 фрагментів і оцінила, що загалом було близько 1500 фрагментів, які можна було відстежити з Землі. Вони дійшли висновку, що це менше, ніж в інших протисупутникових випробуваннях, отже уламки мають більшу масу і залишатимуться на орбіті довше[8]. Вони припустили, що кількість уламків може бути меншою, ніж очікувалося, оскільки зіткнення протисупутникової ракети з супутником відбулось на відносно невисокій швидкості[30]. Станом на 21 грудня LeoLabs відстежувала близько 500 уламків, у тому числі кілька великих предметів, які, як вважають, є сонячними батареями, антенами та несучими елементами супутника[7].

Низька висота орбіти призводить до відносно швидкого розпаду рою уламків. Станом на лютий 2023 року, із початкових 1790 уламків на орбіті залишались тільки 300 (17 %)[31]. Підвищення сонячної активності під час 25-ого сонячного циклу призводить до того, що уламки розкладаються швидше, ніж зазвичай[32].

Реакції ред.

Державний департамент США звинуватив Росію у навмисному знищенні свого супутника[20] і заявив, що це було «небезпечно та безвідповідально»[18]. 15 листопада міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що немає ніякого ризику для МКС і взагалі для мирного використання космосу[33]. 16 листопада російський міністр оборони Сергій Шойгу визнав, що знищення супутника сталося через випробування російської ракети, але стверджував, що це не становить загрози для будь-якої космічної діяльності[18].

Адміністратор NASA Білл Нельсон заявив, що: «З її довгою і легендарною історією польотів людини в космос неможливо уявити, щоб Росія поставила під загрозу не тільки американських і міжнародних астронавтів-партнерів на МКС, але й своїх власних космонавтів», і «дії є безрозсудними і небезпечними, загрозливий також [sic] для китайської космічної станції»[34][16].

Американський аналітичний центр Secure World Foundation закликав Сполучені Штати, Росію, Китай та Індію оголосити односторонній мораторій на подальші випробування своєї протисупутникової зброї[35].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Trevithick, Joseph. Russian Anti-Satellite Test Produces Dangerous Debris Cloud In Orbit: Reports (Updated). The Drive (англ.). Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
  2. ↑ Astronauts Forced to Take Shelter as Debris Cloud Threatens Space Station. Gizmodo (en-us) . Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
  3. ↑ а б в Display: Kosmos-1408 (1982-092A). NASA. 28 жовтня 2021. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.   Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні.
  4. ↑ а б Astronauts Forced to Take Shelter as Debris Cloud Threatens Space Station. Gizmodo. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
  5. ↑ а б Trevithick, Joseph. Russian Anti-Satellite Test Produces Dangerous Debris Cloud In Orbit: Reports (Updated). The Drive. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
  6. ↑ Космические аппараты радиоэлектронного наблюдения. yuzhnoye.com. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  7. ↑ а б Part III — Cosmos 1408 Breakup Observations One Month Later. Medium (англ.). 21 грудня 2021.
  8. ↑ а б в Analysis of the Cosmos 1408 Breakup. Medium. 18 листопада 2021. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  9. ↑ Soviet space programs, 1976-80 (with supplementary data through 1983). U.S. Government Printing Office. 1984. с. 790.
  10. ↑ а б Tselina-D (11F619, Ikar). Gunter's Space Page. 15 листопада 2021. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
  11. ↑ а б в Graham, William (15 листопада 2021). Russia tests anti-satellite missile, debris disrupts International Space Station. NASASpaceFlight.com. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
  12. ↑ Trajectory: Kosmos-1408 (1982-092A). NASA. 28 жовтня 2021. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.   Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні.
  13. ↑ а б в г д Jonathan McDowell (20 листопада 2021). The 2021 Nudol' test. Jonathan's Space Report. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  14. ↑ Jonathan McDowell (21 липня 2021). Launch Log. Jonathan's Space Report. Процитовано 17 грудня 2021.
  15. ↑ а б в г д Russian Anti-Satellite Test Adds to Worsening Problem of Space Debris. BBC News. 16 листопада 2021. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  16. ↑ а б в Atwood, Kylie; Sciutto, Jim; Fisher, Kristin; Gaouette, Nicole. US says it "won't tolerate" Russia's "reckless and dangerous" anti-satellite missile test. CNN. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  17. ↑ Outer Space Treaty. United Nations Office for Outer Space Affairs. November 2021. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 16 листопада 2021.
  18. ↑ а б в г Russian Anti-Satellite Missile Test Poses No Threat – Moscow. BBC News. 16 листопада 2021. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
  19. ↑ Gohd, Chelsea (15 листопада 2021). Did Russia just launch an anti-satellite test that created a cloud of space junk?. Space.com. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
  20. ↑ а б в Grush, Loren (15 листопада 2021). Russia blows up a satellite, creating a dangerous debris cloud in space. The Verge. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
  21. ↑ NASA Administrator Statement on Russian ASAT Test. NASA. 15 листопада 2021. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021.   Ця стаття містить текст з джерела, що зараз в суспільному надбанні.
  22. ↑ а б Debris from destroyed Russian satellite now visible in telescope images. Room, The Space Journal. Процитовано 30 листопада 2021.
  23. ↑ NASA Confirms Russian ASAT Test Doubled Debris Risk to ISS. Space Policy Online. Процитовано 19 січня 2022.
  24. ↑ Malik, Tariq (19 червня 2022). International Space Station dodges orbital debris from Russian anti-satellite test. Space.com (англ.). Процитовано 21 червня 2022. Russia's space agency Roscosmos used an uncrewed Progress 81 cargo ship docked at the International Space Station to move the orbiting lab clear of a piece of space debris from the Russian satellite Cosmos 1408 [...]. Russia destroyed the defunct Soviet-era satellite in a November 2021 anti-satellite missile test.
  25. ↑ Chinese satellite narrowly avoids collision with debris from Russian explosion. The Independent (англ.). 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
  26. ↑ US accuses Russia of "dangerous" behavior after anti-satellite weapons test. The Guardian. 15 листопада 2021. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
  27. ↑ Howell, Elizabeth (16 листопада 2021). Space debris from Russian anti-satellite missile test spotted in telescope images and video. Space.com. Процитовано 30 листопада 2021.
  28. ↑ Berger, Eric (17 листопада 2021). New images and analyses reveal extent of Cosmos 1408 debris cloud. Ars Technica. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 17 листопада 2021.
  29. ↑ Part II — New Observations on Cosmos 1408 Breakup. Medium. 19 листопада 2021. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  30. ↑ Three More Countries Join Pledge Against Destructive ASAT Tests. SpacePolicyOnline. Процитовано 18 липня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  31. ↑ Wild solar weather is causing satellites to plummet from orbit. It's only going to get worse. Space.com. Процитовано 18 липня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  32. ↑ Gershkovich, Evan. Russia admits destroying satellite with space missile strike. phys.org (англ.). Процитовано 26 листопада 2021.
  33. ↑ Weitering, Hanneke (16 листопада 2021). NASA chief Bill Nelson condemns Russian anti-satellite test. Space.com. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  34. ↑ New images and analyses reveal extent of Cosmos 1408 debris cloud. Ars Technica. 17 листопада 2021. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Космос-1408&oldid=42347642