Корінь многочлена

значення аргументу, за якого многочлен набуває значення нуль

Корінь многочлена (не рівного тотожно нулю)

над полем  — це елемент (елемент розширення поля ) такий, що виконуються дві такі рівносильних умови:

  • даний многочлен ділиться на многочлен ;
  • підстановка елемента замість перетворює рівняння

на тотожність, тобто значення многочлена стає рівним нулю.

Рівносильність двох формулювань випливає з теореми Безу. В різних джерелах будь-яке з двох формулювань вибирається як визначення, а інше виводиться як теорема.

Кажуть, що корінь має кратність , якщо розглянутий многочлен ділиться на і не ділиться на Наприклад, многочлен має єдиний корінь, який дорівнює кратності . Вираз «кратний корінь» означає, що кратність кореня більша від одиниці.

Кажуть, що многочлен має коренів без урахування кратності, якщо кожен корінь враховується під час підрахунку один раз. Якщо ж кожен корінь враховується кількість разів, рівну його кратності, то кажуть, що підрахунок ведеться з урахуванням кратності.

ВластивостіРедагувати

  • Кількість коренів многочлена з урахуванням кратності не менша, ніж без урахування кратності.
  • Число коренів многочлена степеня   не перевищує   навіть у тому випадку, якщо кратні корені враховувати з урахуванням кратності.
  • Кожен многочлен   з комплексними коефіцієнтами має принаймні один комплексний корінь (основна теорема алгебри).
    • Аналогічне твердження істинне для будь-якого алгебрично замкнутого поля на місці поля комплексних чисел (за визначенням).
    • Більш того, многочлен з дійсними коефіцієнтами   можна записати у вигляді
 
де   — (у загальному випадку — комплексні) корені многочлена  , можливо, з повтореннями, при цьому якщо серед коренів   многочлена   зустрічаються рівні, то їхнє спільне значення називається кратним коренем, а кількість — кратністю цього кореня.
  • Число комплексних коренів многочлена з комплексними коефіцієнтами степеня   з урахуванням кратності дорівнює  . При цьому всі чисто комплексні корені (якщо вони є) многочлена з дійсними коефіцієнтами можна розбити на пари спряжених однакової кратності. Таким чином, многочлен парного степеня з дійсними коефіцієнтами може мати, з урахуванням кратності, тільки парне число дійсних коренів, а непарного — тільки непарне.
  • Корені многочлена пов'язані з його коефіцієнтами формулами Вієта.

Знаходження коренівРедагувати

Спосіб знаходження коренів лінійних і квадратичних многочленів у загальному вигляді, тобто спосіб розв'язання лінійних та квадратних рівнянь, був відомий ще в стародавньому світі. Пошуки формули для точного розв'язання загального рівняння третього степеня тривали довго, а увінчалися успіхом у першій половині XVI століття в працях Сципіона дель Ферро, Нікколо Тартальї і Джероламо Кардано. Формули коренів квадратних і кубічних рівнянь дозволили порівняно легко отримати формули коренів рівняння четвертого степеня.

Те, що корені загального рівняння п'ятого степеня[en] і вище не виражаються за допомогою раціональних функцій і радикалів від коефіцієнтів (тобто те, що самі рівняння не є розв'язними в радикалах), довів норвезький математик Нільсом Абель 1826 року[1]. Це зовсім не означає, що коренів такого рівняння не можна знайти. По-перше, за деяких особливих комбінацій коефіцієнтів корені рівняння можна визначити (див., наприклад, зворотне рівняння). По-друге, існують формули для коренів рівнянь 5-го степеня і вище, що використовують спеціальні функції — еліптичні або гіпергеометричні (див., наприклад, корінь Брінга).

У випадку, якщо всі коефіцієнти многочлена раціональні, то знаходження його коренів зводиться до знаходження коренів многочлена з цілими коефіцієнтами. Для раціональних коренів таких многочленів існують алгоритми знаходження перебором кандидатів з використанням схеми Горнера, причому під час знаходження цілих коренів перебір можна істотно зменшити прийомом чищення коренів. Також у цьому випадку можна використати поліноміальний LLL-алгоритм.

Для приблизного знаходження (з будь-якою необхідною точністю) дійсних коренів многочлена з дійсними коефіцієнтами використовуються ітераційні методи, наприклад, метод січних, метод бісекції, метод Ньютона, метод Лобачевського — Греффе. Кількість дійсних коренів многочлена на інтервалі можна визначити за допомогою теореми Штурма.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати