Корчинський Михайло Агафонович
Миха́йло Агафо́нович Корчи́нський (15 березня 1885, Залуччя-Надкордонне, Кам'янецький повіт, Подільська губернія — 7 жовтня 1937, Львів) — український адвокат, політичний і громадський діяч, Державний секретар Ради народних міністрів УНР доби Директорії.
| Корчинський Михайло Агафонович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
15 березня 1885 Залуччя-Надкордонне, Кам'янецький повіт, Подільська губернія |
| Помер |
7 жовтня 1937 (52 роки) Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна |
.svg){kind=small} УНР →  Польща Російська імперія |
| Національність | українець |
| Діяльність | адвокат |
| Відомий завдяки | політичний і громадський діяч |
| Alma mater | Златопільська чоловіча гімназія, Київський університет Святого Володимира, Санкт-Петербурзький університет |
| Посада | Державний секретар Ради народних міністрів УНР доби Директорії |
| Партія | Українська партія соціалістів-федералістів |
| Батько | Агафон Корчинський |
| У шлюбі з | Ядвіга Ієронімівна |
| Діти | Михайло (11.04.1918, Київ - ?) |
Життєпис ред.
Родина ред.
Народився 15 березня 1885 року в багатодітній (всього восьмеро дітей)[1] сім'ї священика.
Батько Агафон Корчинський — до 1890 року настоятель Свято-Михайлівської церкви в селі Залуччя-Надкордонне[2].
Навчання ред.
Закінчив Приворотське духовне училище (1893—1898), після якого навчався в Подільській духовній семінарії (1898—1902; відрахований за політичну діяльність).
1904 року успішно склав іспити в Златопільській чоловічій гімназії і 28 червня[3] отримав свідоцтво за сім класів гімназії, що, ймовірно, його заохотило підготуватись і наступного року скласти тут же іспит зрілості як стороння особа (атестат № 857)[4].
1905 року вступив на юридичний факультет Київського університету. Внаслідок переслідувань за участь у студентських політичних акціях переїхав до Петербургу, де 1910 року завершив навчання на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького університету.
Трудова діяльність ред.
1911 року вступив до складу петербурзької присяжної адвокатури: помічник присяжного повіреного, від 1916 року — присяжний повірений. У 1908—1917 роках — діяльний член української колонії в Петербурзі, голова Молодого ТУПу (Товариства українських поступовців) і Українського громадського клубу. 1917 року — за Тимчасового уряду заступник губернського комісара Буковини.
1917 року — член Центральної Ради від Української партії соціалістів-федералістів.
1919 року — державний секретар у кабінеті Сергія Остапенка, голова Української Національної Ради у Кам'янці-Подільському.
У листопаді 1919 року у Кам'янці-Подільському увійшов до створеної Іваном Огієнком Ради Головноуповноваженого Уряду УНР, однак відмовився від пропозиції стати товаришем (заступником) Головноуповноваженого. 1920 року — ініціатор і член Ради Республіки в Тарнові.
Працював адвокатом у Кам'янці-Струмиловій.
Від 1922 року — правний дорадник у Ревізійному Союзі Українських Кооператив у Львові, професор і член Кураторії Вищих Шкіл у Львові, член НТШ.
Публікував статті й розвідки в кооперативній і загальній українській пресі. Автор монографії «Кооперативне право» (Львів, 1935).
Останні роки життя ред.
Помер 7 жовтня 1937 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі (за книгою реєстрації поховань — поле № 21, могила № 112). У зв'язку з тим, що родина Михайла Агафоновича Корчинського була змушена в 1944 році виїхати зі Львова, могила не збереглась. Зараз на місці поховання коштами дирекції музею «Личаківський цвинтар» встановлено пам'ятний знак.
Примітки ред.
- ↑ Державний архів Кіровоградської області. Автобіографія Корчинського Михайла Агафоновича. Ф. 499 опис 1 справа 611 С. 38 [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
- ↑ Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. Каменецкий уезд. — Каменец-Подольский, 1895. — С. 340.(рос.)
- ↑ Державний архів Кіровоградської області. Копія атестату зрілості Корчинського Михайла Агафоновича. Ф. 499 опис 1 справа 611 С. 34 [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
- ↑ Державний архів Кіровоградської області. Список учнів і сторонніх осіб, які витримали іспит зрілості в 1905 році. Ф. 499 опис 1 справа 582 С. 3 [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
Джерела ред.
- Енциклопедія Українознавства. Словникова частина. — Перевидання в Україні. — Т. 3. — Львів, 1994. — С. 1143.
- Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. — К., 1998. — С. 111—112.
Посилання ред.
- Керівники апарату урядів України, 1917—2009 роки[недоступне посилання з квітня 2019]
- Українці у світі
Див. також ред.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |