Коручка Таллоші
Коручка Таллоші (Epipactis tallosii) — вид рослин із родини зозулинцевих (Orchidaceae), зростає в Центральній Європі.
| Коручка Таллоші | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Порядок: | Холодкоцвіті (Asparagales) |
| Родина: | Зозулинцеві (Orchidaceae) |
| Підродина: | Epidendroideae |
| Рід: | Коручка (Epipactis) |
| Вид: | E. tallosii
|
| Біноміальна назва | |
| Epipactis tallosii A.Molnár & Robatsch, 1996 publ. 1997
| |
Біоморфологічна характеристика ред.
Має висоту (14)20–40 см. Стебло досить тонке й часто злегка зигзагоподібне. Є (2)3–5(7) загострених, від яйцюватих до ланцетних листків. Суцвіття містять (6)12–25(36) квіток. Приквітки вузьколанцетні, найнижчі (часто значно) довші за квітку, ± горизонтальні. Квітки злегка пониклі. Чашолистки світло-зелені, іноді злегка коричневі зовні. Губа трохи коротша за інші пелюстки, передня частина губи (епіхіл) зазвичай більш-менш овальна за обрисом, біла, рідше рожева з базальними зеленими горбками. Задня частина губи (гіпохіл) з внутрішньої сторони зелена, а вхід до неї дуже вузький. Плід — коробочка[1][2].
Період цвітіння: липень і серпень[3].
Epipactis tallosii — мінливий вид. Як і справедливо для більшості автогамних видів, розмір рослин може бути дуже різним, текстура, положення та складчастість листя також змінюються залежно від кількості світла та вологи[2].
Середовище проживання ред.
Зростає в Італії, Угорщині, Чехії, Словаччині, Україні[4][5][6].
Вид часто росте в тополевих насадженнях, населяє низинні змішані рідколісся, часто на вологих кислих субстратах, росте в тіні, типовими місцями проживання є м'які або тверді заплавні ліси[1][3].
В Україні росте на заході Закарпатської області. У ЧКУ має статус «зникаючий»[7].
Загрози й охорона ред.
Загрозою є втрата середовища існування, викликаної знищенням лісів, вирубкою старих дерев, неналежним поводженням з лісами, будівництвом лісових доріг та дренажем високих ґрунтових вод. Загрозами також є урбанізація, туризм, рекреаційна діяльність[3].
Усі орхідеї включені до Додатку B Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES). Рослина внесена до Червоних списків Чехії (статус CR) й Угорщини (статус NT)[3].
Етимологія ред.
Вид названо на честь угорського ботаніка Пала Таллоса[eo][2].
Примітки ред.
- ↑ а б David Průša (2007). Epipactis tallosii. botany.cz. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 01.11.2021. (чеськ.)
- ↑ а б в Epipactis tallosii. Arbeitskreis Heimische Orchideen Bayern e.V. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 01.11.2021. (нім.)
- ↑ а б в г Fay M. (2011). Epipactis tallosii. The IUCN. Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 01.11.2021. (англ.)
- ↑ Epipactis tallosii. Catalogue of Life. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 01.11.2021. (англ.)
- ↑ Epipactis tallosii. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 01.11.2021. (англ.)
- ↑ Epipactis tallosii. Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 01.11.2021. (англ.)
- ↑ ЧКУ