Відкрити головне меню

Михайло Борисович Корсунський (нар. 1909, Київ, Київська губернія, Російська імперія — пом. 1975, Київ, Українська РСР, СРСР) — перший український тренер, який отримав почесне спортивне звання «Заслужений тренер СРСР» (1957).

Ф
Михайло Корсунський
Особові дані
Народження 1909(1909)
  Київ, Російська імперія
Смерть 1975(1975)
  Київ, СРСР
Громадянство СРСР
Позиція тренер
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1952–1956  УРСР (U-18)
1963  «Арсенал» (Київ)
1964  «Дунаєць» (Ізмаїл)
1964–1966  «Буковина» (Чернівці)
1968–1969  «Енергія» (Нова Каховка)
Суддівська діяльність
Місто Київ
Категорія республіканська
Звання, нагороди
Звання
Заслужений тренер СРСР
Нагороди
Заслужений тренер СРСР

** Тільки на посаді головного тренера.

Засновник і старший тренер дитячо-юнацької футбольної школи № 1 при Київському міському відділі освіти (1950–1962). Найбільш відомими серед його вихованців є: Віктор Каневський, Вадим Соснихін, Володимир Мунтян і Володимир Левченко[1][2]. В 1960 році команда Михайла Корсунського здобула перемогу на Всесоюзних юнацьких змаганнях.

З 1952 по 1956 рік очолював юнацьку збірну України — переможця першостей СРСР 1952, 1955 і 1956 років у своїй віковій категорії.

Працював старшим тренером у командах «Арсенал» (Київ), «Дунаєць» (Ізмаїл), «Буковина» (Чернівці) і «Енергія» (Нова Каховка).

Суддя республіканської категорії. Перший матч у групі «А» обслуговував 30 серпня 1951 року. У Києві, місцеві «динамівці» здобули перемогу над горківським «Торпедо» з рахунком 2:0 (забивали — Коман і автогол). До складу суддівської бригади також входили Фастовський і Дмитрієв (головний).

Всього провів, як боковий арбітр, дев'ять ігор (1951–1957). Найбільше — за участю «Динамо» зі столиці України (4 матчі).

ПриміткиРедагувати

  1. [1]. Процитовано 17 квітня 2015.
  2. [https://web.archive.org/web/20160322132808/http://kuleba.kiev.ua/blog.php?action=view&id=231 Архівовано 22 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.] Архівовано 22 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.. Процитовано 17 квітня 2015.

ПосиланняРедагувати