Вікіпедія

Коротко Олександр Шимонович

український поет, письменник, есеїст

Олександр Шимонович Коротко (нар. 29 серпня 1952(19520829) Коростень, УРСР, СРСР) — поет, письменник, есеїст. Член Бельгійського ПЕН-клубу, Академік Європейської академії наук, мистецтв і літератури, член Спілки письменників Ізраїлю. Представник сучасного авангардного напрямку в філософській поезії[1][2].

Коротко Олександр Шимонович
Народився 29 серпня 1952(1952-08-29) (71 рік)
Коростень, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність поет, письменник, есеїст
Alma mater Одеський інститут народного господарства
Напрямок авангард
Жанр есе, філософська поезія

Біографія ред.

Народився 29 серпня 1952 року в невеликому українському місті Коростень.[3] Батько Шимон Срульєвіч Коротко, учасник Другої Світової війни. Протягом багатьох років був Головою Єврейської релігійної громади міста Сімферополь (Автономна республіка Крим). У його честь названий єврейський культурний центр — «Хесед  Шимон».[4] Мати Марія Семенівна — технолог текстильної промисловості.

Олександр Коротко закінчив в Одесі середню школу № 21, потім здобув вищу економічну освіту в Одеському інституті народного господарства. Живе в Києві.

Сім'я ред.

Дружина Людмила, економіст за освітою, в минулому однокурсниця Олександра Коротко. Одружені з 1973 року. Дві дочки: старша Ганна закінчила Медичний університет, кандидат медичних наук, працює лікарем, молодша дочка Євгенія здобула освіту в Київському інституті міжнародних відносин. У Олександра троє онуків. Подружжя Коротко і сім'я старшої дочки живуть в Києві; молодша дочка з чоловіком і двома дітьми — в США.

Творчість ред.

Початок «офіційної» літературної діяльності припадає на другу половину 80-х, коли Олександр Коротко почав друкуватися в «Літературній газеті».[5] Перша збірка віршів «Вікно» вийшла у видавництві «Молодь» в 1989 році. У творах переплелися і відгомони Срібного століття, традиції класичної поезії, і яскраво виражена модерністська спрямованість.

Олександр Коротко автор понад тридцять книг віршів і прози; твори включені до складу поетичних антологій, альманахів, журналів, а також Інтернет-видань різних країн.[1] Багато з його творів перекладено на іврит, англійську, французьку, німецьку, польську, грецьку, хорватську та українську мови.[1]

Поезія представлена віршами в одну строфу і більшими за формою, римованими і неримованими поетичними творами. У різні роки написані поеми «Авраам і Іцхак», «Йосип і Яаков», «Єрусалим», «Венеція», «Париж», «Бахчисарай», «Кохана сонцем», «Зорі назустріч», «Стус», «Набережна снів» і великі поетичні цикли «Трактати», «Послання» та інші.[6][7]

Також він є автором поетичних книг: «Нічний колодязь», «Будні розуму», «Оплески мертвих рук», «Безбарвні сни» (укр. «Знебарвлені сни») в перекладах Бориса Чіпа, альбом однорядкових віршів «Транскрипція думки» з ілюстраціями караїмського художника Михайла Казаса, творчість якого належить до періоду Срібного століття, збірники «Є птахи розставання любові», «Вибране. Поетика».[8][9]

До переліку видань також входять дев'ять книг, перекладених на інші мови. Поетичні книги: «По обидва боки любові» в перекладах на англійську Річарда Маккенна, «Тиші мурашник» в перекладах на французьку Олександра Карвовського, «Інтервенція сонця» в перекладах українською Людмили Брендак; книга-поема «Авраам і Іцхак» в перекладі на іврит Хави Корзакової вийшла в Ізраїлі.[10] Перекладні видання: «La grenouille rouge» («Червона жаба») збірка віршів у перекладах на французьку Ніколь Лоран-Катріс і Дмитра Чистяка випущений в Парижі, «Irrazionalismo» («Ірраціональне») вірші в перекладі на англійську Анатолія Кудрявіцкого — в Дубліні. Книга прози «Місячній хлопчик» в перекладі українською Володимира Даниленка вийшла в Києві і «Ragazzo di luna» («Місячний хлопчик»), яку на італійську переклала Аннаріта Тавані, — в Мілані.[11]

У авангардному київському «Театрі на Подолі» в 2001 році на основі ранньої поезії Олександра Коротка лауреатом Шевченківської премії, Народний артист України Віталій Малахов постаив спектакль «Квартал небожителів», який протягом декількох років входив до репертуару театру, а пізніше його показали в Київському національному Театрі драми імені Івана Франка.[12][13]

У 2010 році знову була представлена ​​читачам книга «Авраам і Іцхак», на цей раз сюжет отримав форму п'єси, яка була видана в Ізраїлі (Єрусалим, «Філобіблон», 2012).[14]

Олександр Коротко брав участь в 3 Міжнародному «Бієнале поетів у Москві».[15]

Останній масштабний проєкт «Поетичний вечір на двох», учасниками якого були Белла Ахмадуліна та Олександр Коротко, завершив епоху «великих залів» в 2000 році в Києві, на сцені національного театру драми імені Івана Франка.[16]

Олександр Коротко був учасником серії передач на ізраїльських радіо «Коль Ісраель» і «Река». Одна із зустрічей в ефірі була записана і вийшла у вигляді аудіоальбому «Авраам і Іцхак» — поема прозвучала в авторському читанні.[17]

З 2014 по 2020 рік працював в області поезії і прози, дав кілька великих інтерв'ю для інтернет-видань та друкованих видань.[18][19][6]

Бібліографія ред.

  • Вікно. Вірші. — Київ: Молодь, 1989
  • Нічний колодязь. Вірші. — Київ, 1996
  • Будні розуму. Вірші, мініатюри. — Київ: АДЕФ-Україна, 1996.
  • Оплески мертвих рук. Вірші, мініатюри. — Київ: 1998
  • Знебарвлені сни. Вірші. Переклад на укр. — Сімферополь: Таврія, 2000.
  • Транскрипція думки. Мініатюри. — Сімферополь: Таврія, 2002
  • Зорі назустріч. Поема. — Сімферополь: Таврія, 2003
  • Тиші мурашник. Вірші, мініатюри. Двомовний, рос.-франц. — Київ: АДЕФ-України, 2005
  • По обидва боки любові. Вірші, мініатюри. Двомовний, рос.-англ—Київ: Академія, 2005
  • Бахчисарай. Поема. — Сімферополь: Таврія, 2006
  • Авраам і Іцхак. Поема. Двомовний, рос.-іврит. — Сімферополь: Таврія, 2007
  • Ми зірки Давида. Вірші. Білінгва, рос.-іврит.—Сімферополь: Таврія, 2007
  • Афігізми. — Сімферополь: Таврія, 2007
  • Авраам і Іцхак. Поема. Двомовний, рос.-іврит. — Єрусалим: Філобіблон, 2008
  • Від А до Яфігізмів. Мініатюри. — Київ: Факт, 2008
  • Авраам і Іцхак. Поема — Київ: Факт, 2008
  • Я не жив на землі. Вірші. — Київ: Факт 2009
  • Мовчазні пісні. Вірші. — Київ: Факт 2009
  • Авраам і Іцхак. П'єса. — Сімферополь: Таврія 2010
  • Авраам і Іцхак. П'єса. — Єрусалим: Філобіблон, 2012
  • Є птахи розставання любові. Вірші, поеми. — Нью-Йорк: Liberty, 2013
  • Майбутнє повернулося в минуле. Мініатюри. — Київ: САМІТ-книга, 2016
  • Майбутнє повернулося в минуле. Мініатюри. Переклад на укр. — Київ: САМІТ-книга, 2016
  • Інтервенція сонця. Вірші. Двомовний рос.-укр. — Київ: САМІТ-книга 2017
  • Місячний хлопчик. — Київ: САМІТ-книга 2017
  • La grenouille rouge. Вірші, мініатюри. У перекладі на франц. — Париж: L'Harmattan 2017
  • Місячний хлопчик. Проза. У Перекладі на укр. — Київ: Друге дихання, 2018
  • Поетика. Вірші, цикли, поеми. Вибране.— Київ: САМІТ-книга, 2018
  • Бера і Огірок. Проза. — Київ: САМІТ-книга, 2018
  • Океан слова. Мініатюри.— Київ: САМІТ-книга, 2019
  • Irrazionalismo. Вірші. У перекладі на англ. Дублін: SurVision Books, 2019
  • Місячний хлопчик. Проза. У Переклад на укр. — Київ: САМІТ-книга, 2019
  • Ragazzo di luna. Проза. У перекладі на італ. — Мілан: I Quaderini del Bardo, 2020

Нагороди і премії ред.

  • Лауреат літературної премії Академії ім. Міхая Емінеску (Румунія, 2017)[5].
  • Лауреат Великій літературній премії «The Love of Freedom[8]» (Париж 2017)[20].
  • Лауреат Літературної премії ім. Максиміліана Кирієнко-Волошина (Київ, 2018)[21].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Александр КОРОТКО Еврейский цикл | «Еврейский Мир Украины». ju.org.ua. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  2. ↑ Сайт поета Коротко. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 20,10,2020.
  3. ↑ КОРОТКО АЛЕКСАНДР ШИМОНОВИЧ. politika-crimea.ru. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  4. ↑ Общественная жизнь в Крыму - Симферопольский Благотворительный Еврейский Центр «Хесед Шимон». crimea.ru. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  5. ↑ а б Александр Коротко. prem-voloshin.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  6. ↑ а б Поэт Александр Коротко: появится вторая Леся Украинка, поскольку времена сейчас драматические. glavred.info (рос.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  7. ↑ Поэт Александр КОРОТКО: «Несолоно хлебавши, уставший от забот, я словно воин павший и пущенный в расход...». bulvar.com.ua. Архів оригіналу за 14 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  8. ↑ а б Книги. Авторский сайт Александра Коротко (рос.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  9. ↑ вечер поэзии Александра Коротко. ekc-nikitskaya.livejournal.com (англ.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  10. ↑ Коротко, Александр; Корзакова, Хава-Броха (2008). Авраам и Ицхак: поэма (рос.). Филобиблон. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 21 червня 2022.
  11. ↑ www.amazon.com https://www.amazon.com/Ragazzo-luna-Prefazione-Quaderni-Edizioni/dp/B088BHGRQ2. Процитовано 2 жовтня 2020. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  12. ↑ Віталій Малахов. Театр на Подолі (укр.). Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 2 жовтня 2020.
  13. ↑ Лариса Трояновська. Театр на Подолі (укр.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  14. ↑ Коротко, Александр; Корзакова, Хава-Броха (2008). Авраам и Ицхак: поэма (рос.). Филобиблон. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  15. ↑ Об авторе. korotko.spdesign.com.ua. Процитовано 2 жовтня 2020.[недоступне посилання]
  16. ↑ «Поетичний вечір на двох»: Белла Ахмадуліна і Олександр Коротко. Авторський сайт Олександра Коротка (укр.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  17. ↑ «Авраам и Ицхак» – поэма без срока давности. Авторский сайт Александра Коротко (рос.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  18. ↑ Коротко: Книга – дуже інтимна річ. Тільки наодинці з нею ми стаємо самі собою. gordonua.com. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  19. ↑ Поэт Александр Коротко: "Мой текст стал шлягером, который пели Кучме и Ельцину". www.segodnya.ua (рос.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  20. ↑ Вручение Большой литературной премии. Авторский сайт Александра Коротко (рос.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  21. ↑ Определены победители премии им. Волошина. Двоих дипломантов информационно поддержала Фраза.юа. Фраза (рос.). Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коротко_Олександр_Шимонович&oldid=41488497