Відкрити головне меню

Коро́сно (також Коро́стенко, пол. Krościenko) — колишнє бойківське село в Польщі, в гміні Устрики-Долішні Бещадського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 585 осіб (2011[1]).

Село
Коросно
пол. Krościenko
Krościenko, cerkiew.jpg
Церква в селі

Координати 49°28′00″ пн. ш. 22°40′00″ сх. д. / 49.46667000002777569989° пн. ш. 22.66667000002777854206° сх. д. / 49.46667000002777569989; 22.66667000002777854206Координати: 49°28′00″ пн. ш. 22°40′00″ сх. д. / 49.46667000002777569989° пн. ш. 22.66667000002777854206° сх. д. / 49.46667000002777569989; 22.66667000002777854206

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Бещадський повіт
Гміна Устрики-Долішні
Населення 585 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-700
Автомобільний код RBI
SIMC 0361608
GeoNames 767481
Коросно. Карта розташування: Польща
Коросно
Коросно
Коросно (Польща)
Коросно. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Коросно
Коросно
Коросно (Підкарпатське воєводство)
Коросно у Вікісховищі?

Зміст

ІсторіяРедагувати

В XIV ст. село в долині річки Стривігор заклав Грицько Розпутовський на волоському праві. В 1498 р. власником села був Микола Зборовський, далі — Мнішеки, Шидловські. Входило до Перемишльської землі Руського воєводства.

Після поділу Речі Посполитої село перейшло до державної власності Австро-Угорської монархії. З 1784 до 1940 на території села існувала німецька колонія Оберсдорф.

В 1872 р. в селі збудовані колія і станція Першої угорсько-галицької залізниці.

У 1880 році село належало до Добромильського повіту провінції Королівство Галичини та Володимирії, в селі налічувалось 1039 мешканців (більшість греко-католиків за винятком 61 римо-католика і 108 юдеїв).

13 грудня 1918 р. через село пройшов фронт польсько-української війни.

У 1919—1939 рр. входило до ґміни Кросьцєнко Добромильського повіту Львівського воєводства. В 1939 році в селі проживало 2120 мешканців, з них 1560 українців-грекокатоликів, 260 поляків, 260 євреїв і 40 німців (зростання числа поляків і євреїв з 1880 р. за рахунок приїзду працівників тартака)[2].

25 листопада 1938 р. розпорядженням міністра внутрішніх справ Польщі Оберсдорф перейменовано на Вижне.[3] У 1940 р. німців  виселили до Ватерґав за програмою Додому в Рейх.

З 1940 по 1951 рік місцевість належала до Хирівського району Дрогобицької області УРСР. У 1951 році після обміну територіями жителі були виселені на Донеччину[4].

У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 286 71 193 22
Жінки 299 72 179 48
Разом 585 143 372 70

Пам'яткиРедагувати

 
Церква
  • Дерев'яна греко-католицька церква Різдва Богоматері кінця 1799 р. і дзвіниця XIX ст. Церква була парафіяльною, парафія належала до Устрицького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ.[6] Після виселення українців перетворена на костел. Церкву внесено до загальнодержавного реєстру пам'ятників історії[7].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 19, 118.
  3. M.P. 1938 nr 277 poz. 653 Zarządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 listopada 1938 r. o ustaleniu nazw niektórych miejscowości w powiecie rawskim, bóbreckim i dobromilskim w województwie lwowskim(пол.)
  4. Дарія ПЕТРЕЧКО. — До 65-річчя останньої депортації українців з етнічних земель.— Галичина, 06 вересня 2016 року. Архів оригіналу за 26 вересень 2016. Процитовано 11 вересень 2016. 
  5. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
  6. Шематизм Перемиськои єпархії, 1936, с. 121
  7. Narodowy Instytut Dziedzictwa: Rejestr zabytków nieruchomych — województwo podkarpackie. Архів оригіналу за 8 травень 2012. Процитовано 8 травень 2012. 

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Коросно (Бещадський повіт)