Коронація в Швеції

Коронація шведських королів (швед.: kröningen av kungen av Sverige) — урочиста церемонія, яка супроводжувала вступ на престол нового короля та королеви Швеції. Коронація була державно-релігійним актом, під час якого новий король Швеції був помазаний і коронований. Переважно його дружина також була коронована після коронації короля.

Коронація Густава III, 1772 р.

Церемонію коронації здійснив архієпископ Уппсали. Коронації шведських монархів відбувались у різних містах протягом 13-14 століть, але з середини 15 століття в Кафедральному соборі в Уппсалі, пізніше в Соборі св. Миколи в Стокгольмі.

До введення в Швеції спадкової монархії, обряд коронації був важливою складовою інтронізації, що підтверджував легітимність новообраного монарха. З 1873 р. церемонія коронації нового короля в Швеції не проводиться.

ІсторіяРедагувати

Першим відомим королем Швеції, якого було короновано, є Сверкер II. 1200 року в місті Лінчепінг його коронував архієпископ Уппсальський Олов Ламбатунга. 1205 року Ерік X зробив спробу захопити трон, але зіткнувся зі спротивом церкви. У 1209 році Папа Римський Іннокентій III своєю буллою наказав не визнавати Еріка шведським королем. Лише 1210 році, коли Сверкер II загинув, Еріку відкрився шлях до трону. У листопаді 1210 році Еріка Кнутсона коронував архієпископ Уппсальський Валеріус.

 
Корона короля Швеції

1363 р. короля Магнуса Ерікссона було скинутий із престолу шляхтою. На його місце шляхта обрала Альбрехта Мекленбурзького (1363-1389), щоб правити від його імені на власний розсуд. Час правління Альбрехта збігається з періодом найбільшого занепаду в Швеції королівської влади. Зрештою шведські вельможі скинули і Альбрехта. В цей час останньою представницею стародавніх королівських династій трьох північних країн: Данії, Норвегії та Швеції, згаслих по чоловічих лініях майже одночасно, була датська королева Маргрета І. У 1389 році королева Маргарита викликала до Норвегії Поморського князя Богуслава, що був її родичем з династії Грифінів. Тут на вимогу королеви Богуслав змінив ім'я на Ерік. 8 вересня 1389 року його було оголошено королем Норвегії. 1396 року, після остаточного зречення Альбрехта Мекленбурзького, він став королем Данії та Швеції.

17 червня 1397 року Еріка (Богуслава) було короновано як короля трьох держав. Це відбулося у шведському місті Кальмар. При цьому було підписано об'єднання Данії, Норвегії та Швеції в Кальмарську унію. Водночас Маргарита І продовжувала фактично правити цими країнами до своєї смерті у 1412 році. З цього об'єднання починається існування цих трьох королівств в рамках єдиної Кальмарской унії (1389-1523).

Коронації шведських монархів відбувались у різних містах протягом 13-14 століть. Традиційним місцем коронації більшості шведських королів з середини 15 століття став Катедральний собор Уппсали, згодом замінений на Стокгольмським катедральний собором. За винятком коронації Густава IV Адольфа та його дружини, які були короновані в місті Норрчепінг в 1800 р.

До введення в Швеції спадкової монархії та чіткого порядку престолонаслідування, обряд коронації засвідчував легітимність та права на владу новообраного монарха.

Останнім коронованим шведським королем став Оскар II, який разом зі своєю дружиною Софією був коронований у 1873 р. Шведська конституція не містить жодної вимоги необхідності або заборони на коронацію. Тим не менше, жоден король Швеції не проводив коронацію, починаючи з 1907 року.

ЦеремоніяРедагувати

Коронація шведських монархів у XIX столітті відбувалась наступним чином.

Король і королева вирушали з королівського палацу до Собору окремими процесіями. У головного входу короля зустрічав архієпископ Уппсальський, найвищий прелат шведської церкви, разом з іншими єпископами. Архієпископ вітав короля: "Благословен той, хто йде в Ім'я Господнє", тоді як єпископ Скари промовляв молитву про те, щоб король міг бути наділений благодаттю добре керувати своїм народом. Потім архієпископ та єпископи проводжали короля на його місце з правого боку хору, з королівським штандаром праворуч і прапором Ордену Серафимів зліва.

 
Шведські королівські клейноди

Тоді єпископ Стренгняса та решта єпископів чекали наближення королеви. Коли вона приїхала, єпископ Стренгнясу вітав її: "Благословенна та, що приходить в Ім'я Господнє", тоді як єпископ Хернесанда вимовляв молитву, фактично ідентичну молитві, яку раніше говорили про короля. Потім єпископ Стренгнясу та інші єпископи проводжали королеву до її місця з лівого боку хору, де король і королева обидва ставали на коліна на кілька хвилин приватної молитви, поки королівські клейноди відкладались на вівтар.

Архієпископ розпочав службу співом: "Святий, святий, святий, Господи Боже Саваон", та починалась урочисте святкове Богослужіння. Потім єпископ Скари читав Символ Віри перед вівтарем і заспівав гімн "Прийди, Дух Святий, прийди". Виконувалась Літанія, а потім гімни, під час яких король йшов на свій трон на помості перед вівтарем, королівський штандарт носився праворуч, а прапор Ордена Серафимів - ліворуч. Після цього подавались клейноди. Мантія спадкового принца знімалась та розміщувалась на вівтарі, а король, що стояв на колінах, одягався у Королівську мантію державним міністром, поки архієпископ читав перший розділ Євангелія від св. Івана. Міністр юстиції читав королю присягу, яку він складав, покладаючи три пальці на Біблію.

Після цього архієпископ помазував святим миром короля на лобі, грудях, скронях і зап'ястях, промовляючи: "Всемогутній вічний Бог виливає Свого Святого Духа у вашу душу і розум, плани і починання, завдяки чиєму дару ви можете так правити землею і державою, щоб творити на честь і славу Бога, підтримувати законність і справедливість і бути на благо землі і людей".

Потім король піднімався і займав своє місце на престолі, де архієпископ і міністр юстиції спільно коронували його, архієпископ молився підготовленою молитвою про те, щоб правління могло бути добрим і процвітаючим. Потім королю давали скіпетр архієпископом та міністром закордонних справ, в той час як кулю йому давав графо Гамільтон. Потім головний генерал Нордіна передав королю ключ, а архієпископ читав відповідну молитву. Також королю передавали коронаційний меч, коли архієпископ промовляв молитву про те, щоб король міг використовувати свою силу добре і справедливо. Архієпископ повертався до вівтаря.

Король залишався сидіти на своєму троні в короні зі скіпетром у правій руці та кулею - у лівій, а Державний Геральд, що стояв за престолом, проголошував:

"Тепер (ім'я) короновано королем над землями шведів, ґотів та венедів. Він і жоден інший.

Потім виконувався спеціальний славень, після чого Архієпископ промовляв молитву і давав королю своє благословення.

Коли прозвучав другий славень, королева залишала своє місце в хорі і йшла до свого трону на помості перед вівтарем. Вона ставала на коліна, її вдягали в її Королівську мантію, помазували святим миров архієпископом на лобі та зап'ястях і коронована архієпископом. Посідаючи своє місце на своєму престолі, королеві давали їй жезл і кулю. Архієпископ, використовуючи форми використовувані для короля, але належним чином пристосовані для королеви проголошував необхідні молитви. Тоді Державний Геральд, стоячи за її престолом, проголошував її королевою, а хор співав "Процвітання королеви", а потім співав спеціальний славень. Далі архієпископ виголошував молитву, подібну до тієї, яку він казав для короля, і дав королеві своє благословення.

Після всіх необхідних вшанувань і привітань процесія виходила з собору під час співу гімну: "Дякуємо за все, Боже наш."

  • Сучасна церемонія.

Після коронації Оскара II у 1873 р. всі наступні королі Швеції не були короновані, хоча закону чи конституційного положення, що перешкоджає коронації, не існує.

Нинішній монарх Карл XVI Густав просто прийняв королівське зобов'язання (швед. Konungaförsäkran) під час засідання кабінету міністрів, а потім був проставлений на престолі в тронному залі Королівського палацу в Стокгольмі 19 вересня 1973 р.

Королівські клейноди та корона Швеції були виставлені на подушках праворуч і ліворуч від королівського трону, але королю так і не були передані. Карл Густав виступив з інавгураційною промовою, яка складалась з основних пунтктів його зобов'язання, як монарха.

Короновані монархи ШвеціїРедагувати

Титул Ім'я Дата коронації Місце коронації Коронування здійснив
Король Сверкер ІІ 1200 Лінчепінг Олов Ламбатунгаa
Архієпископ Уппсальський
Король Ерік X листопад 1210 Уппсала Валерій
Архієпископ Уппсальський
Король Юган I Сверкерсон 7 серпня 1219 Лінчепінг Олов Басатомер
Архієпископ Уппсальський
Король Ерік XI Еріксон 31 липня 1224 Стренгнес Ярлерій
Архієпископ Уппсальський
Король Вальдемар I 1251 Лінчепінг Ярлерій
Архієпископ Уппсальський
Король Магнус III 24 травня 1276 Кафедральний собор, Уппсала Фольке Йогансон
Архієпископ Уппсальський
Королева Ґельвіг Ґольштейнська 29 червня 1281 Кафедральний собор, Уппсала Фольке Йогансон
Архієпископ Уппсальський
Король Біргер Магнусон 2 грудня 1302 Седерчепінг Нільс Алесон
Архієпископ Уппсальський
Королева Маргарета Данська 2 грудня 1302 Седерчепінг Нільс Алесон
Архієпископ Уппсальський
Король Магнус IV 21 липня 1336 Кафедральний собор, Стокгольм Петрус Філіпсон
Архієпископ Уппсальський
Королева Бланка Намюрська 21 липня 1336 Кафедральний собор, Стокгольм Петрус Філіпсон
Архієпископ Уппсальський
Король Альбрехт Мекленбурзький 18 лютого 1364 Кафедральний собор, Уппсала Петрус Торкільсон
arcibiskup uppsalský
Король Ерік XIII
(також король Данії і Норвегії)
17 червня 1397 Кальмар
Король Хрістофер Баварський
(також король Данії і Норвегії)
14 вересня 1441 Кафедральний собор, Уппсала Ніколаус Рагвальді
Архієпископ Уппсальський
Король Карл VIII Кнутсон 29 червня 1448 Кафедральний собор, Уппсала Ніколаус Рагвальді
Архієпископ Уппсальський
Король Кристіан I
(також король Данії і Норвегії)
29 червня 1457 Кафедральний собор, Уппсала Йонс Бенгтсон Оксеншерна
Архієпископ Уппсальський
Королева Доротея Браніборзька 29 червня 1457 Кафедральний собор, Уппсала Йонс Бенгтсон Оксеншерна
Архієпископ Уппсальський
Король Юган ІІ
(також король Данії і Норвегії)
4 лютого 1499 Кафедральний собор, Уппсала Якоб Ульвсон
Архієпископ Уппсальський
Королева Христина Саксонська 4 лютого 1499 Кафедральний собор, Уппсала Якоб Ульвсон
Архієпископ Уппсальський
Король Кристіан II
(також король Данії і Норвегії)
4 листопада 1520 Кафедральний собор, Уппсала Густав Тролле
Архієпископ Уппсальський
Король Густав I Ваза 6 червня 1523 Кафедральний собор, Уппсала Йоганес Магнус
Архієпископ Уппсальський
Королева Маргарита Лейонгувуд 2 жовтня 1536 Кафедральний собор, Уппсала Йоганес Магнус
Архієпископ Уппсальський
Королева Катерина Стенбок 23 серпня 1552 Кафедральний собор, Уппсала Олаус Магнус
Архієпископ Уппсальський
Король Ерік XIV 29 червень 1561 Кафедральний собор, Уппсала Лаурентіус Петрі
Архієпископ Уппсальський
Король Юган III 10 липня 1569 Кафедральний собор, Уппсала Лаурентіус Петрі
Архієпископ Уппсальський
Королева Катерина Ягеллонка 10 липня 1569 Кафедральний собор, Уппсала Лаурентіус Петрі
Архієпископ Уппсальський
Королева Гунілла Юганссдоттер 22 лютого 1585 Катедральний собор, Вестерос Андреас Лаурентій Бйорнрам
Архієпископ Уппсальський
Король Сигізмунд III Ваза 19 лютого 1594 Кафедральний собор, Уппсала Абрагам Ангерманус
Архієпископ Уппсальський
Королева Анна Габсбург 19 лютого 1594 Кафедральний собор, Уппсала Абрагам Ангерманус
Архієпископ Уппсальський
Король Карл IX 15 березня 1607 Кафедральний собор, Уппсала Олаус Мартіні
Архієпископ Уппсальський
Королева Крістіна Шлезвіг-Гольштейн-Готторпська 15 березня 1607 Кафедральний собор, Уппсала Олаус Мартіні
Архієпископ Уппсальський
Король Густав II Адольф 12 жовтня 1617 Кафедральний собор, Уппсала Петрус Кенісіус
Архієпископ Уппсальський
Королева Марія Елеонора Браніборська 28 листопада 1620 Кафедральний собор, Стокгольм Петрус Кенісіус
Архієпископ Уппсальський
Король Карл XI 28 вересня 1675 Кафедральний собор, Стокгольм Лаврентіус Стігзеліус
Архієпископ Уппсальський
Королева Ульріка Елеонора Данська 25 листопада 1680 Кафедральний собор, Стокгольм Олов Свебіліус
Архієпископ Уппсальський
Король Карл XII 14 грудня 1697 Кафедральний собор, Стокгольм Олов Свебіліус
Архієпископ Уппсальський
Королева Ульріка Елеонора 17 березня 1719 Кафедральний собор, Уппсала Матіас Стеукіус
Архієпископ Уппсальський
Король Фредерік I 3 травня 1720 Кафедральний собор, Стокгольм Матіас Стеукіус
Архієпископ Уппсальський
Король Адольф Фредерік 26 листопада 1751 Кафедральний собор, Стокгольм Генрік Берзеліус
Архієпископ Уппсальський
Королева Луїза Ульріка 26 листопада 1751 Кафедральний собор, Стокгольм Генрік Берзеліус
Архієпископ Уппсальський
Король Густав III 29 травня 1772 Кафедральний собор, Стокгольм Магнус Бероніус
Архієпископ Уппсальський
Королева Софія Магдалена 29 травня 1772 Кафедральний собор, Стокгольм Магнус Бероніус
Архієпископ Уппсальський
Король Густав IV Адольф 3 квітня 1800 Костел Св. Олафа, Норрчепінг Уно фон Тройл
Архієпископ Уппсальський
Королева Фредеріка Баденська 3 квітня 1800 Костел Св. Олафа, Норрчепінг Уно фон Тройл
Архієпископ Уппсальський
Король Карл XIV Юхан 11 травня 1818 Кафедральний собор, Стокгольм Якоб Акселсон Ліндблом
Архієпископ Уппсальський
Королева Дезіре Кларі 21 серпня 1829 Кафедральний собор, Стокгольм Карл фон Розенштейн
Архієпископ Уппсальський
Король Оскар I 29 вересня 1844 Кафедральний собор, Стокгольм Карл Фредрік Вінгард
Архієпископ Уппсальський
Королева Жозефіна Лейхтенберзька 29 вересня 1844 Кафедральний собор, Стокгольм Карл Фредрік Вінгард
Архієпископ Уппсальський
Король Карл XV 3 травня 1860 Кафедральний собор, Стокгольм Генрих Рейтердахл
Архієпископ Уппсальський
Королева Луїза Нідерландська 3 травня 1860 Кафедральний собор, Стокгольм Генрих Рейтердахл
Архієпископ Уппсальський
Король Оскар II 12 травня 1873 Кафедральний собор, Стокгольм Антон Ніколас Сундберг
Архієпископ Уппсальський
Королева Софія Нассауська 12 травня 1873 Кафедральний собор, Стокгольм Антон Ніколас Сундберг
Архієпископ Уппсальський

ДжерелаРедагувати

  • Hunt, Alice (2008). The Drama of Coronation: Medieval Ceremony in Early Modern England. Cambridge University Press. p. 12. ISBN 978-0-521-88539-3.
  • Coronation Rites, by Reginald Maxwell Woolley, B.D. Cambridge: at the University Press. 1915.
  • Hoffman, Erich (1990). "Coronation and Coronation Ordines in Medieval Scandinavia". Berkeley: University of California Press.