Коровія
Корові́я — село в Україні, у Чернівецькій міській громаді Чернівецького району Чернівецької області.
| село Коровія | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Чернівецька область | ||||
| Район | Чернівецький район | ||||
| Тер. громада | Чернівецька міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA73060610020031837 
| ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 2992 | ||||
| Поштовий індекс | 60410 | ||||
| Телефонний код | +380 3734 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°13′34″ пн. ш. 25°58′15″ сх. д. / 48.22611° пн. ш. 25.97083° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
232 м | ||||
| Водойми | р. Коров'я | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 60410, Чернівецька об}л., Чернівецький р-н, с. Коровія | ||||
| Карта | |||||
  Коровія | |||||
 Коровія | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
Назва
ред.Назва походить від річки Коровії.
На переломі XIX-ХХ століть побутувала версія Даніеля Веренки, що ім’я утворене від назви «корова» = спокій (сонливість) . Однак за народним переказом назва села нібито походить від слова «корова» у значенні видолинок. Населений пункт справді лежить у долині однойменного струмка, який обтікає півколом гору Коровала[1].
Географія
ред.Розташоване на річці Коровії (ліва притока річки Дереглую), за 26 км від районного центру, за 2 км від залізничної станції в селі Валя Кузьмина. Сільраді підпорядковане с. Валя Кузьмина.
Герб
ред.Щит перекинуто вилоподібно розділений лазуровим, червоним і зеленим. У першій частині срібна церква із золотими покрівлями та куполом. У другій частині три срібні дубові листи з двома золотими жолудями. У третій частині золота голова корови прямо, зі срібними рогами, що супроводжується зверху золотим лісовим горіхом.[2]
Історія
ред.У XIV - XVIII століттях територія Коровії разом із землями Чагра і Молодії входила до складу села (громади) Козмин, що розташувалося між населеними пунктами Кучур (Великий Кучурів), Чернівці і Луковиця. Це підтверджується межовим описом села Козмин від 3 квітня 1488 року, коли господар Молдавського князівства Штефана Великий подарував «питоме» (власне) село на ім’я «Козминул» Путнянському монастиреві[3].
В районі нинішньої Коровії у документі згадуються «велика дорога», що вела з Чернівців, присілок Вільховець (нині Годилів), що належав до села Кучур (Великий Кучурів), долини Переєм (Перейма) і Коровієва, потік Коровія, Плючкова пасіка. Від потоку Коровія межа пролягала через лози і вела на камінь, розміщений на верху Хлубокої (Глибокої) долини, а відтак через долину до річки Дереглуй…. Згадані межові знаки загалом співпадають з межею села Коровія, зафіксованою на мапах ХVIII–XIX століть.
Найдавніша згадка про Козмин (Cusminen) – населений пункт між Снятином і Серетом – датується 1334 роком. Це пов’язано з розміщенням в цьому поселенні місіонерської місії католицького чернечого Ордену братів менших (міноритів), що належала до вікаріату Русі (vicaria Russiae)[3]. В латиномовних джерелах XIV століття Руссю, або ж королівство Русь (лат. Regnum Russiae), називали Галицьке князівство.
Згадка про Коровію як окремий населений пункт є в писемних джерелах XVIII століття.
У 1497 році поблизу с. Валі Кузьминої молдавський господар Стефан III розбив військо польського короля Альбрехта.
В околицях села виявлено залишки поселення трипільської культури (ІІІ тисячоліття до н. е.), доби бронзи (ІІ тисячоліття до н. е.) та слов'ян (VIII-Х століття н. е.)[4].
Станом на 1904 р. населення Коровії складало 1659 осіб. На той час селище належало до Чернівецького повіту Герцогства Буковини і було власністю православного релігійного фонду. Громада селища мала власну печатку з зображенням корови («називним» гербом) і написом німецькою мовою «Gemeinde Korowia».
Населення
ред.У 1774 році в Коровії проживало 29 сімей (близько 150 осіб)[5].
Згідно з австрійським переписом 1890 року громада села Коровія складалася з 1481 мешканця. За віросповіданням 1448 осіб були православними, 17 осіб — католиками, у тому числі 8 осіб — греко-католиками, а ще 15 осіб сповідувала юдаїзм.
За національним складом, що визначався на основі розмовної мови, Коровія була поліетнічною сільською громадою, у якій румуни та українці становили абсолютну більшість. Третю етнічну групу представляли євреї, які за розмовною мовою записували себе німцями[6].
| Етномовний склад населення села Коровія, 1890 р. | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Етноси | Число осіб | Відсоток | ||||||||||||
| українці | 704 | 47,53 | ||||||||||||
| румуни | 750 | 50,65 | ||||||||||||
| німці | 27 | 1,82 | ||||||||||||
Національний склад населення за даними перепису 1930 року у Румунії[7]:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| румуни | 1529 | 89,52 % |
| німці | 114 | 6,67 % |
| українці | 39 | 2,28 % |
| поляки | 12 | 0,70 % |
| євреї | 12 | 0,70 % |
| росіяни | 1 | 0,06 % |
| не вказали | 1 | 0,06 % |
Мовний склад населення за даними перепису 1930 року[7]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| румунська | 1515 | 88,70 % |
| німецька | 115 | 6,73 % |
| українська | 50 | 2,93 % |
| їдиш | 12 | 0,70 % |
| російська | 10 | 0,59 % |
| польська | 5 | 0,29 % |
| не вказали | 1 | 0,06 % |
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 2039 | 68.15% |
| румунська | 931 | 31.12% |
| російська | 18 | 0.60% |
| польська | 1 | 0.03% |
| болгарська | 1 | 0.03% |
| інші/не вказали | 2 | 0.07% |
| Усього | 2992 | 100% |
Уродженці села
ред.- Чередарик Людмила Флорівна (* 1 січня 1953 року.) — український журналіст, редактор. Член Національної спілки журналістів України (НСЖУ). В 1976 році закінчила факультет журналістики Львівського ордена Леніна державного університету імені Івана Франка. Стажувалася у Швеції. Працювала кореспондентом, зав відділом районної газети «Ленінським шляхом» (м. Новоселиця Чернівецької області), оглядачем чернівецької обласної газети «Молодий буковинець», нині шеф-редактор газети «Версії». Готувала авторські передачі на радіо і телебачення, її матеріали передруковувались англійськими, канадськими, ізраїльськими засобами масової інформації (ЗМІ). Друкується у всеукраїнських газетах «Київські відомості», «Ваше здоров'я». Лауреат обласної журналістської премії імені Володимира Бабляка. Нагороджена медаллю «Нестор-літописець» у номінації «Економіка очима журналіста»[9].
Примітки
ред.- ↑ Die Bukowina. Eine allgemeine Heimatkunde = Буковина. Загальне краєзнавство. — C. 242
- ↑ Герб Коровії
- ↑ а б Старий Берладський шлях, 2023.
- ↑ Історія міст і сіл УРСР. Чернівецька область. — Київ: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1969.- С. 214.
- ↑ Werenka D. Topographie der Bukowina zur Zeit ihrer Erwerbung durch Oesterreich (1774-1785).— S. 50
- ↑ Special Orts-Repertorien der im österreichischen Reichsrathe vertretenen Konigreiche und Lander. — Tth.13: Special-Orts-Repertorium der Bukowina. — Wien 1894. — S. 2
- ↑ а б Recensământul general al populației României din 1930. Процитовано 24 жовтня 2018. (рум.)(фр.)
- ↑ 55 років члену НСЖУ Людмилі Флорівні Чередарик /1953/. //Гусар Ю. Буковинський календар. Ювілеї — 2008 / Юхим Гусар. — Чернівці: Правдивий поступ, 2008. — С. 11
Джерела
ред.- Квасецький А. Старий Берладський шлях: Краєзнавчі нариси з історії Буковини. — Чернівці : Місто, 2023. — 252 с.
- Die Bukowina. Eine allgemeine Heimatkunde = Буковина. Загальне краєзнавство. / Переклад з нім. Ф.С. Андрійця, А.Т. Квасецького; наук. редактори В. М. Ботушанський, О.М. Масан, В.Ю. Іванюк]. — Чернівці: Зелена Буковина, 2004. — 488 с.
- Werenka D. Topographie der Bukowina zur Zeit ihrer Erwerbung durch Oesterreich (1774-1785). — Czernowitz : Selbstverlag, 1895. — 272 S.
Посилання
ред.- Коровійська ЗОШ І-ІІІ ступенів [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Коровія [Архівовано 8 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |