Коровія

село в Чернівецькій області, Україна

Корові́я — село в Україні, у Чернівецькій міській громаді Чернівецького району Чернівецької області.

село Коровія
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район Чернівецький район
Тер. громада Чернівецька міська громада
Код КАТОТТГ UA73060610020031837 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Населення 2992
Поштовий індекс 60410
Телефонний код +380 3734
Географічні дані
Географічні координати 48°13′34″ пн. ш. 25°58′15″ сх. д. / 48.22611° пн. ш. 25.97083° сх. д. / 48.22611; 25.97083
Середня висота
над рівнем моря
232 м
Водойми р. Коров'я
Місцева влада
Адреса ради 60410, Чернівецька об}л., Чернівецький р-н, с. Коровія
Карта
Коровія. Карта розташування: Україна
Коровія
Коровія
Коровія. Карта розташування: Чернівецька область
Коровія
Коровія
Мапа
Мапа

Назва

ред.

Назва походить від річки Коровії.

На переломі XIX-ХХ століть побутувала версія Даніеля Веренки, що ім’я утворене від назви «корова» = спокій (сонливість) . Однак за народним переказом назва села нібито походить від слова «корова» у значенні видолинок. Населений пункт справді лежить у долині однойменного струмка, який обтікає півколом гору Коровала[1].

Географія

ред.

Розташоване на річці Коровії (ліва притока річки Дереглую), за 26 км від районного центру, за 2 км від залізничної станції в селі Валя Кузьмина. Сільраді підпорядковане с. Валя Кузьмина.

Герб

ред.

Щит перекинуто вилоподібно розділений лазуровим, червоним і зеленим. У першій частині срібна церква із золотими покрівлями та куполом. У другій частині три срібні дубові листи з двома золотими жолудями. У третій частині золота голова корови прямо, зі срібними рогами, що супроводжується зверху золотим лісовим горіхом.[2]

Історія

ред.

У XIV - XVIII століттях територія Коровії разом із землями Чагра і Молодії входила до складу села (громади) Козмин, що розташувалося між населеними пунктами Кучур (Великий Кучурів), Чернівці і Луковиця. Це підтверджується межовим описом села Козмин від 3 квітня 1488 року, коли господар Молдавського князівства Штефана Великий подарував «питоме» (власне) село на ім’я «Козминул» Путнянському монастиреві[3].

В районі нинішньої Коровії у документі згадуються «велика дорога», що вела з Чернівців, присілок Вільховець (нині Годилів), що належав до села Кучур (Великий Кучурів), долини Переєм (Перейма) і Коровієва, потік Коровія, Плючкова пасіка. Від потоку Коровія межа пролягала через лози і вела на камінь, розміщений на верху Хлубокої (Глибокої) долини, а відтак через долину до річки Дереглуй…. Згадані межові знаки загалом співпадають з межею села Коровія, зафіксованою на мапах ХVIII–XIX століть.

Найдавніша згадка про Козмин (Cusminen) – населений пункт між Снятином і Серетом – датується 1334 роком. Це пов’язано з розміщенням в цьому поселенні місіонерської місії католицького чернечого Ордену братів менших (міноритів), що належала до вікаріату Русі (vicaria Russiae)[3]. В латиномовних джерелах XIV століття Руссю, або ж королівство Русь (лат. Regnum Russiae), називали Галицьке князівство.

Згадка про Коровію як окремий населений пункт є в писемних джерелах XVIII століття.

У 1497 році поблизу с. Валі Кузьминої молдавський господар Стефан III розбив військо польського короля Альбрехта.

В околицях села виявлено залишки поселення трипільської культури (ІІІ тисячоліття до н. е.), доби бронзи (ІІ тисячоліття до н. е.) та слов'ян (VIII-Х століття н. е.)[4].

Станом на 1904 р. населення Коровії складало 1659 осіб. На той час селище належало до Чернівецького повіту Герцогства Буковини і було власністю православного релігійного фонду. Громада селища мала власну печатку з зображенням корови («називним» гербом) і написом німецькою мовою «Gemeinde Korowia».

Населення

ред.

У 1774 році в Коровії проживало 29 сімей (близько 150 осіб)[5].

Згідно з австрійським переписом 1890 року громада села Коровія складалася з 1481 мешканця. За віросповіданням 1448 осіб були православними, 17 осіб — католиками, у тому числі 8 осіб — греко-католиками, а ще 15 осіб сповідувала юдаїзм.

За національним складом, що визначався на основі розмовної мови, Коровія була поліетнічною сільською громадою, у якій румуни та українці становили абсолютну більшість. Третю етнічну групу представляли євреї, які за розмовною мовою записували себе німцями[6].

Етномовний склад населення села Коровія, 1890 р.
Етноси Число осіб Відсоток
українці 704 47,53
румуни 750 50,65
німці 27 1,82


Національний склад населення за даними перепису 1930 року у Румунії[7]:

Національність Кількість осіб Відсоток
румуни 1529 89,52 %
німці 114 6,67 %
українці 39 2,28 %
поляки 12 0,70 %
євреї 12 0,70 %
росіяни 1 0,06 %
не вказали 1 0,06 %

Мовний склад населення за даними перепису 1930 року[7]:

Мова Кількість осіб Відсоток
румунська 1515 88,70 %
німецька 115 6,73 %
українська 50 2,93 %
їдиш 12 0,70 %
російська 10 0,59 %
польська 5 0,29 %
не вказали 1 0,06 %

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Кількість Відсоток
українська 2039 68.15%
румунська 931 31.12%
російська 18 0.60%
польська 1 0.03%
болгарська 1 0.03%
інші/не вказали 2 0.07%
Усього 2992 100%

Уродженці села

ред.
  • Чередарик Людмила Флорівна (* 1 січня 1953 року.) — український журналіст, редактор. Член Національної спілки журналістів України (НСЖУ). В 1976 році закінчила факультет журналістики Львівського ордена Леніна державного університету імені Івана Франка. Стажувалася у Швеції. Працювала кореспондентом, зав відділом районної газети «Ленінським шляхом» (м. Новоселиця Чернівецької області), оглядачем чернівецької обласної газети «Молодий буковинець», нині шеф-редактор газети «Версії». Готувала авторські передачі на радіо і телебачення, її матеріали передруковувались англійськими, канадськими, ізраїльськими засобами масової інформації (ЗМІ). Друкується у всеукраїнських газетах «Київські відомості», «Ваше здоров'я». Лауреат обласної журналістської премії імені Володимира Бабляка. Нагороджена медаллю «Нестор-літописець» у номінації «Економіка очима журналіста»[9].

Примітки

ред.
  1. Die Bukowina. Eine allgemeine Heimatkunde = Буковина. Загальне краєзнавство. — C. 242
  2. Герб Коровії
  3. а б Старий Берладський шлях, 2023.
  4. Історія міст і сіл УРСР. Чернівецька область. — Київ: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1969.- С. 214.
  5. Werenka D. Topographie der Bukowina zur Zeit ihrer Erwerbung durch Oesterreich (1774-1785).— S. 50
  6. Special Orts-Repertorien der im österreichischen Reichsrathe vertretenen Konigreiche und Lander. — Tth.13: Special-Orts-Repertorium der Bukowina. — Wien 1894. — S. 2
  7. а б Recensământul general al populației României din 1930. Процитовано 24 жовтня 2018. (рум.)(фр.)
  8. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  9. 55 років члену НСЖУ Людмилі Флорівні Чередарик /1953/. //Гусар Ю. Буковинський календар. Ювілеї — 2008 / Юхим Гусар. — Чернівці: Правдивий поступ, 2008. — С. 11

Джерела

ред.

Посилання

ред.